1.1. Поняття підприємницького права як самостійної галузі права

Аналізуючи підприємницьке право як галузь права, слід зазначити, що воно належить до комплексних галузей права, тобто для врегулювання відносин, що є предметом цієї галузі права, використовуються як норми підприємницького, так і норми суміжних галузей права.

Комплексність підприємницького права як галузі права пояснюється такими чинниками:

• з адміністративного права запозичені правові форми керівництва підприємницькою діяльністю, бо саме в основі методу підприємницького права – методу владних приписів – лежать імперативні засади адміністративного права. Наприклад, норми, що регулюють порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок отримання ними ліцензій, патентів та інших дозволів тощо.

• норми цивільного права регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, що складаються в процесі заняття підприємницькою діяльністю – порядок укладання договорів, визначення їх сторін, моменту виникнення право та дієздатності тощо.

У складі підприємницького права виділяють норми фінансового, земельного, трудового та деяких інших галузей права. Проте підприємницьке право має і власний нормативно-правовий матеріал, що свідчить про нього як про окрему галузь права. Це:

• інститут банкрутства;

• інститут антимонопольного регулювання;

• інститут державного замовлення тощо.

Отже, підсумовуючи все викладене вище зазначимо, що підприємницьке право як галузь права – це система правових норм, що регулюють підприємницькі відносини, тобто відносини, зумовлені підприємницькою діяльністю та/або керівництвом нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.

Для більш ефективного праворозуміння місця підприємницького права в системі юридичних наук проведемо його порівняльний аналіз з таким галузями права, як цивільне, адміністративне, господарське та комерційне.

Безумовно, підприємницьке право фактично утворилося на базі цивільного й адміністративного права, проте правовідносини, що є його предметом, у процесі розвитку набувають усе більше специфічних рис. Підприємницькі відносини за своїм змістом і порядком регулювання суттєво відрізняються від цивільно-правових. Вони є не просто майновими, а організаційно-майновими.

Також про підприємницьке право як окрему від цивільного галузь права вказує прийняття окремого кодифікованого акта – ГК України, а також застереження, зроблене у ч. 2 ст. 9 ЦК щодо можливості регулювання особливостей майнових відносин у сфері господарювання окремим законом.

Різниця між підприємницьким правом і господарським та комерційним правом полягає в обсягах відносин, що є предметом їх правового регулювання.

Предметом правового регулювання господарського права є здебільшого відносини, що складаються у процесі виробництва (виготовлення) продукції, надання послуг, виконання робіт як виробничого, так і допоміжного, невиробничого характеру з метою задоволення всього спектра потреб суспільства.

Ст. 3 ГК України, яка містить законодавче визначення господарської діяльності, не передбачає обов'язкової ознаки отримання доходу від неї, натомість у ч. 2 цієї статті наголошується, що господарська діяльність може здійснюватися як з метою отримання прибутку (у такому разі вона вважається підприємництвом), так і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Крім того, господарська діяльність може провадитися юридичними особами незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

У свою чергу, предметом правового регулювання підприємницького права є підприємницька діяльність, яка відповідно до ст. 42 ГК України визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, можна вважати, що підприємницьке право співвідноситься з господарським, як частина із цілим. Господарське право регулює господарські відносини, що породжуються здійсненням господарської діяльності, а підприємництво є одним з її видів.

Комерційна діяльність, у свою чергу, є елементом підприємницької діяльності. Вона обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, у тому числі посередницьких щодо торгівлі, рекламних заходів, планування нових обсягів продажу, експортно-імпортних операцій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та ін.

Таким чином, підприємницька діяльність включає в себе комерційну діяльність, а отже, комерційне право є складовою підприємницького.

Зміст підприємницького права визначається тими завданнями, які воно зобов’язане вирішувати в суспільстві.

Завдання підприємницького права – системне правове забезпечення підприємницької діяльності, що здійснюється на професійній основі.

Будь-яка галузь права має свій предмет і метод, що якісно виділяє її з інших структурних елементів системи права.

Згідно з теорією права предметом правового регулювання виступає коло відносин, регулювати які покликані норми цієї галузі права, а методом є сукупність прийомів, способів, засобів впливу на відносини, що є предметом певної галузі з метою їх урегулювання.