Модуль 2 Східно-азійський регіон (Китай, Японія, Корея, Монголія, Тибет) (50 годин).

Тема 1. Японія у новий час

(Лекція – 4 години)

1. Загальна характеристика Японії на початок нового часу. Централізація Японії.

2. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток сьогунату Токугава у ХVІІ ст.

3. Криза сьогунату ХVІІІ – І половини ХІХ ст. Відкриття Японії.

4. Революція та реформи Мейдзі: передумови, хід, значення. Історіографія проблеми.

5. Японія у останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.

6. Японія в роки Першої світової війни.

Література, що рекомендується:

1. Агаев С.Л. “Мэйдзи исин”: Революция или реформа? // Народы Азии и Африки – 1978 – № 2.

2. Буддизм в Японии. – М., 1993.

3. Гольдберг В.И. Очерки истории рабочего и социалистического движения в Японии: 1868 – 1908 годы. – М., 1976.

4. Григорьева Т.П. Красотой Японии рожденный. – М., 1993.

5. Гришелева Л.Д. Формирование японской национальной культуры: Конец XVI – начало ХХ века. – М., 1986.

6. Гришелева Л.Д., Чегодарь Н.И. Японская культура Нового времени: Эпоха Мэйдзи. – М., 1998.

7. Давыдов Ю. Головнин. – М., 1968.

8. Данн Ч. Повседневная жизнь в старой Японии. – М., 1997.

9. Дело об оскорблении трона. – М., 1972.

10. Жуков Е.М. К вопросу об оценке революции Мэйдзи // Вопросы истории – 1968 – № 2.

11. Загорский А.В. Япония и Китай: Пути общественного развития в оценке японской историографии. – М., 1991.

12. Зибольд А. Эпоха великих реформ в Японии. – СПб., 1902.

13. Из истории общественной мысли Японии XVII – XIX веков. – М., 1990.

14. Исторический опыт Японии: В чем специфика? // Азия и Африка сегодня – 1990 – № 10.

15. История Японии: В 2-х т. – М., 1998.

16. Иэнага Сабуро. История японской культуры. – М., 1972.

17. Кирквуд К. Ренессанс в Японии: Культурный обзор XVII столетия. – М., 1988.

18. Книга японских обыкновений / Сост. А.Н. Мещеряков. – М., 1999.

19. Кузнецов Ю.Д., Навлицкая Г.Б., Сырицын И.М. История Японии. – М., 1988.

20. Кутаков Л.Н. Россия и Япония. – М., 1988.

21. Лещенко Н.Ф. История Японии в эпоху Токугава. – М., 1999.

22. Лещенко Н.Ф. К вопросу о внутренних факторах развития капитализма в Японии // Дискуссионные проблемы японской истории. – М., 1991.

23. Маркарьян С.Б., Молодякова Э.В. Истоки и корни японской национальной культуры // Проблемы Дальнего Востока – 1994 – № 3.

24. Мещеряков А.Н. Внешний фактор в истории Японии // Азия: Диалог цивилизаций. – СПб., 1996.

25. Мещеряков А.Н. Ранняя история Японского архипелага как социоестественный и информационный процесс // Восток – 1995 – № 5.

26. Мещеряков А.Н. “Христианское столетие” в Японии: Проблемы культурного отторжения // Восток. – 1993. – № 5

27. Михайлова Ю.Д. Общественно-политическая мысль Японии в 60 – 80-е годы ХIХ века. – М., 1991.

28. Молодяков В. “Мэйдзи исин” – консервативная революция // Проблемы Дальнего Востока – 1993 – № 6.

29. Молодяков В.Э. Реставрация, революция или… // Восток – 2002 – №3.

30. Молодякова Э.В., Маркарьян С.Б. Опыт столетней модернизации Японии // Восток – 1993 – № 2

31. Молодякова Э.В., Маркарьян С.Б. Японское общество: Книга перемен. – М., 1996.

32. Новая история стран Азии: Вторая половина XIX – начало ХХ века. Хрестоматия. – М., 1995.

33. Норманн Г. Возникновение современного государства в Японии. – М., 1961.

34. Овчинников В.В. Ветка сакуры. – М., 1988.

35. Очерки Новой истории Японии. – М., 1958.

36. Преображенский К.Г. Как стать японцем. – М., 1989.

37. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Японцы: Этнопсихологические очерки. – М., 1985; 1996.

38. Роджерс Ф. Первый англичанин в Японии. – М., 1977.

39. Рубель В.А. Японська цивілізація. – Київ, 1997.

40. Светлов Г.Е. Колыбель японской цивилизации. – М., 1994.

41. Светлов Г.Е. Путь богов: Синто в истории Японии. – М., 1985.

42. Светлов Г.Е. Синто: История и современность // Новая и новейшая история – 1992 – № 5.

43. Сенаторов А.И. Сэн Катаяма. – М., 1988.

44. Сигэки Т. Мэйдзи исин. – М., 1959.

45. Сила-Новицкая Т.Г. Культ императора в Японии. – М., 1990.

46. Скворцова Е.Л. “Христианский век” в Японии // Человек и мир в японской культуре. – М., 1985.

47. Спеваковский А.Б. Самураи – военное сословие Японии. – М., 1981.

48. Сто лет русской культуры в Японии. – М., 1989.

49. Федоренко Н. Японские записи. – М., 1974.

50. Хэрн Л. Душа Японии. – М., 1997.

51. Цветов В. Пятнадцатый камень сада Рёэндзи. – М., 1991.

52. Акутагава Рюноскэ. Усмешка богов // Акутагава Рюноскэ. Новеллы. – М., 1974.

53. Сюсаку Эндо. Молчание. Самурай. – М., 1989.

Методичні рекомендація до теми

Вивчення теми “Японія у новий час” неможливе без вирішення таких основних проблем.

Базові елементи формування суспільства. Дія природного чинника на формування особи і соціуму. “Культура рисового поля”. Особливості ландшафту, культурно-господарські комплекси і інтенсивність інформаційних процесів. “Іе” як модель відносин в суспільстві. “Оя-ко”: ієрархічність, патерналізм, групова свідомість, етика відносин. Роль синто у формуванні “картини світу” японця: натуроцентризм, культ предків, міфологія, доктрина верховної влади, естетичні принципи. Зовнішній чинник у формуванні японської соціокультурної системи. Сприйняття досягнень материкової (китайської) культури. Методи сприйняття “чужого”: вироблення механізму адаптації. Буддизм: причини поширення в Японії. Дзен-буддизм в традиційній культурі. Своєрідність сприйняття конфуціанства. Гомогенність японського етносу.

Передумови об’єднання країни в добу “воюючих князівств”. Ода Нобунага, Тойотомі Хідейосі, Токугава Іеясу. Створення третього сьогунату із центром в Едо. Японія під владою Токугава (1603 – 1868). Завершення об’єднання країни. Державний устрій: система бакухан, форми контролю сьогуна над даймьо. Відносини по лінії “сьогун – імператор”. Становий розподіл японського суспільства: си-но-ко-се. Початок кризи самурайського стану: причини, наслідки. Поземельні відносини: нові явища. Зростання міст, роль торгово-ремісничих шарів. Особливості формування капіталістичного устрою.

Зовнішня політика Токугава. “Закриття Японії”: причини, наслідки. Гоніння на християн. Відносини з голландцями. Антисьогунський рух. Передумови: ідеологічні (формування японської національної ідеї); політичні (ситуація в південно-західних князівствах); економічні і соціальні. Роль зовнішнього чинника: “відкриття” епохи “ансейської ганьби” Японії і його результати. Громадянська війна. Реставрація Мейдзі.

Модернізація епохи Мейдзі. Внутрішні і зовнішні передумови перетворень. Реформи: адміністративна, станова, військова, аграрна (характеристика, оцінка). Особливості промислового розвитку Японії в 70 – 90-і роки XIX століття. Політичні перетворення: “дзію мінкен” (течії, основні вимоги); формування політичних партій (соціальна база, цілі); конституція 1889 року, виборчий закон і парламент, характер політичної влади. Становлення імператорської системи: ідеологія тенноїзма, концепція кокутай – основа реставрації влади імператора. Реформи у сфері освіти, культури, побуту. Своєрідність модернізації епохи Мейдзі: роль держави і бюрократії, гасло “вакон-есай”. Японська модель модернізації: результати. Дискусія в літературі про характер перетворень в Японії. Концепція “консервативної революції”.

Суперечності процесу модернізації в Японії. Японське суспільство в кінці XIX – початку ХХ століття: дія модернізації на різні соціальні шари. Наростання ультранаціоналістичних тенденцій.

Причини крайньої агресивності Японії. Зовнішня політика на рубежі XIX – ХХ століть: війна з Китаєм і її дія на суспільство, участь в придушенні іхетуанів, російсько-японська війна. Перегляд нерівноправних угод. Японія в роки першої світової війни. Територіальні придбання.