4.2. Транспортне законодавство

Договірні відносини у сфері транспорту регулюються Госпо­дарським кодексом України (гл. 32 «Правове регулювання переве­зення вантажів», статті 306-316), Цивільним кодексом України (щодо перевезень - глава 64, транспортного експедирування - гла­ва 65), а також актами спеціального транспортного законодавства.

Спеціальне транспортне законодавство регулює відносини, сякі складаються щодо організації та безпосереднього здійснення doc- подарської діяльності на транспорті. До системи цього законодав­ ства входять: :■*

— транспортні кодекси: Повітряний кодекс України від 4 травня

284

1993 p.; Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня

1995 p.;

• закони України: «Про транспорт» від 10 листопада 1994 p.; «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р.; «Про заліз­ ничний транспорт» від 4 липня 1996 р.; «Про функціонування єди­ ної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовт­ ня 1998 р.; «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. від 05.02.2004 р. «Про Державну спеціальну службу транспорту»;

• акти уряду, серед яких низка транспортних статутів (Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, Статут автомобільного транспорту УРСР, Статут залізниць України);

• відомчі нормативно-правові акти: Правила перевезень ван­ тажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363; Положення про порядок підготовки та надання інформації про ва­ нтаж для його безпечного морського перевезення (затверджено наказом Мінтрансу України від 14.12.1998 р. № 497 та ін.

Крім того, щодо практики розгляду договірних спорів у сфері транспорту була прийнята низка роз'яснень та листів Вищим гос­подарським судом (його Президією), в т. ч.:

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 21 липня 1992 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом»;

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 20 листопада 1992 р. № 01-6/1395 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів залізницею»;

Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 17 квітня 1998 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць».

4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту

Участь у договірних відносинах у сфері транспорту беруть різ­ні: категорії осіб, які мають необхідний для цього обсяг право-

суб'єктності.

Учасників договірних відносин у сфері транспорту умовно можна поділити на дві категорії: (1) безпосередні учасники (як сторони відповідних договорів); (2) опосередковані учасники (здійснюють регулювання договірних відносин, координацію дій безпосередніх учасників договірних відносин).

Безпосередніми учасниками договірних відносин у сфері транс-

285

порту є транспортні підприємства (індивідуальні підприємці, що здійснюють перевезення) та суб'єкти господарювання, інші учас­ники господарських відносин, на користь та/або на замовлення яких надаються відповідні транспортні послуги.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт», перевезення вантажів, надання інших транспорт­них послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюється залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобіль­ними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їхніми статутами. В ч. З ст. 306 ГК України згадується, крім вищезазначених організацій, космічний, трубо­провідний транспорта та інші види транспорту.

Транспортні організації (індивідуальні підприємці - у випад­ках, не заборонених законом) повинні мати відповідні ліцензії на здійснення перевезень відповідним видом транспорту, порядок отримання яких регулюється Законом України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Опосередкованими учасниками транспортно-договірних відно­син є органи державної виконавчої влади, що забезпечують реалі­зацію державної політики у галузі транспорту. До складу системи цих органів входять:

• Міністерство транспорту України (Мінтранс) як головний (провідний) орган цієї системи;

• підпорядковані Мінтрансу: Державна адміністрація залізнич­ ного транспорту України (Укрзалізниця), Державний департамент авіаційного транспорту, Державний департамент автомобільного транспорту, Державний департамент морського і річкового транс­ порту, Державна спеціальна служба транспорту.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту Ук­раїни (затверджено Указом Президента від 11 травня 2000 р.) ос­новними завданнями Мінтрансу України є:

• державне управління транспортним комплексом і дорожнім господарством України, використанням повітряного простору України, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплав­ ства та забезпечення реалізації державної політики у сфері транспорту;

• організація безпечної роботи транспортного комплексу і до­ рожнього господарства України; ^;

• забезпечення взаємодії та координації роботи основних видів транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи;

286

• створення рівних умов для розвитку господарської діяльнос­ ті підприємств транспорту всіх форм власності;

• створення умов для інтеграції транспортного комплексу і дорожнього господарства України до європейської та світової транспортної системи.

Відповідно до покладених завдань Мінтранс України:

• здійснює державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом, а також коорди­ націю роботи підприємств та організацій цих видів транспорту та дорожнього господарства;

• здійснює нагляд за додержанням вищезгаданими підприєм­ ствами та організаціями всіх форм власності (за деякими винятками) вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судно­ плавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті;

• затверджує галузеві стандарти, в межах повноважень, визна­ чених законодавством, організовує, координує та контролює здійс­ нення сертифікації в галузі;

• забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцен­ зування окремих видів господарської діяльності;

- організовує розроблення проектів нормативно-правових ак­ тів з питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України, навігаційно-гідро­ графічного забезпечення мореплавства, використання повітряного

простору України;

• здійснює загальне керівництво проведенням державної реєст­ рації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломування спеціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морського і річкового транспорту;

• здійснює інші повноваження, визначені вищезгаданим По­ ложенням, та виконує інші функції, що випливають з покладених на нього (Мінтранс) завдань.