1. Загальні тенденції правового регулювання відносин 1 власності у сфері економіки

'Відносини власності в Україні протягом останнього півтора-дейятиріччя зазнали кардинальної трансформації, що зумовлено переходом від планово-розподільчої економіки до переважно рин­ковії.

Економічні перетворення відносин власності в процесі сучас­ної економічної реформи, яка передбачає запровадження ринкових фор'м господарювання, здійснюються шляхом:

* подолання гіпертрофії державної власності шляхом: а) при­ватизації майна державних підприємств і організацій; б) виділення комунальної власності в самостійну форму власності;

155

• реформування державного сектора економіки шляхом: а) кор- поратизації державних підприємств; б) застосування форми акціо­ нерного товариства для започаткування державних господарських організацій двох основних категорій: для безпосереднього здійс­ нення господарської діяльності (наприклад, Національна акціонерна страхова компанія «Оранта») і для організації господарської діяль­ ності інших державних підприємств (державні холдингові компанії: «Укрресурси», «Укрпапірпром» та ін.); в) передачі в оренду ціліс­ них майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів;

• кардинального розширення сфери застосування колективної власності, що має місце як у процесі приватизації, так і в результа­ ті введення нових організаційно-правових форм господарювання - господарських товариств, а також розширення сфер застосування діяльності виробничих кооперативів;

• легалізації та підтримки приватної власності на засоби вироб­ ництва;

• залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку з метою її структурної перебудови, підвищення науково-технічного рівня, ор­ ганізації управління та ефективності вітчизняного виробництва.

2. Особливості правового режиму

публічних форм власності \

2.1. Право державної власності: ),

поняття, зміст, правові форми реалізації

Залежно від суб'єкта права власності розрізняють такі форми права власності: _t

• право державної власності, суб'єктом якого є народ України, Українська держава, Автономна Республіка Крим; -

• право комунальної власності, суб'єктом якого є територіальні громади, які реалізують його через органи місцевого самоврядування;

• право колективної власності, суб'єктом якого є господарські організації корпоративного типу та об'єднання громадян; -л

• право приватної власності, суб'єктом якого є громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства. І

Залежно від ступеня персоніфікації суб'єкта права власності розрізняють: .,.

• право публічної власності, суб'єктом якого є заздалегідь неви-значене і постійно змінюване коло (суб'єктом права державної

156

власності є народ України, а права комунальної власності - члени територіальної громади);

• право приватно-колективної власності, суб'єкт якого більш- менш чітко визначений - певне коло фізичних та/або юридичних осіб (право колективної власності) або певна фізична особа (право приватної власності).

Вказані види права власності мають спільні риси. Право держав­ної та право комунальної власності мають генетичний зв'язок, оскільки друге виокремилося з першого. Відповідно до редакції Закону «Про власність» від 07.02.1991 р. комунальна власність роз­глядалася як вид державної і лише після прийняття 28.06.1996 р. Конституції України вони почали розглядатися як окремі форми власності.

Право державної власності на засоби виробництва в об'єктив­ному розумінні — це сукупність правових норм, що регулюють від­носини державної власності щодо цього майна.

Право державної власності на засоби виробництва в суб'єктив­ному розумінні — це юридично визначена і забезпечена можливість суб'єкта цього права використовувати належні йому засоби вироб­ництва своєю владою в інтересах народу України.

Своєрідність права державної власності полягає в тому, що:

• функції власника щодо об'єктів державної власності (засобів виробництва у тому числі) здійснюються вищими органами дер­ жавної влади: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України і реалізуються через їх повноважен­ ня щодо визначення складу, структури, динаміки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих ча­ стин єдиного фонду державної власності в господарське управлін­ ня певних центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управління вказаними частинами;

г* суб'єкт права власності (держава) сам встановлює правові норми, що регулюють відносини державної власності;

:• реалізація права державної власності здійснюється за допо­могою створених державою підприємств та організацій, які діють в певних правових формах.

Великий масив об'єктів права державної власності, специ­фіка правового статусу суб'єкта - держави, яка діє через систему органів, підприємств та організацій, зумовлює численність пра­вових форм реалізації права державної власності у сфері еконо­міки.

157

Правові форми реалізації права державної власності - це вре­гульовані правом, різні за призначенням та способом здійснення види діяльності державних органів і державних господарських ор­ганізацій, пов'язані з використанням державного майна. Можна виділити кілька таких форм:

1. Загальне управління фондом державної власності, що здійс­ нюється вищими органами державної влади;

2. Господарське управління окремими частинами фонду стосов­ но засобів виробництва державної власності здійснюється головним чином господарськими міністерствами та відомствами, Фондом дер­ жавного майна України, державними господарськими об'єднаннями - в частині делегованих їм функцій відповідними господарськими мі­ ністерствами через такі повноваження: створення, реорганізація та ліквідація державних підприємств та організацій, визначення мети та предмета їх діяльності (затвердження статутів та положень), здійс­ нення контролю за ефективністю використання ними державного майна, встановлення підвідомчим підприємствам економічних лімітів та нормативів, розміщення державних замовлень тощо;

3. Корпоративні права: створення державних (національних) акціонерних товариств (холдингових компаній) та участь у госпо­ дарських організаціях корпоративного типу разом з іншими осо­ бами. Корпоратизація державних підприємств (перетворення дер­ жавних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства) була започаткована Указом Президента від 15.03.1993 р. Низка пи­ тань, пов'язаних з корпоратизацією, регулюється Указом Прези­ дента від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», а відносини, що виника­ ють у процесі створення змішаних ВАТ (за участю держави та осіб, які можуть бути покупцями в процесі приватизації) - Законрм України «Про приватизацію державного майна», відповідно до як<?го на базі підприємств військово-промислового комплексу, що потре­ бують інвестування, можуть створюватися ВАТ із залишенням у власності держави контрольного пакета акцій (ч. З ст. 5 цьрго Закону). Основні засади управління державними корпоративними правами визначаються в главі 18 ГК України «Корпоративні права»;

4. Господарське відання державними засобами виробництва здійснюється державними підприємствами - суб'єктами цього права. Зміст права господарського відання державного підприєм­ ства становлять повноваження щодо володіння, користування та розпорядження закріпленим за підприємством майном з дотри­ манням вимог закону і статуту підприємства; t,

158

5. Оперативне управління державним майном здійснюється державними установами та казенними підприємствами - суб'єк­ тами цього права. Воно передбачає цільове володіння, користу­ вання та розпорядження державним майном з істотними обмежен­ нями законом, статутом та вказівками відповідного державного органу, до сфери управління якого входить дане підприємство;

6. Оренда державного майна здійснюється на підставі догово­ рів оренди, укладених з суб'єктами господарювання, які функціо­ нують на базі колективної та приватної власності; регулюється За­ коном «Про оренду державного та комунального майна».

2.2. Право комунально)'власності на засоби виробництва та правові форми його реалізації

Право комунальної власності на засоби виробництва в об 'єк-тивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини комунальної власності.

Право комунальної власності на засоби виробництва в суб 'єк-тивному розумінні - це юридично визначена і забезпечена можли­вість територіальної громади - як суб'єкта цього права - викорис­товувати належне їй майно (володіти, доцільно, економно й ефек­тивно користуватися і розпоряджатися) на свій розсуд і в своїх інтересах.

Право комунальної власності виокремилося із права держав­ної власності і на даний час зберігає значний генетичний зв'язок з ним. Зокрема, основною підставою набуття права комунальної власності є безоплатна передача державою майна територіальним громадам.

Первісне виділення об'єктів комунальної власності проходило ще в рамках державної власності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 04.11.1991 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) влас-ніойо та власністю адміністративно-територіальних одиниць (ко­мунальною власністю)». Цією постановою був визначений перелік підйриємств, установ і організацій, майно яких передавалось у ко­мунальну власність (на рівні області), вказано, що все інше держа­вне Зиайно складає загальнодержавну власність, і встановлено поря­док »вирішення питань про передачу окремих об'єктів загально­державної в комунальну власність і навпаки.

У подальшому в основному здійснювався перерозподіл об'єк­тів між загальнодержавною (державною) і комунальною власністю

159

шляхом їх передачі. Нині порядок такої передачі регулюється За­коном України від 3 березня 1998 р. «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Особливістю передачі, яка також засвідчує збереження зв'язку між державною та комунальною власністю, є те, що передача об'єктів здійснюється безоплатно: передача підприємств прова­диться разом з усіма активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів не­завершеного будівництва - також з проектно-кошторисною доку­ментацією. Крім безоплатної передачі, підставами набуття права комунальної власності є створення та придбання майна в порядку, встановленому законодавством.

Реалізація територіальною громадою функцій власника здійс­нюється відповідним органом місцевого самоврядування через такі повноваження:

• розробка і затвердження стосовно відповідної територіаль­ ної одиниці програм соціально-економічного розвитку, місцевого бюджету та звіту про його виконання, місцевих програм привати­ зації, переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, порядку та умов приватизації комунальної влас­ ності;

• прийняття рішень про створення, ліквідацію та реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності; про від­ чуження майна, в т. ч. виробничо-господарського призначення;

• розгляд проектів планів підприємств і організацій, що діють на базі комунальної власності відповідної територіальної громади, здійснення контролю за їх виконанням;

• встановлення порядку та здійснення контролю за викорис­ танням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

• внесення пропозицій про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, уста­ нов та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності;

• передача іншим органам, зокрема відділам, управлінням вико­ навчого комітету відповідної ради, повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності даної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Повне господарське відання комунальним майном (здійснюється комунальними підприємствами, які функціонують з метою отри­мання прибутку).

160

Оперативне управління комунальним майном (здійснюється комунальними установами - закладами освіти, охорони здоров'я тощо та комунальними некомерційними підприємствами, діяль­ність яких дотується з місцевого бюджету).

Оренда комунального майна здійснюється на підставі Закону «Про оренду державного та комунального майна» та договорів оренди, укладених з суб'єктами господарювання, які функціону­ють на базі колективної та приватної власності.