3.4. Приватні підприємства

Різновидом підприємств за ознакою форми власності, на базі якої функціонує підприємство, є приватні підприємства. Особ­ливості правового становища таких підприємств регламентується законодавством лише схематично.

Так, відповідно до ст. 113 ГК приватним підприємством є під­приємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання -юридичної особи (дочірнє підприємство іншого приватного підпри­ємства). Отже, основною особливістю такого підприємства є лише форма власності, на базі якої воно функціонує.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ГК порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом (загальні положення щодо підприємств - статті 62-72 ГК) та іншими законами.

Приватні підприємства можуть бути двох типів - унітарного та корпоративного. За підприємством унітарного типу майно може за­кріплюватися на будь-якому з основних правових титулів - праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управ­ління.

Приватне підприємство корпоративного типу має ту особли­вість, що майно за ним закріплюється на праві спільної часткової приватної власності.

• Різновидом приватного підприємства є фермерське госпо­дарство, особливості правового становища якого розглядатимуться далі (п. 3.7).

94

3.5. Орендне підприємство

Орендне підприємство - це підприємство у формі господарсь­кого товариства, створеного членами трудового колективу дер­жавного, комунального чи іншого підприємства з метою оренди та експлуатації цілісного майнового комплексу останнього для здійснення господарської комерційної діяльності.

Характерними рисами орендного підприємства є:

• господарська організація корпоративного типу;

• діє на підставі ГК (ст. 115), законів «Про господарські това­ риства», «Про оренду державного та комунального майна», уста­ новчих документів, договору оренди;

• має форму господарського товариства;

• учасниками такого товариства є члени трудового колективу підприємства (структурного підрозділу підприємства), майно яко­ го передається в оренду;

• створення членами трудового колективу господарського то­ вариства з метою оренди майнового комплексу державного під­ приємства, на якому вони працюють, зумовлене участю в ньому більш ніж 50% членів трудового колективу;

• учасники господарського товариства - орендного підприємства повинні брати обов'язкову трудову участь у виробничо-господар­ ській діяльності такого підприємства;

• діє на базі орендованого цілісного майнового комплексу державного, комунального чи іншого підприємства;

• функціонує на базі змішаної власності: державної чи кому­ нальної (основними фондами, що належать державі чи територіа­ льній громаді, володіє і користується на підставі договору оренди) та колективної (цінні папери і грошові кошти бере на підставі до­ говору кредиту; сировину, паливо, матеріали викуповує; прибуток, що залишається в розпорядженні такого підприємства після сплати податків, інших обов'язкових платежів та відсотків за банківський кредит, а також усе набуте за рахунок нього належить такому під­ приємству на праві власності).

Орендодавцем щодо майнових комплексів державних підпри­ємств виступають: Фонд державного майна України (щодо підпри­ємств державної власності); Рада міністрів Автономної Республіки Крим - щодо підприємств, майно яких перебуває у власності цієї республіки; органи управління комунальним майном, уповнова­жені органами місцевого самоврядування, - щодо підприємств ко­мунальної форми власності.

95

Крім загальних підстав припинення діяльності, притаманних будь-якій господарській організації, орендне підприємство має ще додаткову - розірвання або припинення договору оренди без на­ступної пролонгації.

3.6. Підприємство з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство

Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначається статтями 116, 390-400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, у т. ч.:

Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 07.08.1996 p.;

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час вве­зення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статут­ного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

Положенням про порядок залучення експертів до оцінки май­на, що перебуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 813;

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробни­цтва підприємств з іноземними інвестиціями» та ін.

Характерними ознаками підприємства з іноземними інвести­ціями (ПП) є:

• підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місцепроживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, між­ народні організації, інші держави);

• наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвес­ тиції у визначених законом формах (види та форми таких інвести­ цій визначаються ст. 2, 16 Закону «Про режим іноземного інвесту­ вання», ст. 391, 392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду);

96

• створення такого підприємства може відбуватися шляхом за­ снування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іно­ земний інвестор), а також у разі внесення його учасником - інозем­ ним інвестором іноземної інвестиції; набуття підприємством стату­ су ПП пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а від дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс;

• до установчих документів підприємства з іноземними інвес­ тиціями ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передба­ чених законодавством України для відповідних організаційно- правових форм підприємств, вони також мають містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ;

• майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвес­ тора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняєть­ ся від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на тери­ торію України визначається ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та Постановою Кабінету Міністрів Ук­ раїни від 07.08.96 р. «Про порядок видачі, обліку і погашення век­ селів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску інозем­ ного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

• продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і кво­ туванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробни­ цтва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджу­ ється національний режим господарювання, якщо інше не перед­ бачено законами та міжнародними договорами України, ратифіко­ ваними ВР України;

• з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону «Про режим іноземного інвестування»);

• з метою захисту інтересів національної економіки законом мо­ жуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів гос­ подарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями (види господарської діяльності, що належать до монополії держави).

■ 97

Іноземне підприємство фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвес­тори) та майна (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100%). За організаційно-правовою формою таке підпри­ємство може бути унітарним чи корпоративним. Виникнення такого підприємства пов'язується із заснуванням іноземними інвесторами (інвестором) нового підприємства чи набуття такими особами у власність майнового комплексу діючого унітарного підприємства чи 100% акцій (часток) підприємства корпоративного типу. З метою захисту інтересів національної економіки та національної безпеки законом можуть визначатися галузі, в яких створення іноземних підприємств забороняється.

Особливості правового статусу іноземних підприємств визнача­ються ст. 117 ГК України.

І ^{Тема 8}-1 Правове становище

господарським товариств

1. Поняття та характерні риси господарських товариств.

2. Класифікація господарських товариств.

3. Форми господарських товариств:

Повне товариство.

Командитне товариство.

Акціонерне товариство.

Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариство з додатковою відповідальністю.

1. Поняття та характерні риси господарських товариств

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об 'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

Правове становище господарських товариств регулюється Гос­подарським кодексом України (статті 79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162), Законом України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства».

Характерні риси (статті 79-92 ГК України; статті 113-118 ЦК України; статті 1-23 Закону «Про господарські товариства»): :

• господарські організації корпоративного типу (як правило,

98

наявність двох і більше засновників - фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

• універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (бан­ ків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових гос­ подарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єд­ нань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

• наявність статусу юридичної особи;

• основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

• корпоративний характер управління - учасниками товарист­ ва (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

• подільність майна товариства на частки, розмір яких визна­ чається установчими документами товариства;

• можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з 5, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з об­ меженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідаль­ ністю, повне товариство, командитне товариство;

• наявність в учасників ГТ корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

2. Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак. Класифікація госпо­дарських товариств має практичне значення: законодавство перед­бачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед, щодо това­риств, які належать до об'єднань капіталів та персональних това­риств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дорево-

99

люційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі гос­подарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

• наявність одного установчого документа — засновницького договору;

• обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учас­ ників (командитне товариство);

• створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традицій­ ною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного това­ риства та повних учасників (повних товаришів) командитного то­ вариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта під­ приємництва (в Законі «Про господарські товариства» та новому Цивільному кодексі така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);

• наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

• відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру ста­ тутного фонду товариства та порядку його формування (це має визначатися засновницьким договором);

• управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідаль­ ність за його зобов'язаннями;

• порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

• заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

• складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передба­ чених випадках).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальні­стю). Попри наявність значних відмінностей між цими товарист­вами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:

100

• обмеження ризику учасників товариства за результати діяль­ ності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спе­ ціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

• законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фон­ ду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необ­ хідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

• основний установчий документ - статут;

• участь учасників в управлінні справами та розподілі прибут­ ку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статут­ ному фонді товариства;

• управління товариством здійснюється за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;

• обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

• можливість виходу учасника з товариства в будь-який мо­ мент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;

• можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Госпо­ дарського кодексу України; щодо створення ВАТ у процесі прива­ тизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», щодо державних акціонерних товариств - Указ Президента Украї­ ни від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»);

- можливість здійснення контролю над товариством з боку од­ ного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповід­ ною часткою в статутному фонді товариства).