29. Моделі розвитку організації з використанням комп'ютерних пакетів підтримки прийняття управлінських рішень.

Моделі – це сформовані за допомогою спеціальних інструментальних засобів представлення про організацію і її оточення, що дозволяють із заданим ступенем наближення прогнозувати зміни в реальній ситуації. Таке поняття моделі підкреслює аспект використання засобів імітаційного моделювання.

Інтелектуальні системи, які використовують методи і моделі певної предметної сфери, здатні проводити імітаційне моделювання бізнесу, в ідеалі повинні доповнювати і посилювати можливості СППР. Загальна або деталізована інформація на виході „методичних” (проблемно-орієнтованих) інтелектуальних систем може бути основою для імітаційних моделей в бізнесі. У той же час моделювання гіпотетичних бізнес-ситуацій, реалізоване предметно-орієнтованими системами, наприклад, динамічними системами структурного моделювання, дозволить на виході одержувати прогнози, деталізовані в показниках діяльності організації. Ці прогнози можуть знову „оброблятися” із застосуванням інтелектуальних систем для пошуку узагальнень чи для виявлення оптимальних рішень, а результуюча інформація знову буде надходити на вхід імітаційних моделей СППР.

Традиційні системи зорієнтовані, насамперед, на таких користувачів, як менеджери нижньої ланки й обслуговуючий персонал. Вони застосовуються для автоматизації рутинних (повторюваних) операцій і характеризуються великим числом маленьких транзакцій з обмеженою сферою дії.

Інтелектуальні технології розроблені для дослідження, аналізу та відповідного представлення (візуалізації) інформації і призначені для експертів (аналітиків), а також менеджерів середньої і вищої ланки.

Процес підготовки рішень, як правило, охоплює три стадії:

• пошук ключових проблем предметної сфери;

• аналіз і підтвердження знайдених тенденцій і винятків;

• представлення (візуалізація) знайдених залежностей і їхня передача користувачу.

При виконанні першої стадії менеджер, що готує рішення (аналітик), розкриває і вивчає властиві для певних даних предметних сфер знань (тенденції, порівняння, винятки). Винятки чи відхилення в даному контексті дуже важливі для інтенсифікації і стимулювання творчого процесу пошуку рішення і представляють специфічні комбінації факторів, що не відповідають цілям чи очікуванням менеджера. Надалі такі винятки можуть стати причиною більш глибокого вивчення даних, що лежать в основі винятків.

На другій стадії підготовки рішення менеджер (аналітик) має потребу в підтвердженні й інтерпретації виявлених елементів знань. Процес підтвердження містить процедури, що дозволяють визначити залежності, а також спрогнозувати зміни в явищах перш, ніж вони здійснять негативний вплив; оцінити силу впливу різних факторів на результат і ступінь близькості аналізованих даних до реальності. Оскільки час відведений на прийняття рішень є обмеженим, ІС, що використовуються на цій стадії, повинні бути надійними, мати зручний інтерфейс і забезпечувати можливість для користувача повторення етапів дослідження за результатами аналізів даних. Інструментами, що підтримують стадію підтвердження, можуть бути дисперсійний і кластерний аналіз, регресійні моделі, нейронні мережі, а також методи, що ініціюють дерево рішень.

Ціль заключної стадії підготовки рішень – це візуалізація знайдених залежностей у формі, зручній для користувача. Без візуалізації, як підкреслювалося, неможливе результативне креативне мислення. Візуалізація реалізується за допомогою формувачів звітів та графіків. Формувачі мають, як правило, мультимедійне розширення і можуть змінювати інформацію динамічно по мірі зміни даних. Сервісні можливості формувачів дозволяють виключити яку-небудь спеціальну підготовку даних, наприклад, розміщення даних в електронній таблиці, їхнього переміщення в програми побудови графіків. ІС надають також можливості для переміщення результатів аналізу у формат традиційної ІС. Ці функції підтримуються інтерактивними переглядачами звітів, мультимедійної і графічної інформації.