Надання первинної антирабічної допомоги

1. Негайно промити рану, подряпину, садно, заслинені місця під струменем води з господарським милом, обробити краї рани 70% спиртом або 5% настойкою йоду, накласти стерильну пов'язку. Краї рани протягом перших трьох днів не висікати, не зашивати. Виняток становлять тільки ушкодження, що потребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями:

- при численних ранах після попередньої обробки рани накладають кілька навідних швів;

- для спинення зовнішньої кровотечі прошивають судини, які кровоточать.

2. Провести екстрену профілактику правця відповідно до Інструкції зі специфічної профілактики правця.

3. Поінформувати кожного, хто постраждав, про можливий ризик захворювання на сказ та наслідки відмови від щеплення і терміни спостереження за твариною.

4. Забезпечити направлення постраждалого до травматологічного пункту (кабінету), а за його відсутності – до хірургічного кабінету для призначення та проведення курсу антирабічних щеплень.

5. Передати телефонограму в СЕС за місцем проживання потерпілого, а потім дублювати її обліковою формою № 058/ о "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення".

В обліковій формі № 058/ о додатково зазначають:

- у пункті 1 – локалізацію, глибину рани, характер ушкоджень та кількість укусів;

- у пункті 9 – обставини, за яких відбувся напад тварини, якщо тварина відома – її вид, масть, кличку, щеплена чи не щеплена проти сказу, призвіще, ім'я, по батькові та адресу власника тварини;

- у пункті 10 – характер наданої медичної допомоги, призначений курс антирабічних щеплень (для ЛПЗ, у яких призначають), дату взяття тварини під ветеринарний нагляд.

6. Внести дані про потерпілого до "Журналу обліку інфекційних і паразитарних захворювань" (облікова форма № 060/ о).

Порядок відбору, пакування та транспортування матеріалу для лабораторного дослідження на чуму Узяття матеріалу з бубону (везикул, пустул, карбункула)

Основні етапи	Зміст
1. Підбір необхідного матеріалу та інструментарію	Стерильні ватні тампони, шприци 5 мл, голки із широким діаметром, стерильний м'ясопептонний бульйон (рН 7,2), спирт етиловий, розчин йоду, лейкопластир, дезрозчин, серветки, олівець, ємкість для транспортування матеріалу
2. Умови взяття матеріалу	Матеріал слід збирати до початку специфічного лікування (антибіотиками) стерильними інструментами в стерильний посуд.
3. Підготовка медичного персоналу	Узяття матеріалу проводять у протичумному костюмі І типу
4. Пункція бубону	Шкіру на місці проколювання обробляють спиртом, змащують йодом, знову протирають спиртом. Пальцем лівої руки бубон фіксують до м’яза кістки, адже під тиском голки бубон може зануритися всередину
5. Узяття пункт ату бубону (везикул, пустул, карбункула)	Голку із широким діаметром уводять із таким розрахунком, щоб досягти центральної частини бубону, після чого, дещо відтягнувши поршень шприца, повільно його витягують. Оскільки ексудат у чумному бубоні міститься між шарами щільної тканини, кількість його незначна і часто заповнює лише простір у голці. Після виймання голки з бубону через неї набирають у шприц 0,5 мл стерильного мясопептонного бульйону (рН 7,2), весь вміст вміщують у стерильну пробірку і закривають гумовим корком. Якщо неможливо отримати матеріал із бубону, уводять у товщу бубону 0,3 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду, а після тим самим шприцом виймають його і вміщують у стерильну пробірку. При прориві бубону матеріал забирають із периферичної щільної частини, як зазначено вище, і окремо – виділення. Обидві проби досліджують окремо
6. Завершення процедури	Пунктат переносять у стерильну пробірку, ретельно закривають притертим корком та відправляють у лабораторію

За підозри на легеневу чуму мокротиння збирають у стерильні широкогорлі банки з притертими корками або кришками, що закручуються. За відсутності мокротиння матеріал збирають ватним тампоном із ротової частини глотки.

При всіх формах чуми беруть кров із вени в кількості 10 мл, засіваючи одразу 5 мл у 50 мл

м'ясопептонного бульйону (рН 7,2). Решту крові використовують для зараження біопробних тварин, проведення серологічних реакцій.

Пакування і транспортування матеріалу в лабораторію

Кожну пробірку, флакон або інший посуд ретельно закривають притертими корками. Зовнішні стінки ємкості з матеріалом ретельно обтирають дезрозчином. Потім пробірки і банки заклеюють лейкопластиром і кожну пробірку чи банку окремо поміщають у поліетиленовий пакет і щільно зав'язують. Пробірки вкладають у металевий пенал, край між кришкою і пеналом заклеюють лейкопластиром. Пенал загортають у целофан і поміщають у бікс або металеву скриньку. Кожну банку замотують окремо в марлю і також поміщають у бікс або металеву скриньку, які запечатують особистою печаткою лікаря і з посильним відправляють у лабораторію. До посилки додається супровідний документ, у якому вказують ПІБ та вік хворого, діагноз, дату захворювання, час відбору матеріалу, характер матеріалу, приймання антибіотиків, інше специфічне лікування, а також ПІБ, посаду медпрацівника, який збирав матеріал.

Транспортують матеріал до лабораторії на службовому транспорті.