4.1. Поняття суб’єктів підприємницької діяльності і їх ознаки

Згідно зі ст. 55 ГК суб’єктами господарювання (підприємницької діяльності) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ознаки суб‘єктів підприємницької діяльності

1. Безпосереднє здійснення підприємницької діяльності.

2. Визначеність організаційно-правової форми.

3. Легітимність існування як суб’єкта підприємницької діяльності.

4. Наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб’єктом або покладеної на нього господарської діяльності, можливість закріплення цього майна за суб’єктом підприємницького права на різних правових титулах.

5. Самостійна участь у господарському обороті, тобто «від свого імені».

6. Самостійна відповідальність за власні дії у сфері господарського обороту.

7. Наявність господарської правосуб’єктності, тобто визнаної державою за певним суб’єктом господарювання можливості бути суб’єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов‘язки, відповідати за їх належне виконання, а також мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень).

Підприємницька правосуб'єктність поділяється на дві структурні частини – право- та дієздатність.

Слід зазначити, що підприємницька правоздатність фізичної особи як право на здійснення підприємницької діяльності виникає з моменту народження.

Підприємницька дієздатність фізичної особи згідно зі ст. 50 ЦК ґрунтується на повній цивільній дієздатності, а згідно зі ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років. Отже, за загальним правилом підприємницька дієздатність фізичної особи настає з 18 років. Проте, відповідно до ч.3 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

У свою чергу підприємницька правоздатність і дієздатність юридичних осіб у часі збігається і пов’язана з моментом державної реєстрації суб’єкта господарювання, а в деяких випадках, передбачених чинним законодавством, – з отриманням ліцензії чи патенту.

Підприємницька правоздатність виникає завдяки законодавчому дозволу для господарських організацій мати права й обов'язки, якщо вони не суперечать нормам законодавства і не порушують прав та інтересів інших осіб.

Підприємницька правоздатність має індивідуальний характер, оскільки визначається завданнями й цілями кожної господарської організації і фіксується в установчих документах. Для досягнення статутних цілей юридична особа може здійснювати будь-який вид діяльності, що не суперечить установчим документам і не заборонений законом.

Для юридичних осіб у контексті господарської правосуб’єктності характерним є поняття компетенції.

Поняття «компетенція» походить від латинського «competere» – добиватися, відповідати, підходити.

Компетенція – це сукупність установлених нормативно-правовими актами прав і обов'язків органів, посадових осіб, а також осіб, які виконують управлінські функції в комерційних установах.

До складу компетенції входить:

1. коло питань, які господарська організація цього виду може вирішувати самостійно;

2. права, які надаються організаціям цього виду, і обов'язки, які покладаються державою;

3. форми відповідальності за порушення покладених на них законом обов'язків і неналежне користування наданими правами;

4. способи захисту порушених прав.