Особливості припинення кт

Згідно зі ст. 83 Закону України «Про господарські товариства» КТ, крім підстав, зазначених у ст. 19 цього Закону, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю мають право замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницького договору і державного реєстру.

КТ не зобов’язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

Наявні у КТ грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та засновницьким договором. Якщо бракує коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів, наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

А в цілому щодо КТ застосовуються норми статей чинного законодавства, що регламентують правовий статус ПТ, за винятком тих особливостей, що зазначені вище.

4.5. Правовий статус підприємств колективної власності

Згідно із ч. 1 ст. 93 ГК підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємство колективної власності – це одна з організаційно-правових форм підприємств, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване і діє таке підприємство.

Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських і релігійних організацій, інші підприємства, передбачені Законом.

З великої різноманітності кооперативів суб’єктами підприємницького права є лише виробничі кооперативи. Згідно із ч. 2 ст. 94 ГК України з метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку ( ч. 5. ст. 23 Закону «Про кооперацію»).

4.5.1. Правовий статус виробничих кооперативів

Правовий статус виробничих кооперативів (далі ВК) регламентується ст. 163-166 ЦК, ст. 95-110 ГК, а також положеннями законів України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію».

Згідно зі ст. 95 ГК, ВК – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Згідно зі ст. 163 ЦК, ВК – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію», ВК – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку.