8.6.5. Розграфлення та номенклатура карт

Система поділу карт на окремі аркуші називається розграфленням. Система позначення аркушів – номенклатурою карти.

Для карт масштабу 1:1000000 i більше прийнята міжнародна система розграфлення та номенклатури карт. За її основу беруть аркуш карти М 1:1000000, розміри якого 4^о за φ та 6^о за λ. Відповідно до цих розмірів уся територія земної кулі ділиться на 60 стовпців за довготою – по 6^о у кожній та на 22 рядки за шириною – по 4^о у кожному рядку. Кожний рядок починається від екватора на північ та південь, позначається буквами латинського алфавіту A, B, C, D, E і т.д. до V, а нумерацію стовпців виконують цифрами від 1 до 60 із заходу на схід, починаючи від меридіана зкутом λ = 180^о.

Номенклатура аркуша карти М 1:1000000 N-35 (рис.8.6) складається з букви, що позначає рядок, і номер стовпця 144 аркуша карти М 1:100000 (N-35-56).

Рис. 8.6. Розграфлення і номенклатура карт М 1:1000000.

Порядок розграфлення та номенклатури карт більшого масштабу показано на рис. 8.7. Аркуш карти М 1:1000 000 поділяється на:

карти М 1:500000 (N-35-Б) 4 аркуші;

карти М 1:200000 (N-35-ХХІІ) 36 аркушів;

карти М 1:50000 (N-35-56-Г) 576 аркушів;

карти М 1:25000 (N-35-56-Г-в) 2304 аркуша.

Рис.8.7.Розграфлення та номенклатура карт великого масштабу

Номенклатура та розграфлення карт дрiбного масштабу також базується на карті М 1:1000000.

Аркуш карти М 1:2000000 міжнародної проекції містить дев’ять аркушів карти М1:1000000.

Для швидкого та правильного визначення номенклатури необхідних аркушів карти видають збірні таблиці, що являють собою дрібномасштабну карту, на яку нанесені розграфлення та номенклатура цього масштабу карти.

Якщо відомі координати пункту, номенклатура аркуша карти може бути визначена розрахунковим способом.

Для карт М 1:1000.000 широту ділять на чотири, частку, округляють до найближчого більшого цілого числа, яке вкаже на пояс – порядкову букву латинського алфавіту. Для визначення номера стовпця довготу ділять на шість, частку округляють до найближчого більшого цілого числа і до нього додають 30, якщо довгота східна, або віднімають частку, якщо довгота західна.

Для карт М 1:2000 000 номер поясу визначають за формулою

, (φ_пн = + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа.

За довготою рахунок стовпців виконують від 12^о λ_з за Гринвічем. Для визначення номера стовпця (їх 20) до східної довготи додають 12^о , суму ділять на 18 і результат округляють до найближчого цілого числа.

Номер поясу для карт М 1:4000 000 визначають за формулою

, (φ_пн = + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа. Для визначення номера стовпця (їх 10) до східної довготи додають 12^о, суму ділять на 36, частку округляють до найближчого більшого числа.

8.6.6. Робота з картою і на карті

Зміни на польотних картах виконують після того, як проведена їхня відповідна підготовка, тобто підбирання за збірними таблицями та склеювання в єдину карту.

Склеювання аркушів виконують у такій послідовності: “північний” аркуш наклеюють на “південний”, а “західний” на “східний” аркуш, який наклеюють, обрізають нижню (південна сторона) та справа (східна сторона) по внутрішній рамці карти.

Під час склеювання треба слідкувати, щоб меридіани та паралелі, а також лінійні орієнтири аркушів точно співпадали. Рекомендується спочатку склеїти аркуші по стовпцях з півдня на північ, а потім стовпці склеювати між собою зі сходу на захід.

Напрямки (шляхові кути, пеленги, азимути) на карті вимірюють та відкладають за допомогою навігаційного транспортира. Він має подвійну шкалу: зовнішню від 0 до 180^о та внутрішню від 180^о до 360^о. Це дозволяє вимірювати кути від 0 до 360^о.

Для вимірювання кута між істинним меридіаном та західним напрямком необхідно провести пряму лінію, яка з'єднує дві необхідні точки. Через точку, в якій вимірюють напрямок, провести істинний меридіан, співставити лінію 0 – 180^о транспортира з меридіаном та за шкалою транспортира відлічити кут, беручи до уваги, що відлік кутів роблять за годинниковою стрікою від 0 до 360^о.

Для вимірювання істинного локсодромічного шляхового кута знаходять середній меридіан ділянки маршруту.

Ортодромічний шляховий кут вимірюють на початку ділянки маршруту (ортодромії). Лінія пеленга літака, яка визначається радіопеленгатором (радіолокатором), також являє собою ортодромію, напрямок якої вимірюють від меридіана орієнтування обладнання, що визначає пеленг.

Відстань на картах вимірюють спеціальною масштабною або звичайною сантиметровою лінійкою.

У разі використання сантиметрової лінійки вимірюють відстань у міліметрах, яку необхідно помножити на лінійний масштаб карти, тобто число кілометрів в 1 см. Наприклад, на карті М 1:500000 (в 1см – 5 км) відстань між точками дорівнює 4 см 5 мм. Помноживши 4,5 на 5, отримаємо відстань між точками – 22,5 км.

Географічні координати пунктів визначають за допомогою меридіанів та паралелей, нанесених на карту, які мають оцифровку на карті або на її рамці. Для точнішого визначення широти та довготи на меридіанах, паралелях та рамці знаходяться 10 – ти та 20 – ти хвилинні поділки; одиниці хвилин визначають інтерполяцією.

Абсолютну висоту рельєфу визначають за відмітками горизонталей та висот.

Магнітні схилення визначають за ізогонами карти, зображеними пунктирними лініями, що мають фіолетове забарвлення.

Відновлення масштабу карти виконують (у випадках, коли з будь-якої причини на карті немає), відновити його можна таким способом:

– за номенклатурою карти;

– за координатами рамки карти або за картографічною сіткою;

– за відомою відстанню між двома пунктами;

– за вимірюванням дуги меридіана в 1^о або частині градуса.

За номенклатурою, яка вказується у правому верхньому куті за рамкою карти, масштаб відновлювати не важко, якщо знати номенклатуру різних масштабів карт.

За географічними координатами рамки карти масштаб установлюють, якщо знають, що аркушi карт:

М 1 км в 1 см має розміри за φ 20 ^о , за λ 30^{/ ;}

М 5 км в 1 см має розміри за φ 2^о, за λ 3^о;

М 10 км в 1 см має розміри за φ 4^о, за λ 6^о;

М 20 км в 1 см має розміри за φ 12^о, за λ 18^о;

М 40 км в 1 см має розміри за φ 24^о, за λ 36^о.

За відомою відстанню між двома пунктами для отримання масштабу карти М її треба розділити на відстань між цими пунктами на карті: М_карти = S_км / L_карти см, вимірявши дугу меридіана (відомо, що 1^о відповідає 111,2 км, відповідно 20^/ - 37 км, 10^/ - 18,5 км, 5^/ - 9,25 км, 1^/ - 1,852 км), для визначення масштабу складають пропорцію.

Наприклад, відстань між двома паралелями в 20^/ дорівнює 7,4 см. Визначити масштаб карти.

Рішення: складемо пропорцiю

37 км – 7,4 см,

х км – 1см,

звідки: х=37•1/7,4 =5км.

Відповідь: масштаб карти в 1 см 5 км (1:500 000).

Відновлення масштабу цим способом є найбільш складнішим. Точність його залежить від проекції карти та широти місця.

Точність вимірювань на карті залежить від способу проекцiювання еліпсоїда на поверхню сфери та площину, від точності поліграфічного виготовлення карт, ступеня зношеності карти та точності роботи оператора.

Урахувати всі похибки вимірювань неможливо, тому частину з них визначають експериментально.

Похибкою = 0,5…0,6 мм, радіальна похибка перенесення координат точки МС в польоті близько =0,5 мм, похибка вимірювання та прокладання відстаней на карті = 0,6 мм, а кутів = 0,60 (без похибок проекції карти та викривлення склеювання аркушів).

Так, відомо, що сітку меридіанів і паралелей наносять з похибкою = 0,2...0,3 мм, пункти та інше навантаження – з похибкою = 0,5 ... 0,6 мм, радіальна похибка перенесення координат точки МС в польоті близько = 0,5 мм, похибка вимірювання та прокладання відстаней на карті = 0,6 мм, а кутів = 0,60 (без похибок проекції карти та викривлення склеювання аркушів).

Тому загальну похибку роботи на карті можна отримати тільки додавши незалежні похибки за правилом композиції:

_,

де – перелічені похибки.