1. Долин А., Попов Г. Кэмпо – традиция воинских искусств. – М., 1991.

2. Долин А. Национализм и пропаганда воинских искусств // Азия и Африка сегодня –1986 – № 10.

3. Долин А. Оружие самураев // Азия и Африка сегодня –1983 – № 10.

4. Долин А. Путь самурая // Азия и Африка сегодня –1983 – № 9.

5. Долин А. Сумо-борьба гигантов // Азия и Африка сегодня –1984 – № 2.

6. Преображенский К.Г. Спортивное кимоно. Очерки о спорте в Японии. – М., 1985.

7. Спеваковский а.Б. Самураи – военное сословие Японии. – м., 1981.

Тема 3. Китай у новий час.

(Лекція – 4 годин)

1. Загальна характеристика Китаю на початок нового часу.

2. Соціально-економічний та суспільно-політичний устрій Циньської імперії в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.

3. Кризові явища І половини ХІХ ст. Перша “Опіумна війна” та її наслідки.

4. Тайпінське повстання: передумови, хід, значення. Історіографія проблеми.

5. Друга “Опіумна війна” та її наслідки.

6. Розгром Тайпін Тяньго. Китай в останній третині ХІХ ст.

7. Революція 1911 – 1913 рр.: передумови, хід, значення. Історіографія проблеми.

8. Міжнародне становище Китаю в роки Першої світової війни.

Література, що рекомендується:

1. Восстание ихэтуаней: Документы и материалы. – М., 1968.

2. Синьхайская революция 1911 – 1913 годов: Сборник документов и материалов. – М., 1968.

3. Тайпинское восстание: Сборник документов и материалов. – М., 1960.

4. Алексеев В.М. В старом Китае. М., 1958.

5. Борох Л.Н. Общественная мысль Китая и социализм: Начало ХХ века. – М., 1984.

6. Васильев Л.С. Некоторые особенности мышления, поведения и психологии в традиционном Китае // Китай: Традиции и современность. Сборник статей. – М., 1976.

7. Делюсин Л.П. Земельная программа Небесной империи и ее оценка // Китайские социальные утопии. – М., 1987.

8. Загорский а.В. Япония и Китай: Пути общественного развития в оценке японской историографии. – м., 1991.

9. Илюшечкин В.П. Крестьянская война тайпинов. – М., 1967.

10. История Китая с древнейших времен до наших дней. – М., 1974.

11. Калюжная Н.И. Восстание ихэтуаней: 1898 – 1901 годы. – М., 1979.

12. Коростовец И. Китайцы и их цивилизация. – СПб., 1898.

13. Кульпин Э.С. Человек и природа в Китае. – М., 1990.

14. Непомнин О.Е. Социально-экономическая история Китая: 1894 – 1914 годы. – М., 1980.

15. Непомнин О.Е. Экономическая история Китая: 1864 – 1894 годы. – М., 1974.

16. Никифоров В.Н. Китай в годы пробуждения Азии. – М., 1982.

17. Новая история Китая. – М., 1972.

18. Общественно-политическая мысль в Китае: конец XIX – начало ХХ века. – М., 1988.

19. Семанов В.И. Из жизни императрицы Цыси. – М., 1979.

20. Серов С.А. Китайский театр и традиционное китайское общество XVI – XVII веков. – М., 1990.

21. Сидихменов В.Я. Маньчжурские правители Китая. – М., 1985.

22. Скачков К.А. Пекин в дни тайпинского восстания: Записки очевидца. – М., 1958.

23. Социальная структура Китая: XIX – первая половина ХХ века. – М., 1989.

24. Стужина Э.П. Китайское ремесло в XIV – XVIII веках. – М., 1970.

25. Тихвинский С.Л. Движение за реформы в Китае в конце XIX века. – М., 1980.

26. Тяпкина Н.И. Государство в Китае: Сословия и классы // Социально-экономические и политические проблемы Китая в Новое и Новейшее время. – М., 1991.

27. Фицджеральд С.П. Краткая история Китая. – М., 1998.

28. Хохлов А.Н. Социально-экономическое развитие Китая с середины XVII до середины XIX века // Социально-экономические и политические проблемы Китая в Новое и Новейшее время. – М., 1991.

Методичні рекомендації до теми

Вивчення теми “Китай у новий час” неможливе без вирішення таких основних проблем.

Цивілізаційні особливості китайського суспільства. Соціокультурні проблеми Китаю у вітчизняній і зарубіжній сінології. Чинники, що формували традиційну культуру ханьців: природнє середовище, автаркічність землеробства, сімейно-кланові зв’язки. Три вчення (“сань цзяо”). Провідна роль конфуціанства у формуванні етико-культурної традиції. Генеральна установка ціннісної орієнтації конфуціанства. Індивід – соціум – держава. Соціальний холізм. Особа в традиційному Китаї. Опозиція етичних ідеалів і “мистецтва жити”. Доктрина імператорської влади. Держава, роль бюрократії, особливість її формування. Інститут шеньши як найважливіший стабілізуючий механізм імперської системи. Соціальний престиж ученості. Проблема співвідношення елітарної і масової свідомості. Синкретизм народних вірувань. Таємні товариства в історії Китаю. Ідеї егалітарізму в масовій селянській свідомості. Етноцентрістська модель ойкумени в уявленнях ханьців. Навколишні народи: данництво і лжеданнічество. Відношення китайців до чужого досвіду.

Китай в кінці епохи Мін. Криза Мінського Китаю. Обставини політичної кризи середини XVII ст. і приходу до влади маньчжурської династії Цинь. Завоювання Китаю маньчжурами і його наслідки. Курс Цинів на “заспокоєння” країни з кінця XVII століття. Земельно-податкові заходи. Положення міст, ремесло, торгівля. Державний лад, офіційна ідеологія. Станова стратифікація китайського суспільства. Маньчжури і зовнішній світ. Завойовницька політика Цинськой імперії: нові межі Китаю. Політика “закритих дверей”.

Характер зовнішньої торгівлі в період ізоляції. Місія Макартнея і її провал. Британська Ост-Індська компанія і контрабандна торгівля опіумом. Назрівання конфлікту між Англією і Китаєм. Боротьба угрупувань в Цинськой імперії у зв’язку з опіумною торгівлею. Діяльність Лін Цзесюя. Перша “опіумна” війна: мотиви, хід, результати. Нанкінській договір (1842) і доповнення до нього. Друга “опіумна” війна Англії і Франції проти Китаю. Поразка маньчжурських військ. Тяньцзинській і Пекінський договори, їх оцінка.

Тайпінське повстання. Наростання незадоволення серед селян півдня країни: внутрішні і зовнішні чинники. Особа Хун Сюцюаня, його вчення. Повстання тайпінів: періодизація, характеристика етапів. Аналіз “Земельної системи Небесної імперії”: синкретизм ідейних витоків і утопізм ідеалів. Поразка тайпінів. Полеміка в історіографії з історії тайпінського повстання.

“Рух за засвоєння варварських справ” як перший досвід модернізації Китаю. Послаблення авторитету Цинів. Зміни в правлячій маньчжурській сім’ї: висунення імператриці Цисі. Порушення рівноваги між центром і провінціями: зростання ролі регіональних лідерів. Політика самопосилення: цілі, зміст, форми її здійснення. Феномен феодально-бюрократичного капіталу. Суперечливі результати курсу “за засвоєння варварських справ”.

Китай і капіталістичні держави в 80 – 90-і роки XIX століття. Посилення економічної і військово-політичної експансії іноземних держав. Японо-китайська війна і розподіл країни на сфери впливу. Іноземний сектор в економіці.

Зародження китайського націоналізму. Соціально-економічні, світоглядні зрушення в традиційній структурі Китаю. Нерівномірність цього процесу. Роль південно-східних районів країни у формуванні передумов зародження націоналізму. Дія зовнішнього чинника. Поміркований напрямок раннього китайського націоналізму. Кан Ювей: особа і ідеї. “100 днів” реформ. Палацовий переворот 21 вересня 1898 року і його наслідки. Радикальний напрям китайського націоналізму. Сунь Ятсен: цілі, методи боротьби за їх реалізацію. Повстання іхетуанів – прояв “відповіді” традиційних шарів на “виклик” Заходу.

Китай на початку ХХ століття. Поглиблення кризи Цинського Китаю. Провал “нової політики” правлячої династії. Наростання незадоволення в країні. “Тунминхуай” і три народні принципи Сунь Ятсена. Учанське повстання. Перемога республіканських сил в більшості провінцій країни. Проголошення Китаю республікою. Прихід до влади Юань Шикая. Причини невдачі нової спроби модернізації.

Китай в роки першої світової війни. Китай і воюючі держави на початку війни. Дії Японії: окупація Шаньдуня і “21 вимога” Китаю. Перегруповування сил між державами – учасниками боротьби за Китай. Економічна і політична ситуація. Курс Юань Шикая на реставрацію монархії. Інститут дуцзюната: криза центристських і імперських порядків в Китаї.