3. Методика навчання різних видів читання у технічному внз

Успішність навчання читання у немовному виші, як зазначає М.В. Ляховицький, значною мірою залежить від знання предмету. Саме знання предмету може компенсувати слабкі знання мови та забезпечити успішність навчальної діяльності, що є рушійною силою мотивації до вивчення предмету.

Навчання читання має відбуватися безперервно з першого й до останнього заняття. При цьому завдання мають постійно ускладнюватися, не переходячи межі доступності. Це підтримуватиме відчуття успіху у студентів, а відтак – мотивацію.

Ще одна порада М.В. Ляховицького стосується методичного відбору текстів для читання. Він радить доповнювати тексти з підручника спеціально створеними текстами для непідготовленого читання. Такі тексти створюються на спеціально відібраному лексичному і граматичному матеріалі. Хоч вони й не автентичні, але з їх допомогою можна активізувати найбільш частотний мовний матеріал, що уможливить плавний перехід до читання автентичних текстів.

Сучасні вчені наполягають на читанні лише автентичних текстів, проте однозначний вибір тієї чи іншої точки зору залежить від конкретних обставин. Якщо РВМ студентів і кількість годин дозволяють, то з самого початку можна використовувати спрощені автентичні тексти. В протилежному випадку непосильні вимоги можуть демотивувати студентів, і викладач не зможе досягти поставлених у програмі цілей.

Стосовно видів читання, М.В. Ляховицький вважає, що, на відміну від поділу С.К. Фоломкіною читання на переглядове, ознайомлювальне і вивчаюче, у немовному виші його доцільно ділити на навчальне і справжнє читання, а навчальне – на попереднє й інформаційне.

тексти для інформаційного читання відбирають, дотримуючись таких вимог:

• лексико-граматичний матеріал не повинен створювати додаткових труднощів розуміння змісту, допускається 3-4% незнайомих слів;

• фабула чи логічна послідовність подій має бути чітко вираженою;

• текст має бути достатньо довгим для поділу його на частини та виділення «смислових віх»;

• зміст має бути привабливим для читачів, вміщувати нову і корисну інформацію.

В інформаційному читанні він виділяє три рівні складності – перший, другий і третій. Складність тексту визначається способом вираження композиційно-мовленнєвих форм. Кожний текст характеризується структурною оформленістю, тематичною єдністю, інформаційною завершеністю, логічною зв’язністю всіх його компонентів. Студентів слід учити охоплювати текст в цілому, що іноземною мовою зробити складніше.

На першому етапі оволодіння інформаційним читанням студенти вчаться вилучати основну інформацію, обминати несуттєві труднощі, вправляються в голосному читанні.

На другому етапі оволодіння інформаційним читанням студенти продовжують удосконалювати вміння вилучати інформацію та вчаться читати загальнонаукові й спеціальні автентичні тексти. На цьому етапі окремої уваги потребує також граматика, зокрема, типові для писемного мовлення синтаксичні конструкції – складні речення, пасивні конструкції, інфінітивні та дієприкметникові й дієприслівникові звороти тощо. Студентів знайомлять зі структурою тексту, його міжфразовими зв’язками, способами сполучення ПФЄ.

Студенти виконують вправи:

• на пошук заданих елементів тексту (певні ЛО і ГС, закінчення тексту, висновки);

• на пошук основної інформації в тексті (заголовки до абзаців, складання плану, визначення «смислових віх»);

• на скорочення тексту (розбивка тексту на окремі фрагменти, пошук головної думки, написання висновку);

• на інтерпретацію тексту (студенти відповідають на запитання, що починаються словом «чому»);

• на антиципацію (передбачення змісту за заголовком, початком абзацу тощо).

На третьому етапі оволодіння інформаційним читанням студенти не лише починають читати автентичні тексти по спеціальності, але й вчаться анотувати, реферувати, рецензувати тексти. Тут вони вже читають наукові статті й монографії, знайомляться з логіко-композиційними особливостями таких текстів, читанням бібліографії й ілюстративного апарату. На цьому етапі студентів учать прийомів самостійного розширення потенційного словника.

Досить поширена сьогодні й інша – чотирьох етапна – методика навчання професійно-орієнтованого читання:

1. передтекстове введення мовного матеріалу (формування тематичного термінологічного мінімуму);

2. самостійне читання автентичного навчального тексту (первинна семантизація тексту);

3. навчальне аудиторне читання тексту, що супроводжується серією текстових вправ (смислове сприйняття прочитаного);

4. робота над функціонально-композиційною структурою тексту (глибинне розуміння прочитаного з виходом на анотування тексту).

Логічним завершенням навчання зрілого читання є коментування прочитаного в парах, малих групах і в групі.

Така методика фокусується не на викладачеві, а на студентові. Студент у цьому випадку бере на себе відповідальність за своє навчання – за оволодіння навичками читання, розуміння й інтерпретації тексту і навіть за спілкування на професійно-орієнтовані теми. У підготовленій аудиторії така методика сприяє підвищенню мотивації студентів і професійному розвитку. Проте в умовах низького РВМ студентів вона не працює.

У процесі навчання читання у студентів слід також розвивати такі вміння вчитися, пов’язані з пошуком інформації за допомогою читання:

• знаходити конкретну інформацію, пов’язану з процесом або предметом навчання, користуючись бібліотечним каталогом, сторінкою змісту або покажчиком, довідниками, словниками та пошуковими системами Інтернету;

• прогнозувати інформацію, користуючись „ключами” – заголовками, підзаголовками, ім’ям авторів, ключовими словами тощо.