Порядок виконання роботи

1. Еталонний стержень зважують на аналітичній вазі в грамах з точністю до 4-го знаку і закріплюють в затискному патроні.

2. Закріплюють зразок породи так, щоб поверхня контакту з торцем стержня була горизонтальною.

3. Перевіряють, а при необхідності регулюють положення шпинделя відносно зразка по висоті. Після встановлення стержня на поверхню зразка запас вільного ходу шпинделя вниз повинен бути не меншим за 15–20 мм.

4. Вибирають на поверхні зразка місце для випробування і роблять пробне встановлення стержня: стержень повинен контактувати з породою всією поверхнею торця.

5. Піднімають стержень, вмикають прилад і опускають стержень на зразок, одночасно ввімкнувши секундомір. Це треба робити швидко, але і без удару.

6. Через десять хвилин піднімають шпиндель і одночасно вимикають секундомір.

7. Вимикають установку і переставляють стержень в патроні другим кінцем, після чого випробування повторюють. (Слід пам’ятати, що стержень від тертя нагрівається).

8. По закінченні свердління стержень ретельно очищують і зважують.

9. Результати заносять в таблицю 7.1, після чого виконують статистичну обробку даних. Кількість одиничних дослідів залежить від розсіювання даних і складає приблизно 3–5.

Таблиця 7.1 – Результати експериментів

№ п/п	Початкова маса стержня, г	Кінцева маса стержня, г	Втрата маси G, г

Виконуючи роботу, слід дотримуватися таких правил техніки безпеки:

1. Перед початком роботи перевіряють надійність заземлення установки.

2. Виконання роботи починають лише з дозволу викладача.

3. Вмикають установку тільки у випадку, що ніхто не контактує з тими частинами установки, котрі обертаються.

4. Під час роботи установки неможна нахилятися над зразком.

5. Забороняється залишати працюючу установку без нагляду.

6. Після виконання роботи необхідно, перш ніж забирати еталонний стержень, переконатися, що він не спричинить опіків.

8. Після закінчення роботи виключити загальний рубильник.

Контрольні запитання

1. Як зміняться результати досліду, якщо торці еталонного стержня будуть не плоскими, а випуклими або ввігнутими?

2. Який стержень зноситься швидше: з випуклим торцем чи з ввігнутим?

3. Як вплине на результати досліду те, що торець не перпендикулярний до поздовжньої осі стержня?

4. Який розмір еталонного стержня важливіший: його довжина чи діаметр?

5. Чому за цією методикою еталонний стержень не виготовляють з твердого сплаву, яким армують бурові долота?

6. Як потрібно змінити режим “свердління”, якщо фактична частота обертання шпинделя 410 об/хв?

7. Чи можна за цією методикою використовувати установку, частота обертання якої 800 об/хв?

8. Як зміняться результати дослідів, якщо в процесі їх проведення еталонний стержень омивати безперервним струменем води?

9. Як зміняться результати досліду, якщо на контакті еталонного стержня з породою виявиться невелика кількість машинного масла?

10. Який пісковик має більшу абразивність: грубо - чи дрібнозернистий?

12. Як впливає шорсткість поверхні зразка породи на її абразивність?

13. Як впливає твердість породи по штампу на її абразивність?

Література: [1], стор. 122 −123; [2] стор. 133 −154.