
- •Реологічні властивості крові.
- •1. Поняття про систему крові
- •2. Функції крові
- •Еритроцити, гемоглобін
- •3. Об’єм крові, поняття про депо
- •4. Склад крові, кількісна оцінка
- •5. Функціональне значення білків плазми
- •6. Буферні системи крові.
- •7. Вплив складу плазми на реологію крові:
- •2 Функції еритроцитів
- •3 Розвиток еритроцитів
- •4. Регуляція еритропоезу.
- •5. Фізіологічний аналіз швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2. Сполуки гемоглобіну, їх особливості.
- •3. Сполуки гемоглобіну з газами
- •4. Методи визначення гемоглобіну
- •5. Обмін заліза в організмі.
- •6. Поняття про колірний показник, середній вміст гемоглобіну.
- •7. Міоглобін
- •Реологічні властивості крові. Вікові особливості системи крові
- •Білки плазми крові
- •Буферні системи крові
- •Показники для кислотно-основної рівноваги
- •Фізико-хімічні властивості крові
- •Періоди кровотворення
- •Вікові зміни крові
- •Вікові зміни гемоглобіну
- •Методика забору крові
- •Визначення гемоглобіну ціанметгемоглобіновим методом
2. Сполуки гемоглобіну, їх особливості.
У процесі перенесення кисню його молекула утворює зворотній зв’язок з гемом, валентність заліза при цьому не змінюється. Гемоглобін, який приєднав кисень, стає оксигемоглобіном (НвО2). Коли хочуть спеціально відмітити, що гемоглобін не зв’язаний з киснем, його називають дезоксигемоглобіном.
При окисненні гема залізо стає з двовалентного тривалентним, окиснений гем носить назву метгему, а вся поліпептидна молекула в цілому – метгемоглобіну (MetHb). У крові людини метгемоглобін міститься в незначних кількостях, але при деяких захворюваннях і отруєннях його вміст зростає. Небезпека таких станів полягає в тому, що окиснений гемоглобін не здатний віддати кисень. Накопичення в крові великих кількостей метгемоглобіну (НвОН) виникає після введення в організм ліків (наприклад, нітрогліцерину, перманганату калію).
На відміну від капілярів легень у капілярах тканин кисню менше, його напруження нижче і тут оксигемоглобін розпадається на гемоглобін і кисень. Гемоглобін, який віддав кисень, називають відновленим або редукованим гемоглобіном (Нв).
Оскільки кров проходить через тканини і віддає кисень, вона попутньо вбирає в себе кінцевий продукт окисних обмінних процесів у клітинах – СО2. Гемоглобін, який зв’язаний з вуглекислотою, називають карбогемоглобіном (НвСО2).
Гемоглобін досить легко приєднує чадний газ – оксид вуглецю (II) – CO. У цьому випадку хімічна спорідненість СО до гемоглобіну майже в 300 разів вища, ніж до кисню. Це означає, що варто тільки невеликій кількості чадного газу появитися в повітрі, як відбувається утворення значної кількості зв’язаних молекул гемоглобіну. Утворена сполука і блокований чадним газом гемоглобін уже не можуть служити переносниками кисню. Так при концентрації СО у повітрі рівній 0,1 %, біля 80 % гемоглобіну крові стає зв’язаним не з киснем, а з чадним газом. У результаті в організмі виникають важкі наслідки кисневого голодування.
Незначні отруєння чадним газом є зворотним процесом: СО поступово відщеплюється і виводиться при диханні свіжим повітрям. Використання чистого кисню при наданні невідкладної допомоги пришвидшує приблизно в 20 разів цю реакцію. При концентрації СО, що рівна 1 %, через декілька хвилин настає смерть. Під час взаємодії гемоглобіну з оксидом вуглецю (II) відбувається утворення карбооксигемоглобіну (НвСО), який не може переносити кисень.
3. Сполуки гемоглобіну з газами
НвО2 – оксигемоглобін – має яскраво-червоний колір. Утворення його відбувається в капілярах легень, де високе напруження кисню.
Нв – відновлений гемоглобін – має темно-червоний колір, що визначає колір венозної крові. Утворюється він у капілярах тканин.
НвСО2 – карбогемоглобін має вишневий колір і утворюється при проходженні крові через тканини.
НвСО – карбоксигемоглобін має яскравий червоний колір і утворюється при наявності СО в навколишньому повітрі.
НвОН – метгемоглобін має бурий колір і утворюється при наявності сильно діючих окисників.
4. Методи визначення гемоглобіну
Для визначення вмісту гемоглобіну в крові запропоновано багато різних методів:
газометричний – вимірювання кількості зв’язаного кисню (1 г Нв може приєднати 1,36 мл кисню);
залізометричний – вимірювання рівня заліза в крові (вміст заліза в Нв складає 0,34 %);
колориметричний – порівняння кольору розчину крові з кольором стандартного розчину.
Найбільшого розповсюдження отримали колориметричні методи, які базуються на колориметрії похідних Нв. Найпростішим і широко розповсюдженим методом у минулому була колориметрія солянокислого гематину, на якому оснований метод Салі. Він дуже простий і швидкий у користуванні, але похибка при визначенні ним Нв складає ± 30 %.
Як уніфікований метод застосовують ціанметгемоглобіновий метод із застосуванням ацетонціангідрину. Принцип його полягає в тому, що гемоглобін окиснюють в метгемоглобін червоною кров'яною сіллю. Утворюється з ацетонціангідрином забарвлений ціанметгемоглобін, який визначають фотоелектроколориметром або спектрофотометром. Інтенсивність його забарвлення пропорційна кількості Нв.
Кількісна характеристика гемоглобіну
У крові новонароджених концентрація Нв становить 192-232 г/л,
У дорослих жінок – 120-140 г/л,
чоловіків – 130-160 г/л
Карбоксигемоглобіну в осіб, які не палять, міститься 0,5-1,5 % Нв; в осіб, які палять, – 8-9 % (особливо кількість його зростає після глибокої затяжки).
Вміст метгемоглобіну становить 0-37 мкмоль/л.
Киснева ємкість крові
Середньою нормальною величиною гемоглобіну в крові людини рахують 140 г/л, що для людини масою 65 кгскладає біля 600 г.
Вираховано також, що 1 г Нв містить 3,5 мг заліза і, таким чином, у всіх еритроцитах організму його міститься 2500мг.
Кількість гемоглобіну в еритроцитах зумовлює кисневу ємкість крові.
Кисневу ємкість виражають як кількість кисню, звязану одиницею обєму крові.
Відповідно до цього киснева ємкість нормальної крові, яка містить в кожному мілілітрі 0,14 г гемоглобіну складає біля 0,190 мл кисню.
Якщо кров людини, яка містить біля 600 г оксигемоглобіну, вся насичена киснем, то вона може зв’язати більше 800 мл кисню.