6.4. Форма господарського договору

Ч. 1 ст. 639 ЦК встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Проте господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України). Це пояснюється, як правило, значним за вартістю та цінністю предметом договірних зобов’язань та потребою правового захисту контрагентів у разі можливого невиконання умов договору.

Чинне цивільне та господарське законодавство виділяє ряд модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні господарських договорів:

• повна письмова форма господарського договору — є єдиний документ, підписаний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 2 ст. 207 ЦК), до якого додаються документи, що супроводжують процес його укладання, а саме:

• підписаний сторонами текст договору з усіма додатками (акцепт);

• протокол розбіжностей (якщо він мав місце);

• протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компроміс щодо спірних умов договору);

• судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

• скорочена письмова форма – це комплект листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК), якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору;

• звичайна письмова форма – це стандартний бланк, що має передбачені законодавством реквізити та загальні вимоги щодо оформлення (загальні вимоги щодо оформлення господарського договору, як і будь-якого іншого первинного документа, містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку);

• типова форма – це типовий договір, бланк якого затверджений Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом держави (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України);

• примірна форма – це примірний договір, бланк якого рекомендований суб’єктам господарювання відповідним органом управління (абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України);

• нотаріальна форма – застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів ч. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна») або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Для деяких видів господарських договорів запроваджена державна реєстрація, з якою пов'язується момент настання дійсності договору (наприклад, договори оренди земельної ділянки, ст. 20 Закону «Про оренду землі»).

6.5. Поняття процедури укладання господарського договору

У цілому порядок укладання договорів регламентується гл. 53 ЦК, а безпосередньо господарських договорів – ст. 181 ГК.

Укладання господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше суб'єктів господарювання щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.

Як уже зазначалося, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Для досягнення відповідної згоди контрагенти можуть використовувати різноманітні способи, які умовно поділяються на конкурентні та неконкурентні.