Словник юридичних термінів до теми 5

1. Майно – це сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються на їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

2. Основні фонди – фонди виробничого і невиробничого призначення (будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів).

3. Оборотні засоби – сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

4. Кошти – гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

5. Гроші (грошові кошти) – це законний платіжний засіб, обов’язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

6. Товари – вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги;

7. Річ – предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

8. Цінний папір – документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

9. Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншими законами.

10. Правовий титул господарювання – це встановлена правовими нормами структура цього майна, порядок його придбання, використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів.

11. Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

12. Володіння – це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками – індивідууми і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб.

13. Користування – це вилучення з речей їх корисних властивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.

14. Розпорядження – це визначення власником юридичної або фактичної долі речі

15. Право господарського відання – це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб’єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатись окремими видами майна за згодою власника.

16. Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної підприємницької діяльності в межах установлених законом.