Тема 25. | Правове забезпечення інноваційної діяльності

1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності.

2. Система законодавства про інноваційну діяльність.

3. Інноваційні правовідносини.

4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності.

1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності

Однією з економіко-правових форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв'язку з орієн­тацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху роз­витку економіки країни.

Незважаючи на деякі розбіжності в законодавстві (про що за­значатиметься нижче) можна дати таке визначення цього поняття:

450

Інноваційная діяльність - це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т. ч. випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, по­ліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентоздатних товарів, послуг та ін.

Вирішальною ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення.

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також орга­нізаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, ко­мерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують струк­туру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною.

Некомерційною слід визнати таку інноваційну діяльність, метою здійснення якої є виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (тобто отримання прибутку - як безпосередня мета здійснення такої діяльності - відсутня, проте вона може бути досягнена згодом як один з її результатів).

Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на ви­користання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Види інноваційної діяльності відповідно до ст. 327 ГК України визначаються залежно від її напрямів:

• проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

• розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих техно­ логій, призначених для поліпшення соціального та екологічного становища;

• технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будів-

451

ництво нових підприємств, що здійснюються вперше як про­мислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Здійснення інноваційної діяльності можливе завдяки збалансо­ваній реалізації (1) приватних інтересів учасників (в т. ч. суб'єктів) такої діяльності (в забезпеченні конкурентоспроможності товарів та послуг та збільшення в результаті цього розміру прибутку від їх реалізації) і (2) публічних інтересів (в підвищенні ефективності економіки країни, регіону, а також задоволення інших суспільних потреб у сфері охорони здоров'я, освіти, культури тощо). Зазначе­на обставина зумовлює втручання держави в сферу інноваційної діяльності, основні напрями та принципи державної інноваційної політики, серед яких:

• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

• формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансо­ во-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково- виробничій сфері;

• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-техно­ логічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної про­ дукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, по­ даткової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Для стимулювання залучення інвестицій в інноваційну діяль­ність встановлена система державних гарантій (ст. 329 ГК Украї­ни) та низка інших заходів.

Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:

• підтримку інноваційних програм і проектівгспрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;

• підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;

• охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

452

• вільний доступ до інформації про пріоритети державної еко­ номічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та ре­ зультати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбаче­ них законом;

• підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 ро­ки (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801) передбачений комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності, в т. ч.:

• створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвес­ тиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологіч- ного устаткування та іншої інноваційної продукції;

• розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності;

• створення пайових інвестиційних фондів для реалізації вели­ ких інноваційних проектів;

• розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслу­говує інноваційна діяльність з пріоритетних напрямів, що забезпе­чують науково-технологічне оновлення виробництва та сфери по­слуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною нау-коємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок. З метою концентрації ресурсів держави на таких напрямах Законом України від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інно­ваційної діяльності в Україні» передбачено механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності залежно від їх ви­дів: стратегічні (розраховані на тривалу перспективу - не менш як десять років - найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенден­цій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціа­лу) і середньострокові (розраховані на реалізацію протягом най­ближчих трьох - п'яти років напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери по­слуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та/або зовніш­ньому ринках).

453

Проте напрям стимулювання інноваційної діяльності держава поєднує з іншим, що має забезпечити ефективність використання коштів держави та місцевих бюджетів на підтримку інновацій та уникнення (мінімізацію) зловживань з боку несумлінних суб'єктів інноваційної діяльності. Це забезпечується низкою відповідних заходів, серед яких провідне місце належить науково-технічній експертизі інноваційних проектів та їх реєстрації. В обов'язковому порядку підлягають такій експертизі інноваційні проекти з пріори­тетних напрямів інноваційної діяльності, а також інноваційні про­екти, що реєструються з метою отримання передбачених законом пільг (щодо оподаткування, амортизації, митного регулювання).

2. Система законодавства про інноваційну діяльність

Інноваційна діяльність - як економіко-правова форма інвести­ційної діяльності - регулюється низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили - від законів до локальних нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти вищої юридичної сили:

Кодекси:

• Господарський кодекс України, в главі 34 дається визна­ чення інноваційної діяльності (ст. 325), визначаються її види (ст. 327), форми інвестування в інновації (ст. 326), шляхи та фор­ ми державного регулювання (ст. 328) та система державних га­ рантій інноваційної діяльності (ст. 329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст. 330), поняття та зміст договору на створення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331), який використовується для виконання інноваційних розробок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалізації;

• Цивільний кодекс України - глава 62 «Виконання науково- дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт» (регулює договірні відносини, що складаються в процесі виконан­ ня таких робіт, в т. ч. розробки інноваційних проектів).

Закони України:

• від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», в ст. З якого закріплено поняття інноваційної діяльності як однієї з форм інвестиційної діяльності.

• від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяль­ ність», згідно з яким інноваційна діяльність належить до науково- технічної (ст. 1);

454

• Закон України від 02.10.1995 р. «Про наукову і науково-тех­ нічну експертизу», що визначає основні засади проведення науково- технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних про­ грам та проектів;

• від 16 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», що регулює особливість здійснення інноваційної діяльності зазначених у ньо­ му суб'єктів інноваційної діяльності;

• від 04.07.2002 р. «Про інноваційну діяльність», що забезпе­ чує правове регулювання комерційної інноваційної діяльності, в т. ч.: дає визначення основним поняттям (інновацій, інноваційної діяльності, інноваційного продукту, інноваційної продукції, інно­ ваційного проекту, інноваційної інфраструктури, суб'єктів інно­ ваційної діяльності, інноваційного підприємства, об'єктів інно­ ваційної діяльності - статті 1, 4, 5, 14-16), закріплює принципи державної політики у сфері комерційної інноваційної діяльності (ст. 3), основні засади державного регулювання в цій сфері (стат­ ті 6—12), визначає правовий режим інноваційних проектів (стат­ ті 12—13) та заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності (статті 17-22);

• від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інноваційної дія­ льності в Україні» закріплює визначення понять пріоритетних на­ прямів інноваційної діяльності, їх видів (стратегічні та середньо- строкові), основних засад їх формування, експертизи, затверджен­ ня, механізму їх реалізації та моніторингу.

Крім законів, Верховна Рада України прийняла низку постанов, які регулюють інноваційні відносини. Однією з них (від 13 липня 1999 р.) є затверджена Концепція науково-технологічного та інно­ваційного розвитку України», в якій визнається виключна значу­щість інноваційного шляху розвитку економіки України, визнача­ються його головні цілі, пріоритетні напрями, комплекс стимулю­ючих та організаційно-управлінських заходів.

Підзаконні нормативно-правові акти з питань інноваційної дія­льності регулюють, як правило, процедурні та/або організаційні аспекти питання інноваційних відносин, серед них:

Акти Президента:

в т. ч. Указ Президента України 20.04.2004 р. «Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають страте­гічне значення для економіки та безпеки держави», яким (з метою технічного та технологічного оновлення підприємств) передбачено спрямування частини коштів (не менш як 10%) отриманих від

455

приватизації державного майна, на фінансову підтримку іннова­ційної діяльності стратегічно важливих для економіки та безпеки України підприємств.

Постанови Уряду України:

• Постанова KM України від 03.04.1996 р. № 404 «Про Кон­ цепцію державної підтримки розвитку малого підприємництва», якою передбачається низка заходів стимулювання малого підпри­ ємництва, в т. ч. і за рахунок сприяння інновацій;

• Постанова KM України від 22.05.1996 р. № 549 «Про затвер­ дження Положення про порядок створення і функціонування тех- нопарків та інноваційних структур інших типів», в якому закріп­ люється поняття інноваційних структур, їх види, порядок створення та реєстрації (в спеціальному порядку як додаткового до загально­ го), джерела їх фінансування тощо;

• Постанова KM України від 17 грудня 1999 р. № 2311 Про нор­ мативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків;

• Постанова KM України від 14 грудня 2001 р. № 1691 «Про порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо вико­ нання інвестиційних та інноваційних проектів» (визначає обов'яз­ ковість укладення таких договорів між суб'єктами інноваційної діяльності, на яких поширюється дія Закон України від 16 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної ді­ яльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і ма­ теріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електро­ зварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів»;

• Постанова KM України від 28 грудня 2001 р. № 1801 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки», в якій важливим напрямом державної інвести­ ційної політики визнається сприяння створенню індустріальних парків для розвитку високотехнологічних виробництв, а також пе­ редбачається низка заходів, спрямованих на його реалізацію;

• Постанова KM України від 05.08.2002 р. № 1106 «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів»;

• Постанова KM України від 17 липня 2003 р.Л° 1094 «Про за­ твердження Порядку формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»;

• Постанова KM України від 6 серпня 2003 р. № 1219 «Про за­ твердження Положення про Комісію з організації діяльності тех­ нологічних парків та інноваційних структур інших типів»;

456

• Постанова KM України від 17 вересня 2003 р. № 1474 «Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів».

Індивідуальні постанови:

• від 27 жовтня 1999 р. №1989 «Про фінансування інновацій­ ного проекту «Створення мікросупутника для теплових випробу­ вань з використанням сучасних технологій»;

• від 20 жовтня 1999 р. №1941 «Про фінансування інновацій­ ного проекту виробництва автобусів малої місткості»;

• Постанова KM України від 27.08.2002 р. № 1244 «Про реалі­ зацію пілотного інноваційного проекту розроблення та виробництва новітніх автономних інтегрованих систем з використанням соняч­ них організаційних енергетичних систем, вітроустановок та енерго- накопичувачів на базі міжнародної науково-промислової корпора­ ції «Веста»;

• та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Порядок ведення державного реєстру технопарків та іннова­ційних структур інших типів, затв. Міністерством економіки у справах науки і технологій 21.03.1997 р.

Міжнародно-правові акти:

Угода про науково-технічне співробітництво в межах СНД

(13.03.1992 р.);

Угода від 24 вересня 1993 р. про підтримку і розвиток ма­лого підприємництва в державах - учасницях СНД (Угоду ра­тифіковано із застереженнями Законом № 582-XIV від 08.04.99);

Угода від 24 грудня 1993 р. про міждержавну експертизу про­ектів будівництва, які становлять взаємний інтерес для держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав;

Угода від 16 червня 1994 р. між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво (Угоду ратифіковано Законом № 368-IV від 25.12.2002);

Угода між Урядом України, Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів Республіки Білорусь про співробітництво і кооперацію в галузі створення і виробництва хімічних волокон і технологічного обладнання для їх випуску (Москва, 17 жовтня 1994 р.).

457