42. Серед основних шляхів, за допомогою яких можна виявити проблемну заборгованість позичальників за кредитами, слід виділити:

1. Аналіз кредитного портфеля банку.

2. Контроль за кожною конкретною кредитною операцією. До проблемних кредитів у портфелі банку можна віднести кредити прострочені, пролонговані, сумнівні до повернення та безнадійні. Для якомога швидшого виявлення проблемної заборгованості банківські установи повинні аналізувати свій кредитний портфель щодо своєчасності погашення виданих кредитів. Для цього необхідно:

- виявити частку, яку становить проблемна заборгованість у загальній сумі кредитів банку;

- проаналізувати структуру проблемної заборгованості у розрізі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів;

- визначити загальну суму простроченої заборгованості за кредитами банку і процентів за ними;

- розрахувати частку, яку становить прострочена заборгованість у загальній сумі кредитів банку;

- проаналізувати зміни сум простроченої заборгованості у динаміці;

- розглянути структуру простроченої заборгованості у розрізі клієнтів банку;

- проаналізувати давність виникнення простроченої заборгованості;

- з'ясувати причини виникнення простроченої заборгованості у кожному конкретному випадку;

- проаналізувати заходи, яких вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.

Аналіз кредитного портфеля щодо погашення кредитів проводиться за обсягом прострочених, переоформлених (пролонгованих кредитів), сумнівних до повернення кредитів та фактами списання безнадійної заборгованості. Банківські установи визначають найбільш прийнятну для себе структуру кредитного портфеля. Структура кредитного портфеля банківської установи може вважатися задовільною у тому разі, якщо питома вага проблемних кредитів становить не більше ніж 30%. Однак, банки можуть встановлювати і більш жорсткі критерії оцінювання якості кредитного портфеля (зокрема, встановлювати окремі граничні значення обсягів прострочених, сумнівних та пролонгованих кредитів тощо).

Значне збільшення питомої ваги пролонгованих кредитів порівняно з часткою прострочених кредитів може свідчити про приховування фактів неповернення кредитів пролонгацією. Для цього банківські установи повинні проаналізувати структуру пролонгованих кредитів у розрізі:

- пролонгованих менше ніж два рази (у тому числі: на строк не більше ніж 6 місяців, на строк понад 6 місяців);

- пролонгованих понад два рази (у тому числі: на строк не більше ніж 6 місяців, на строк понад б місяців).

Однак, найбільшу увагу у кредитному портфелі банку слід приділяти простроченим кредитам. Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від строку її виникнення та частки кожної групи в загальній сумі прострочених кредитів. При цьому прострочені кредити доцільно групувати за строками прострочення: від 1 до 30 днів; від ЗІ до 90 днів; від 91 до 180 днів; понад 181 день. Збільшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про підвищення ймовірності втрати цих коштів.

Для недопущення виникнення простроченої заборгованості банківські установи мають проводити аналіз поточної (стандартної) заборгованості за кредитами. Контроль за строками погашення кредитів здійснюється у розрізі окремих позичальників за їх кредитними справами.

43. Порушення стандартних норм поведінки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування ним виявляються у процесі проведення моніторингу банківською установою. А саме, банківська установа контролює: виконання позичальником умов кредитного договору; дотримання графіку погашення кредиту; зміни у фінансовому стані позичальника; порушення щодо збереження застави, наданої за кредитом тощо. Якщо у процесі такого контролю виявляються порушення (наприклад, затримка платежів за кредитом), то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату, а основну суму боргу переносить на рахунок прострочених кредитів. При цьому за прострочення позичальником сплати кредиту та процентів за користування ним, банківські установи можуть вживати відповідних санкцій (підвищувати процентну ставку за кредит (у 1,5-2 рази), стягувати штрафи, пеню у розмірах, передбачених кредитною угодою, призупиняти подальшу видачу нового кредиту, достроково стягувати раніше виданий кредит тощо). Якщо і після попередження позичальника про вжиття заходів щодо погашення боргу банку кредит не погашається, банк застосовує заходи претензійно-позовного характеру: реалізація застави; вимоги до гарантів, поручителів та інше.

Серед заходів впливу на скорочення проблемної кредитної заборгованості банків можна виділити:

1. Установлення та стягнення штрафних санкції з позичальників, які мали б стимулювати їх вчасно та в повному обсязі погашати кредитну заборгованість. Банк може розробити методи впливу на позичальника у вигляді підвищеного процента за користування кредитними коштами, разових виплат як в абсолютній сумі, так і в процентах до заборгованості позичальника, додаткових комісій, пені тощо. Розмір санкцій, штрафів та інші методи впливу визначаються кредитним договором або рішенням кредитного комітету банку відповідного рівня чи уповноваженої особи.

2. Санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться для запобігання банкрутству підприємств. Санація може здійснюватися шляхом злиття підприємства, що перебуває на межі банкрутства, з більш потужною компанією; випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів за облігаціями, випущеними підприємством, і відстрочки їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості підприємства на довгострокову тощо.

3. Призначення тимчасової адміністрації за участю працівників банку.

4. Реструктуризація банківських активів шляхом зменшення кредитного портфеля і збільшення інвестиційного. При цьому акції клієнта на суму боргу передаються банку і банк із кредитора стає власником клієнта. Проте цей засіб може бути впроваджений тільки за згодою акціонерів та за наявності додаткової емісії цінних паперів.

5. Сек'юритизація кредитів - дрібні, неліквідні кредити, ідентичні за характером, строками і дохідністю об'єднуються в один пакет, на основі якого випускаються цінні папери, що продаються кінцевим інвесторам. У результаті сек'юритизації право отримання боргу і процентів за виданими кредитами переходить до власника цінного папера. До основних методів, які можуть застосовуватися банками щодо повернення наданих кредитних ресурсів, слід віднести:

1) реабілітацію проблемної заборгованості - розробку спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту;

2) ліквідацію проблемної заборгованості - повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

У разі, якщо позичальник і банк впевнені, що фінансові труднощі - це тимчасове явище, банківські установи можуть пропонувати клієнтам реабілітацію кредитної заборгованості. При цьому банківські установи можуть домовитися з проблемним клієнтом і переглянути строки чи порядок погашення заборгованості. У такому випадку позичальник повинен представити до банку документальне підтвердження виникнення ситуації, яка призвела до неможливості виплат за кредитом (свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть чоловіка, виписки з медичних карток, довідка з лікарні тощо). У будь-якому випадку питання реструктуризації проблемної заборгованості для кожного позичальника вирішується індивідуально.

Можливими варіантами домовленості між банком і позичальником щодо погашення проблемної заборгованості є:

а) відстрочення (пролонгація) сплати основної суми боргу за кредитом на певний період без продовження строку дії кредиту. При цьому сплачуються лише проценти за користування кредитними коштами, строк дії кредиту залишається незмінним і збільшуються майбутні розміри щомісячних платежів;

б) відстрочення сплати основної суми боргу за кредитом на певний період з продовженням строку дії кредиту. При цьому позичальник сплачує лише проценти за користування кредитом і строк дії кредиту може бути продовжений банківською установою;

в) відстрочення сплати основної суми боргу та процентів за ним на певний визначений період. Після цього банком може бути здійснено рівномірний розподіл невиплаченої суми боргу та процентів на строк дії угоди, що залишився. У цьому разі розмір щомісячних платежів позичальника збільшується;

г) продовження строку дії кредитного договору, при чому розмір щомісячних платежів залишається незмінним;

д) перекредитування - покриття заборгованості в одному банку за рахунок додаткового кредиту, отриманого на вигідних умовах у іншому банку.