66. Які основні правила компонування одноаркушевих карт?

Основні правила компонування одноаркушевих карт такі:

— макет компонування будують у заданих масштабі та проекції на аркуші паперу (можна використати масштабно-координатний папір, або міліметровку), домагаючись компактного розміщення складових карти, з тим щоб забезпечити мінімально можливий за розміром її формат;

— центральну частину паперу відводять основній карті, на якій будують розріджену картографічну сітку так, щоб середній меридіан

був перпендикулярним до південного боку рамки та симетричним щодо східного і західного, а потім наносять межі території, що картографуватиметься, основні елементи географічної основи (в разі використання вже розробленої математичної основи, відтворення тематичного змісту на загальногеографічній або бланковій карті достатньо скопіювати з них потрібні елементи);

— легенду, додаткові карти, таблиці, діаграми, графіки розміщують на не зайнятих основним картографічним зображенням місцях так, щоб вони примикали до рамки карти;

— бажано розмістити легенду "ближче до користувача", в нижній частині карти, якщо вона проектується як настільна, на або рівні очей, якщо вона буде стінною; в окремих випадках легенда може бути розміщена по частинах у різних місцях карти , що потребує членування легенди таким чином, щоб зберігалася логічна обумовленість окремих частин (за тематичними ознаками);

— не слід розміщувати додаткові карти та інші дані так, щоб вони створювали безперервну смугу між основною картою та її назвою;

— допускається в окремих випадках для більш раціонального використання площі паперу подавати територію картографування так,

що окремі її частини, які різко виступають, розміщуватимугься в

розривах рамки ; розміщувати легенду, додаткові карти, графіки тощо так, щоб вони примикали до зовнішньої рамки ; розміщувати назву карти частково на площі рамки тощо;

— площу, суміжну з основною територією картографування, заповнюють здебільшого елементами географічної основи (часто дуже

зрідженою), що розкриває певною мірою географічні зв'язки основної

території.

67. У чому полягають основні труднощі генералізації?

Основні труднощі генералізації – протиріччя між геометричною точністю карти і її змістовною вірністю. Якщо

карта використовується для вимірів важлива геометрична сторона, якщо ж для оглядових цілей – змістовна.

68. Як різняться легенди карт за формою ?

Різні за змістом і складністю легенди мають різну графічну форму .За нею розрізняють легенди рядкові,шкальні (шкаловидні) й табличні.

Рядкові легенди — це традиційна форма, за якою всі картографічні знаки та пояснення до них розміщують рядками, або строчками. Якщо за змістом легенду розбивають на частини, кожна з них може мати назви, які подають збільшеними за розмірами буквами (див. будь-яку економічну карту в шкільних атласах). Умовні знаки в легенді розміщують з урахуванням їхнього розміру або значення використаних показників. Наприклад, першим розміщують знак населеного пункту з більшим числом жителів або вищого адміністративного рангу. Умовні знаки, розроблені за певними класифікаціями, розміщуються в послідовності зі згідно обраними класифікаціями. Рядкову форму мають легенди карт з використанням різних способів зображення.

Шкальні легенди містять шкалу у вигляді безперервної смуги, поділеної на частини (ступені), межі яких служать поділками шкали,біля яких подають послідовні числові значення певного показника. Ступені шкали фарбують, змінюючи від ступеня до ступеня насиченість обраного кольорового тону. Така шкала відображає безперервну й послідовну зміну показника на картографованій території (винятком є карти з псевдоізолініями). Шкальні легенди мають карти, на яких застосований спосіб ізоліній з пошаровим фарбуванням.

Табличні легенди мають форму таблиція, в якій приведені в певну систему елементи змісту (їхні позначення) подібні за графами(стовпцями). Розрізняють табличні легенди з класифікаційним розграфленням і легенди-графіки. Перші відображають класифікаційний поділ об'єкта картографування системою розділювальних ліній, як це має місце на карті водозбірних басейнів України; другі маютьформу, що дозволяє кожним умовним позначенням подавати дві характеристики об'єкта, які розміщені за вертикальною і горизонтальною осями графіка .