
- •2. Банківські кредити класифікують за такими ознаками:
- •19. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи
- •20. Визначення рейтингу надійності позичальника
- •25. Сутність і види процентних ставок за кредитами
- •33. Сутність та значення контролю за банківським кредитуванням:
- •34. Контроль за кредитною діяльністю банків можна класифікувати за різними ознаками
- •41. Умови та чинники виникнення проблемних кредитів
- •42. Серед основних шляхів, за допомогою яких можна виявити проблемну заборгованість позичальників за кредитами, слід виділити:
- •44. Претензійно-позовна робота банку з проблемними кредитами
41. Умови та чинники виникнення проблемних кредитів
На сучасному етапі розвитку економіки України однією із найскладніших проблем, з якими стикаються банківські установи, є неповернення позичальниками виданих кредитів. Можливі проблеми банки мають помічати на всіх стадіях кредитного процесу. Тому слід здійснювати постійний та всебічний контроль як за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів, так і за якістю предмета забезпечення і зміною фінансового стану позичальника. Основною метою такого контролю має бути мінімізація ризику виникнення проблемної заборгованості та забезпечення повернення позичальником одержаного кредиту та сплати процентів за користування ним.
Проблемні кредити - це кредити, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк має сумнів щодо повернення кредитних коштів.
Унаслідок зростання обсягів проблемної заборгованості у банку можуть виникати різноманітні збитки, зокрема:
- падіння репутації банку;
- відплив клієнтів від банку;
- відплив кваліфікованих працівників банку;
- поява додаткових витрат, пов'язаних зі стягненням проблемного кредиту чи реалізацією забезпечення;
- зниження рентабельності та ліквідності банківської установи тощо.
Труднощі з погашення кредитів можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки самого банку при розгляді кредитної документації, оцінюванні кредитоспроможності позичальника та розробці умов кредитної угоди, недостатній подальший контроль; неефективна робота клієнта, що отримав кредиту проблеми, що не контролюються ні банком, ні позичальником.
1. Зовнішні чинники - ті, що негативно впливають на виконання кредитних зобов'язань позичальником і не піддаються контролю з боку банківської установи. До цієї групи можна віднести:
- економічну ситуацію в країні;
- політичне становище;
- розвиток галузі;
- зміни законодавства тощо.
2. Внутрішні чинники - ті, що негативно впливають на виконання позичальником кредитних зобов'язань, але піддаються виявленню та контролю з боку як банку, так і клієнта. Зокрема, цю групу чинників можна поділити на:
а) чинники, які залежать від позичальника:
- недостатній рівень менеджменту;
- погіршення якості продукції;
- недосвідченість керівництва та працівників підприємства;
- недостатній контроль за станом фінансів;
- проблеми, пов'язані з розвитком підприємства;
- відсутність необхідного досвіду ведення бізнесу;
- небажання позичальника повернути кредит;
- непередбачені обставини (втрата майна, запасів унаслідок нещасних випадків, пожеж та природних катастроф);
- неефективність реалізації та неокупність кредитного проекту тощо;
б) чинники, які залежать від банківської установи:
- відсутність чи недостатність досвіду роботи працівників у кредитній діяльності (невміння якісно проаналізувати кредитну документацію, здійснювати контроль тощо);
- недостатньо продумана кредитна політика банку;
- надто ліберальне ставлення до позичальника;
- кредитування пов'язаних з банком осіб (інсайдерів) на пільгових умовах;
- помилки у розгляді заявки на одержання кредиту;
- недостатність інформації про позичальника (відсутність вичерпної фінансової документації, статистичних даних, інформації щодо кредитної історії тощо);
- невиважений підхід до оцінювання та управління ризиками банку (невміння визначити та мінімізувати ризики кожної конкретної кредитної операції, прийняття рішення щодо надання прибуткових, але надто ризикових кредитів тощо);
- неякісне оцінювання кредитоспроможності позичальника та проекту, що кредитується;
- погане структурування кредиту;
- помилки в оцінюванні забезпечення за кредитом;
- нечітке визначення у кредитному договорі умов, які забезпечують захист інтересів кредитора;
- недостатньо виважені прийняті рішення щодо надання кредитів (необґрунтовані рішення щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів тощо);
- відсутність належного контролю виконання умов кредитного договору клієнтом після прийняття рішення щодо кредитування та надання позичальнику кредитних коштів;
- зловживання працівників банківської установи та перевищення визначених службових повноважень кредитними спеціалістами;
- відсутність належного моніторингу наявності та зміни якості забезпечення за кредитом тощо