3. Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва

У системі господарювання розрізняють дві категорії міністерств (відомств):

• функціонального типу (Міністерство економіки, Міністерство фінансів тощо); >

• галузевого типу (або господарські міністерства), сферою управління яких є певна галузь народного господарства (Міністер­ ство зв'язку, Міністерство транспорту та ін.). '

Господарське міністерство (відомство) — це господарська організація (орган державної виконавчої влади), яка здійснює координацію діяльності усіх підприємств та організацій галузі, а також виконує функції власника майна щодо підпорядкованих їй державних підприємств та організацій. Т

Правовою основою діяльності господарських міністерств (ві­ домств) є Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р.) та положення про конкретне господар­ ське міністерство/відомство (наприклад, Положення про Міністер­ ство транспорту України, затверджене Указом Президента Укваї- ни від 11.05.2000 р.). о

132

Основні риси господарського міністерства (відомства):

• господарська організація, яка здійснює управління господар­ ською діяльністю підвідомчих державних підприємств і координа­ цію діяльності всіх підприємств галузі;

• господарська організація унітарного типу;

• підпорядкованість Кабінету Міністрів України;

• установчий документ - положення, розроблене відповідно до Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України;

• наявність статусу юридичної особи;

• частка державного майна необхідна для здійснення міністер­ ством (відомством) своїх функцій, закріплюється за ним на праві оперативного управління;

• наявність функцій двох видів:

а) щодо загальногалузевого управління (участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі, прогнозування розвитку економіки галузі, участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бю­джету України, формування та розміщення державного замовлення на продукцію галузі і укладення державних контрактів, реалізація державної стратегії відповідної галузі, розробка відповідних фі­нансово-економічних та інших нормативів, видача спеціальних дозволів (ліцензій) з окремих видів діяльності, затвердження дер­жавних стандартів, норм та правил на продукцію (роботи, послуги) відповідної галузі, участь у формуванні та реалізації антимонополь­но! політики у відповідній галузі, подання висновку щодо доціль­ності та обґрунтованості створення ПФГ та ін.);

і б) щодо управління майном державних підприємств, які нале­жать до сфери відповідного міністерства (прийняття рішень про створення, реорганізацію та ліквідацію державних підприємств, установ і організацій у відповідній галузі, затвердження статутів державних підприємств галузі, укладення і розірвання контрактів з керівниками цих підприємств, здійснення контролю за ефективніс­тю! використання закріпленого за підприємствами державного май­на^ подання згоди Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутних фондів яких включається державне майно, на передачу в оренду цілісних майнових комплексів підвідомчих державних під­приємств, на вихід структурних підрозділів зі складу підвідомчих девжавних підприємств, на вступ (і вихід) державних підприємств у добровільні господарські об'єднання та ін.).

133