IV. Порядок слів у простому реченні.
Порядок слів – це
властиве даній мові розташування членів
речення по відношенню один до одного.
Для української
мови характерний вільний порядок слів,
однак зміна порядку слів інколи призводить
до зміни граматичного (Зеленедерево –
Дерево зелене), стилістичного, коли
винесені члени речення, як правило,
виділяються логічним наголосом (Лише
пісня в садахсолов’їна) і навіть
семантичного значення. Тому виділяють
такі функції порядку слів:
1) синтаксичну
(Радість змінює горе)
2) семантичну (Змагання
триватимуть 5 днів)
3) стилістичну (Ніколи
пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі)
Зважаючи на такі
особливості, розрізняють прямий і
зворотний (інверсію; лат. inversio -
перестановка) порядок слів у реченні.
При прямому порядку
кожний член речення займає властиве
йому місце: підмет – перед присудком;
додаток – після доповнюючого слова;
узгоджене означення – перед пояснюваним
словом, а неузгоджене – після нього;
обставина – на початку або в кінці
речення (детермінанти) або перед чи
після пояснюваного слова.
Дотримуватись треба
і таких правил:
1) у словах автора,
які стоять перед прямою мовою, спочатку
іде підмет, потім присудок, а після неї
– присудок і підмет (Батько казав:
„Повернусь пізно” – сказав батько)
2) не можна позривати
однорідні члени речення іншими словами
(Син продовжував розпочату батьком
розмову і його друзями)
3) не слід міняти
місцями слова, якщо це впливає на зміст
вислову (Син приніс матері лист: кому?
або чий?).
При зворотному
порядку слів члени речення займають не
властиві доля них місця. Переставляти
в реченні можна будь-який член речення:
До школи йдуть
дівчата русокосі.
Подій мінялися
відтінки.
Степ димком
передсвітнім пропах.
