Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні робочих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
Холодний	Легка - Iа	22-24	40-60	0,1
	Легка - Iб	21-23		0,1
	Середньої тяжкості - IIa	18-20		0,2
	Середньої тяжкості - IIб	17-19		0,2
	Тяжка – Ш	16-18		0,3
Теплий	Легка - Iа	23-25		0,1
	Легка - Iб	22-24		0,2
	Середньої тяжкості - IIa	21-23		0,3
	Середньої тяжкості - IIб	20-22		0,3
	Тяжка – Ш	18-20		0,4

Таблиця 2

Допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні робочих приміщень в холодний та перехідний періоди року

Період року	Категорія робіт	Температура, оС		Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
		ПРМ	МТП
Холодний	Легка - Iа	21-25	18-26	75	0,1
	Легка - Iб	20-24	17-25	75	0,2
	Середньої тяжкості - IIa	17-23	15-24	75	0,3
	Середньої тяжкості - IIб	15-21	13-23	75	0,4
	Тяжка – Ш	13-19	12-20	75	0,5
Теплий	Легка - Iа	23-25	20-30	55(при28оС)	0,1-0,2
	Легка - Iб	22-24	19-30	60(при27оС)	0,1-0,3
	Середньої тяжкості - IIa	21-23	17-29	65(при26оС)	0,2-0,4
	Середньої тяжкості - IIб	20-22	15-29	70(при25оС)	0,2-0,5
	Тяжка – Ш	18-20	13-28	75(при24оС)	0,2-0,6

Засоби нормалізації мікроклімату поділяють на наступні групи: видаляючі джерело тепловиділення, захищаючі від теплової радіації (поглинальні та відбиваючі стаціонарні та рухомі екрани), полегшуючі тепловіддачу тіла людини (застосування місцевого кондиціонування, використання повітряного душа), індивідуальний захист (спецодяг із сукна, брезенту, капелюхи з войлока, фетру, спецвзуття, окуляри із світлофільтрами).

Основними напрямками щодо оздоровлення повітряного середовища робочих приміщень є:

- механізація та автоматизація виробничих процесів, дистанційне управління ними;

- застосування технологічних процесів та обладнання, що виключають утворення шкідливих речовин або потрапляння їх у робочу зону;

- захист від джерел теплових випромінювань;

- улаштування вентиляції та опалення;

- застосування засобів індивідуального захисту.

Велике значення має загальнообмінна вентиляція. Розрахунок загальнообмінної вентиляції полягає у визначенні кількості повітря, яке необхідне подавати в приміщення (або видаляти), L. Кількість повітря, м³/с, можна розрахувати за виділення у приміщення надлишкового тепла:

L = Q /(сρ (t_ух - t_пр), (1)

де Q - кількість тепла, що видаляється за одиницю часу, кДж/с;

t_ух, t_пр - температура повітря, що уходить та припливного повітря, ^о С;

с - питома теплоємкість повітря, с = 1 кДж /(кг К);

ρ - густина повітря при t_пр (ρ = 1,2 кг/м³).

Температура повітря, що уходить визначається наступним чином:

t_ух = t_р.з + dt( Н - 2), (2)

де t_р.з - температура робочої зони, яка не повинна перевищувати допустиму за нормами (з параметрів мікроклімату – табл. 1, 2);

dt - градієнт температури за висотою, dt = 0,5...1,5^оС на 1 м висоти;

Н - відстань від підлоги до центру витяжних пройомів;

2 - висота робочої зони, м.

Кількість повітря, м³/с, можна розрахувати за виділенням у приміщення надлишку вологи:

L = G / [ρ (d_ух - d_пр)], (3)

де G – кількість надлишкової вологи, г/с;

ρ - густина повітря, кг /м³;

d_ух, d_пр - вміст вологи у повітрі, що видаляється та у припливному повітрі, г /кг.

Окрім того, кількість повітря для загальнообмінної вентиляції розраховують за розбавленням шкідливих речовин до гранично допустимої концентрації або за працюючими в приміщенні людьми. При одночасному виділенні у приміщення надлишку тепла, вологи та наявності шкідливих речовин за необхідну витрату повітря приймають більше із одержаних значень.