Види права власності

Ст. 325 ЦК передбачає наявність приватної власності. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

У свою чергу ст. 326 ЦК розкриває правовий зміст права державної власності.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

І відповідно в ст. 327 ЦК надається правова характеристика права комунальної власності.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право господарського відання

Право господарського відання – це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб’єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатись окремими видами майна за згодою власника.

Згідно зі ст. 136 ГК право господарського відання – це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У ГК не перелічуються конкретні дії, що складають право господарського відання. Але до них можна віднести дії щодо ефективного використання майна, сировини, поліпшення обслуговування населення, що користується послугами цього суб’єкта господарювання, поліпшення умов праці працівників підприємства.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, головним чином здійснює функції контролю. При цьому він не має втручатись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Під час захисту права господарського відання застосовуються положення, передбачені для захисту права власності. Особливістю є те що суб’єкт, який здійснює діяльність на основі майна закріпленого за ним згідно правового титулу господарського відання, має право на захист своїх майнових прав не тільки від третіх осіб, але також від власника, який закріпив за ним це майно. На такому правовому титулі майно закріпляється за державними (ч. 3 ст. 73, ч.2 ст. 74 ГК), комунальними (ч. 3 ст.78 ГК), унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку.

Право оперативного управління

Згідно зі ст. 137 ГК право оперативного управління – речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

На прикладі казенного підприємства можна бачити, що право оперативного управління (на основі цього правового титулу працює казенне підприємство) відрізняється від права господарського відання за такими ознаками:

• казенне підприємство фінансується власником, суб’єкт господарювання який діє на праві господарського відання здійснює господарську діяльність за рахунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування;

• казенне підприємство як суб’єкт права оперативного управління розпоряджається своїми коштами відповідно до фінансового плану і плану розвитку казенного підприємства. Прибуток розподіляється згідно з порядком встановленим КМУ. Тоді як суб’єкт господарювання на праві господарського відання самостійно визначає напрям використання цього прибутку;

• як і в разі права господарського відання власник майна, закріпленого на праві оперативного управління здійснює контроль за переданим майном, проте у власника майна переданого у оперативне управління повноваження щодо контролю ширші. Власник може вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, майно що ним на використовується, а також майно що ним використовується не за призначенням (державні установи, казенні підприємства).