Питання 4-5. Сегментація ринку нерухомого майна за правами на власність. Сегментація ринку нерухомого майна за класами та характером використання власності

Ринок нерухомості ( РН ) - це сукупність відносин навколо операцій з об'єктами нерухомості. РН являє собою сферу вкладень капіталу в об'єкти нерухомості та систему економічних відносин, що виникають при операціях з нерухомістю. Іншими словами - РН - це засіб перерозподілу земельних ділянок , будівель , споруд та іншого майна майна між власниками і користувачами економічними методами на основі конкурентного попиту та пропозиції .

Сегментація РН в цілому відповідає класифікації нерухомості.

Традиційно слід класифікувати РН фасетного методом .

( Ознака класифікації - Види РН) .

Вид об'єкту (товару) :

1 . земельний

2 . будівельний

3 . споруд

4 . підприємств

5 . приміщень

6 . багаторічних насаджень

7 . інших об'єктів

Географічний (територіальний ) чинник :

1 . місцевий

2 . міський

3 . регіональний

4 . Національний

5 . світовий

Функціональне

призначення:

1 . виробничих будівель

2 . Житловий

3 . Невиробничих будівель і приміщень (офіси , склади та ін )

Ступінь готовності до

експлуатації :

1 . Ринок існуючих об'єктів (старий фонд)

2 . незавершеного будівництва

3 . нового будівництва

Тип учасників:

1 . Ринок індивід продавців і покупців

2 . проміжних продавців

3 . муніципальних утворень

4 . комерційних організацій

Вид угод :

1 . Купівлі-продажу

2 . Оренда

3 . Іпотеки

4 . Речових прав (оренди , застави та ін )

Галузева належність:

1 . промислових об'єктів

2 . С / г об'єктів

3 . громадських будівель

Форма власності:

1 . державна

2 . муніципальна

3 . приватна

Спосіб вчинення угод:

1 . Первинний і вторинний

2 . Організований і неорганізований

3 . Біржовий і позабіржовий

4 . Традиційний і комп'ютеризований

Питання 6. Первинна та вторинна інформація про ринок нерухомості

Одним із ключових питань діяльності підприємства є отримання повної, достовірної, своєчасної інформації про стан маркетингового середовища.

Маркетингова інформація — це факти і цифри, які певним чином стосуються маркетингової діяльності організації, характеризують її маркетингове середовище. Так, "портрет" індивідуального споживача створюється за допомогою таких даних, як вік, стать, рівень доходу, освіта, місце проживання, споживацькі звички та ін. У процесі виходу на зовнішні ринки суттєве значення мають, зокрема, такі факти і цифри, як особливості національного менталітету споживачів, розміри ставок ввізного (імпортного) мита, система оподаткування тощо.

Інформаційний фактор відіграє все більш важливу роль не тільки у маркетинговому аналізі, а й у цілому щодо успішності діяльності організації. Маркетингову інформацію зазвичай поділяють на вторинну та первинну.

Вторинна маркетингова інформація — це дані, зібрані не для вирішення проблем певного дослідження. Тобто ця інформація не створюється у процесі проведення даного маркетингового дослідження. Вона вже існувала у певному готовому вигляді й була знайдена та використана маркетинговими дослідниками. Наприклад, університет, який вирішує проблему можливого попиту на свої послуги на найближчі 2—3 роки, може отримати від міського управління освіти дані про кількість учнів, які навчаються сьогодні у школах міста у старших класах. Ці дані, очевидно, готувалися не для вирішення проблеми можливого попиту на послуги певного університету на найближчі роки, а для інших цілей. Але їх можна зарахувати до тієї інформації, що може бути корисною для університету.

Вторинну інформацію можна поділити на внутрішню та зовнішню.

Вторинна внутрішня інформація — інформація, що була створена всередині самої організації. Так, якщо проблемою маркетингового дослідження визначено виявлення ставлення споживачів до підвищення рівня екологічності такої продукції, як ламінат-підлога, то важливою внутрішньою інформацію можуть бути дані технічного відділу щодо хімічного складу продукту, дані фінансового відділу щодо витрат підприємства під час реалізації попередніх проектів екологізації продукції. Крім того, може виявитися, що раніше вже проводилися опитування споживачів щодо їх ставлення до екологіч-ності продукції, й, безумовно, ці дані будуть корисними для порівняння споживацьких настроїв за певний період часу.

Вторинна зовнішня інформація — інформація, що була створена поза межами організації не для цього дослідження. Вище наведений приклад університету пов'язаний якраз із цим видом інформації. У цілому джерела вторинної зовнішньої інформації можуть бути досить різноманітними: офіційна статистика (загальнодержавна та регіональна); дані дослідницьких організацій; дані різних асоціацій, фондів тощо; матеріали галузевих та інших періодичних видань, а також інші джерела. Багато з них е загальнодоступними, їх отримання або практично зовсім не вимагає оплати або справа може обмежитися досить незначними витратами.