Дисципліна основи санаторно-курортної справи

Самостійна робота № 5

Тема . Принципи організації санаторно-курортного лікування

Питання

1. Особистісний фактор у діяльності санаторно-курортних закладів та рівні організації санаторно-курортної справи.

2. Оцінка курортно-рекреаційних ресурсів санаторних закладів та потенціалу (на прикладі Трускавця та Моршина).

Теми рефератів

1. Територіально-рекреаційна система Трускавця.

2. Рекреаційні ресурси України.

Методичні рекомендації

Питання 1. Особистісний фактор у діяльності санаторно-курортних закладів та рівні організації санаторно-курортної справи

Цінність природних ресурсів визначається їх унікальністю. Від того, наскільки унікальними властивостями володіють природні фактори, наскільки суттєвий їхній цілющий вплив на організм людини, залежить ступінь зацікавленості споживача. Ефективність ресурсів визначається характером їхнього використання, тобто залежно від методик і технологій їхнього застосування.

У діяльності санаторно-курортних закладів не менш важливим, ніж природний фактор, виступає особистісний фактор виробництва, а саме: фаховий рівень підготовки фахівців-лікарів та обслуговуючого персоналу; досвід роботи в галузі; навички роботи; рі вень міжособистісних комунікацій як усередині курортно-рекреаційних підприємств, так і стосовно гостей (курортників); якість обслуговування; підвищення кваліфікації персоналу. Високий професіоналізм дозволяє знизити фактор невизначеності та передбачити досягнення кінцевого результату. Від рівня кваліфікації будь-якої категорії персоналу в кінцевому підсумку залежить репутація санаторно-курортного підприємства, що визначається рівнем обслуговування, знанням своєї справи, доброзичливістю.

Окрім основного роду діяльності з надання курортних послуг галузева структура курорту може включати в себе:

• підприємства з екологічно допустимого видобутку, розфасовки, використання і вивозу, зокрема, за межі регіону чи країни, частини ресурсів лікувальних грязей;

• підприємства аналогічних видів для освоєння частини ресурсів підземних мінеральних вод;

• підприємства щодо організації і забезпечення безпеки навколишнього середовища та унікальних природних ресурсів;

• наукові, проектні, експертні центри еколого-економічного мо ніторингу, контролю, дослідження проблем рекреаційного господарства, природокористування (маркетингові дослідження, впровадження ресурсозберігаючих технологій охорони й експлуатації рекреаційних ресурсів, систем курортно-оздоровчого туризму).

Організація санаторно-курортної справи відбувається на трьох рівнях: вищому, середньому та нижньому.

Вищий рівень формують державні органи керування курортами і туризмом. У їхні функції входить:

• визначення стратегії розвитку галузі; складання державної і ре гіональної програм розвитку курортів;

• контроль за грамотною експлуатацією й охороною природних лікувальних ресурсів;

• організація науково-дослідної діяльності;

• проведення рекламних заходів (виставок, ярмарків і т. н.);

• підготовка кадрів: курортологів різних спеціальностей.

Середній рівень - це виробники лікувальних послуг:

• санаторно-курортні установи (санаторії і пансіонати з ліку ванням);

• некурортні установи (санаторії-профілакторії, заводи розливу мінеральних вод, виробники лікувальних грязей).

Санаторно-курортні установи можуть бути однопрофільними (лікування хворих з однорідними захворюваннями) і багатофункціональними (з декількома спеціалізованими відділеннями для лікування хворих з різними захворюваннями).

Функції управлінців цього рівня багатопланові:

• забезпечення лікувального процесу на курорті;

• організація анімаційної і спортивної програми для відпочиваючих;

• забезпечення господарської діяльності курорту;

• фінансово-економічна діяльність курорту.

Нижній рівень - реалізатори розподілу лікувальних послуг. До них належить:

• фонд соціального страхування, що займається викупом і розподілом курортних путівок за пільговими цінами;

• турфірми, що викуповують і продають споживачам лікувальні тури.

Управлінці посередницьких організацій мусять вміти орієнтуватися на українському і закордонному ринках лікувальних послуг, вивчати попит, обирати для споживача оздоровниці необхідного профілю з урахуванням лікувальних ресурсів і умов кліматичної і тимчасової адаптації, а також формувати і реалізувати лікувальні тури.

Діяльність санаторно-курортних установ залежить від потреб різних груп населення. Саме вони визначають формування цього ринку і виступають орієнтирами в підготовці і прийнятті управлінських рішень у даній сфері.

Питання 2.Оцінка курортно-рекреаційних ресурсів санаторних закладів та потенціалу (на прикладі Трускавця та Моршина).

На Львівщині створені непогані умови для курортного, оздоров чого, спортивного та екскурсійно-туристського відпочинку. До курортних та оздоровчих ресурсів належать різні види мінеральних вод і торфові лікувальні грязі. 62 санаторії і пансіонати з лікуванням, будинки відпочинку, численні бази відпочинку, пансіонати, дитячі та спортивні табори відпочинку розташовані у привабливих мальовничих куточках краю.

Необхідною умовою розвитку курортно-санаторного господарства є наявність та розподіл рекреаційних ресурсів. Рекреаційні ресурси - це синтез природних, природно-технічних і соціально-економічних геосистем та їх елементи, які можуть бути використані за існуючих технічних і матеріальних можливостей для організації ку рортно-санаторного господарства, планування перспектив його розвитку.