IV. За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють:

• договори на реалізацію майна (поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

• договори на передачу майна в користування (оренда, лізинг);

• підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-розвідувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);

• транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та збирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);

• договори на надання банківських послуг (договори на розрахунково-касове обслуговування, банківського кредитування, факторингу та ін.);

• договори на надання інших послуг (щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);

• договори про спільну діяльність – договори, згідно з якими сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (договори про спільну інвестиційну діяльність);

• засновницькі договори – це договори, що фіксують відносини засновників юридичної особи, їх обов'язки щодо її створення, а також основи правового статусу майбутньої юридичної особи.

V. Залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків розрізняють:

• генеральні договори – визначають основних учасників договірних відносин та фіксують взаємозв’язки між ними (генпідрядні договори на капітальне будівництво);

• субдоговори укладаються на підставі генеральних договорів для більш ефективного виконання генеральних договорів (договори субпідряду на капітальне будівництво).

VI. За регулятивними функціями розрізняють:

• попередній договір – це договір, що визначає умови, на яких сторони зобов'язуються укласти в майбутньому основний договір. При цьому основний договір повинен укладатися не пізніше ніж через один рік з моменту укладення попереднього договору, на умовах, передбачених попереднім договором;

• основний договір – це договір, що укладається на умовах та у термін, визначені попереднім договором.

VII. Залежно від моменту виникнення розрізняють такі договори:

• формальні. Для укладання формального господарського договору необхідне дотримання двох умов: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами;

• реальні. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі – об'єкта договору;

• консенсуальні. Це такі господарські договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями.

VIII. Залежно від можливості самостійного визначення контрагентами змісту договору розрізняють:

• договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього договору у формулярах або інших стандартних формах. Другій стороні залишається або прийняти їх у цілому, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо). Друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

• типові договори – це договори, затверджені Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом – іншим органом державної влади. При укладанні типового договору сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови. (Наприклад, типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, типова форма договору про закупівлю зерна за бюджетні кошти, тощо);

• примірні договори – це договори, рекомендовані органом управління суб’єктам господарювання, які надають сторонам право при їх укладенні за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.