4. Функції філософії права. Її значення в підготовці юристів і в практичній діяльності.

Функції філософії права. Філософії права властиві перш за все світоглядна і методологічна функції. Світоглядна полягає у формуванні в людини загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування і розвиток права як одного зі способів людського буття або, іншими словами, у формуванні правового світогляду. Зазвичай поряд зі світоглядною функцією вирізняють і відображально-інформаційну, гуманістичну, аксіологічну, виховну функції. Проте вони виступають лише підфункціями світоглядної. Відображально-інформаційна забезпечує адекватне відбиття права як специфічного об’єкта, виявлення його істотних елементів, структурних зв'язків, закономірностей. Це відображення синтезується в картині правової реальності або в «образі права». Гуманістична функція сприяє здійсненню одного з власне людських начал – особистісного, а також процесу гуманізації права, наближення його до нагальних потреб людини. Реалізується вона у конструкції «правова людина». Аксіологічна функція філософії права полягає в розробці уявлень про правові цінності – такі як свобода, рівність, справедливість, а також уявлень про правовий ідеал та інтерпретацію з позицій цього ідеалу правової дійсності, критика її структури і станів. Виховна функція філософії права реалізується в процесі формування правосвідомості і правового мислення, через вироблення власне правових установок, у тому числі такої важливої якості культурної особистості, як орієнтація на справедливість і повагу до права.

Методологічна функція філософії права знаходить своє відображення у формуванні певних моделей пізнання права, що сприяють розвитку юридичних досліджень. З цією метою філософія права розробляє методи і категорії, за допомогою яких і проводяться конкретні правові дослідження. Ця функція також поділяється на низку підфункцій: евристичну – що забезпечує приріст нових знань через участь у розв’язанні фундаментальних проблем, створенні гіпотез та теорій; координаційну – яка полягає у координуванні методів у процесі дослідження права, визначенні з них домінуючого на даному етапі та у даній конкретній пізнавальній ситуації, не допускаючи його абсолютизації; інтеграційну – що полягає в інтеграції різних теорій, ідей і методів у пізнавальній парадигмі; логіко-гносеологічну – що полягає в розробці категорій та нормативних принципів, котрі дозволяють аналізувати правове мислення, виявляти його особливу логіку.

Результуючим виразом світоглядної та методологічної функцій філософії права є оформлення знання про право у вигляді способу його осмислення як змістовно-смислової конструкції, що обґрунтовує основні ідеї. Основними способами осмислення права, його пізнавальними парадигмами слугують правовий позитивізм і теорія природного права, які по-різному інтерпретують природу права – відповідно як одновимірної або багатовимірної реальності.

Значення філософії права в підготовці юристів і в практичній юридичній діяльності.

Цілком очевидно, що вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, філософськи обґрунтувати свою теоретичну позицію і прийняте практичне рішення є ознакою високого професіоналізму і громадянської чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усвідомлюється, однак воно значною мірою визначається домінуючими установками світогляду юристів, на формування якого покликана впливати філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проб­леми юриспруденції без філософського обґрунтування нерідко призводять до релятивізму або догматизації.

Таким чином, необхідність вивчення студентами юридичних вузів філософсько-правових знань визначається насамперед потребами їхньої майбутньої спеціальності. Вивчення філософії права сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвитку в якості самостійно мислячих, політично компетентних громадян. Можна приєднатися до позиції відомого британського філософа права Г. Харріса, який вважає, що існування філософії права пов’язане з важливою метою − «підготовки юриста як громадянина і громадянина як критика права» [12].

Хоча філософія права не ставить своєю метою вирішення конкретних проблем правознавства, а лише допомагає досліднику-юристу чіткіше усвідомити власну позицію, впорядкувати знання, по-новому подивитися на свій предмет у світлі більш широкого підходу, проте всі центральні, фундаментальні проблеми правознавства знаходять своє вирішення чи принаймні обґрунтування саме на філософському рівні. У цьому якраз і полягає одна із «загадок» такого феномену, як право, і ця обставина визначає фундаментальну роль філософії права як світоглядної та загальнометодологічної дисципліни в системі правознавства.

Водночас від курсу філософії права не слід чекати засвоєння таких істин, нехай і фундаментальних, яких можна вивчити «на пам’ять». Головне його призначення – у формуванні творчого правового мислення, вмінні «проблематизувати» будь-які правові питання й знаходити на них відповіді у нестандартний спосіб. В умовах глобалізації виникає потреба робити акцент не тільки на засвоєнні конкретної інформації про існуючі норми, але й на засвоєння головних принципів сучасного правового мислення і правової діяльності. Тому існує тенденція до універсалізації змісту філософії права, трансформації її на глобальну правову дисципліну.

Використані матеріали

Огляди Всесвітніх конгресів Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії, що проходили з 2003 по 2009 рік див.: Максимов С. І. Філософія права: сучасні інтерпретації: вибр. праці: статті, аналіт. огляди, переклади (2003 – 2010). – Х.: Право, 2010. – C. 143–189; огляд останнього – XXV – Конгресу, що відбувся 15–20 серпня 2011 р. у Франкфурті-на-Майні (Німеччина), опублікований у цьому номері журналу «Право України».

A Treatise of Legal Philosophy and General Jurisprudence / Editor-in-Chief Enrico Pattaro, University of Bologna, Italy – Dordrecht, Berlin, Heidelberg, New York: Springer, 2005–2011.

The Oxford Handbook of Jurisprudence and Philosophy of Law / edited by Jules Coleman and Scott Shapiro − Oxford: Oxford University Press, 2004. − 1050 p.; The Blackwell Guide to the Philosophy of Law and Legal Theory / edited by Martin P. Golding and William A. Edmundson. – Blackwell Pablishing Ltd, 2005. – 355 p.; Філософія права / за ред. Джоела Фейнберґа, Джулса Коулмена ; пер. з англ. П. Таращук. – К. : Основи, 2007. – 1256 с.

Гегель Г. В. Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – С. 59.

Франк С. Л. Духовные основы общества. – М.: Республика, 1992. – С. 21.

Див.: Джентиле Ф. О роли философии права в изучении юриспруденции в Италии // Государство и право. – 1995. – № 1. – С. 135.

Алекси Р. Природа философии права // Проблеми філософії права. Т. ІІ. – Київ-Чернівці: Рута, 2004. – С. 20.

Див.: Право ХХ века: идеи и ценности: cб. обзоров и рефератов / отв. ред. Ю. С. Пивоваров. – М.: РАН. ИНИОН, 2001. – С. 74.

Див.: Честнов И. Л. Методология и методика юридического исследования: учеб. пособие. – СПб., 2004. – С. 40–41.

Кауфманн А. Онтологическая структура права / перев. с нем. А. В. Стовбы // Российский ежегодник теории права. № 1. 2008 / под ред. А. В. Полякова. – СПб.: ООО «Университетский издательский консорциум “Юридическая книга”», 2009. – С. 151.

Харт Х. Л. А. Концепція права: пер. з англ. – К.: Сфера, 1997. – С. 21.

Harris G. Legal Philosophies. – London: Butterworth, 1980. – P. 4.

1 Лекція професора С. Максимова: Вступ до курсу «Філософія права» // Право України. – 2011. – № 8. – С. 373–386.

2 На підтвердження можна послатися на активну діяльність заснованої у 1909 р. Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії (International Association for Philosophy of Law and Social Philosophy). Під її егідою проводяться Всесвітні конгреси з філософії права (раз на два роки) і в яких з 2003 р. беруть участь українські вчені [1], у Німеччині видається міжнародний журнал «Архів філософії права і соціальної філософії», здійснюються грандіозні видавничі проекти (зокрема, видання 12-ті томного «Трактату з правової філософії та загальної юриспруденції») [2].

3 З колом питань, які розглядаються в межах курсів з філософії права можна ознайомитися, наприклад, у таких виданнях [3].

4 Може виникнути питання: в якому співвідношенні знаходиться таке розуміння предмета філософії права з іншими його визначеннями, наприклад такими, як «найзагальніші закономірності того явища, яке відображається терміно-поняттям “право”» (П. Рабінович), «право і закон у їх розрізненні та співвідношенні» (В. Нер­сесянц), «міркування (найзагальніші питання) про природу права» (Р. Алексі), «правосвідомість» (В. Малахов) або «правове мислення» (Ю. Пермяков)? На наш погляд, вони не суперечать одне одному, а є різними інтерпретаціями філософського осмислення права, в яких акцент робиться на тих чи інших аспектах предмета філософії права, її методу або на них обох.