ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ОСОБИСТІСНІ ВІДМІННОСТІ ОСІБ З РІЗНИМ ТИПОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

________________________________________________________________

Курсова робота

студента 3 курсу 35 групи

галузі знань:

0301 Соціально-політичні науки

напряму підготовки:

6.030102 Психологія

Андрія Леонідовича Троценка

Науковий керівник:

старший викладач

Олег Васильович Мазяр

м. Житомир – 2014 рік

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОСОБИС­ТІСНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ОСІБ ІЗ РІЗНИМ ТИПОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕ­МИ
Проблема особистісних відмінностей у психології…………….	6
1.2. Основні характеристики психофізіологічних відмінностей……
1.3. Особливості взаємозв’язку особистісних рис та типу нервової системи………………………………………………………………….
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методичні підходи до організації емпіричних досліджень особистісних відмінностей осіб з різним типом нервової сис­теми………………………………………………………………………
2.1.1. Співставлення 16 факторів особистості Р.Б. Кеттелла з електрофізіологічними показниками типологічних власти­востей нервової системи І.П. Павлова……………………………
2.1.2. Спроба зіставлення 16 факторів особистості Р.Б. Кеттелла зі структуротворними ознаками індивідуальності і їх типо­ло­гічними передумовами…………………………………………….
2.1.3. Дослідження властивостей нервової системи і інди­відуально-типологічних стильових відмінностей……………….
2.2. Методика та організація дослідження особистісних відмін­ностей осіб з різним типом нервової системи……………………….
2.2.2. Діагностика особистісних рис………………………………
2.2.1. Визначення типу нервової системи………………………..
РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ОСІБ З РІЗНИМ ТИПОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
3.1. Аналіз результатів дослідження особистісних відмінностей за методикою Р.Б. Кеттелла………………………………………………
3.2. Аналіз результатів дослідження типу нервової системи за методикою Є.П. Ільїна…………………………………………………
3.3. Особливості зв’язку особистісних відмінностей з типами нер­вової системи……………………………………………………………
Висновки……………………………………………………………………..
Списки використаних джерел…………………………………………….
Додатки………………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність дослідження. Актуальність визначається зростаючою потребою суспільства у комплексному вивченні людини, пов’язаному з необхідністю врахування гуманістичного фактору у трудовій діяльності. Це передбачає врахування зв’язку типів нервової системи з особистісними рисами. Досліджень, спрямованих на вивчення цієї теми недостатньо, особливо в українській науковій сфері. Загалом дана тема відриває двері для розуміння психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей між людьми.

Особистісні риси були предметом вивчення у працях О.М. Леонтьєва, О.Ф. Лазурського, Р.Б. Кеттелла, Г.У. Олпорта, А. Адлера. Дослідження типів нервової системи, а також вчення про вищу нервову діяльність започаткував та російський фізіолог І.П. Павлов. До цієї категорії праць також можна віднести роботи В.М. Бехтерєва, І.М. Сєченова та П.К. Анохіна. Аспекти психофізіології індивідуальних відмінностей висвітлені у працях Г.Ю. Айзенка, Г.М. Теплова, В.Д Небиліцина, Б.Г. Ананьєва, Е.О. Голубєвої, В.С. Мерліна, Є.П. Ільїна, В.М. Русалова.

Об’єкт дослідження: особливості зв’язку особистісних рис з властивостями нервової системи.

Предмет дослідження: особливості зв’язку особистісних рис із сильним та слабким типами нервової системи.

Мета дослідження: дослідити особливості зв’язку особистісних відмінностей осіб із різним типом нервової системи.

В основі нашого дослідження лежить припущення про існування зв’язку між особистісними рисами та типом нервової системи.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми особистісних та психофізіологічних відмінностей і особливості їх взаємозв’язку;

2. Підібрати методи дослідження особистісних рис осіб і типу нервової системи;

3. Дослідити особливості взаємозв’язку особистісних рис та типу нервової системи.

Методологічні та теоретичні основи дослідження. Методологічна основа наукової роботи ґрунтується на теорії інтегрального підходу вивчення особистості та дослідженнях типологічних особливостей властивостей темпераменту (В.С. Мерліна); теорії особистісних рис (Р.Б. Кеттелла) та досліджень з психофізіології індивідуальних відмінностей (Г.М. Теплова, В.Д Небиліцина, Е.О. Голубєвої).

Методи та організація дослідження. Дослідження особистісних відмінностей осіб із різним типом нервової системи проводилося за методиками Р.Б. Кеттелла та Є.П. Ільїна на базі Житомирського державного університету імені І.Я. Франка. Вибірка склала …… осіб чоловічої та жіночої статі (студенти І-V курсів). Дослідження проводилося впродовж лютого-березня 2014 року.

Надійність і вірогідність. Надійність і вірогідність результатів наукової роботи підтверджуються використанням методів релевантних меті і завданням дослідження, застосуванням методів математичної статистики, репрезентативністю вибірки ( … осіб)

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження. Уточнення результатів дослідження особливостей зв’язку типів нервової системи та особистісних рис (на основі досліджень Е.О. Голубєвої).

Практичне значення. Отримані результати дослідження визначать перспективність подальшого вивчення особистісних відмінностей людей з різними типами нервової системи і, на їх основі, поєднань з іншими типологічними характеристиками або особливостями. Також результати можна буде використовувати у психодіагностиці як перспективний підхід, при відборі кандидатів на посади, які вимагають врахування зв’язку типів нервової системи та особистісних рис; можливість знаходження, розробки і адаптації, для представників кожного типу нервової системи найкращих і найефективніших методів навчання і виховання, організації праці і життя.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОСОБИС­ТІСНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ОСІБ ІЗ РІЗНИМ ТИПОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕ­МИ

1.1. Проблема особистісних відмінностей у психології

Особистість та її відмінності були та залишаються предметом вивчення багатьох науковців. Ці поняття є одними з найбільш багатoзначних. Сутність особистості вивчали такі видатні психологи, як С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Г.Ю. Айзенк та Г.У. Олпорт. Наприклад, С.Л. Рубінштейн [30] розглядав oсобистість у контексті розрoблюваних ним принципів детермінізму та єдності свідомoсті й діяльності. На йoго думку, oсобистість у з’яcуванні пcихічних прoцесів поcтає як взaємопов’язана cукупність внутрішніх умoв, через які зaлoмлюються внутрішні діяння (психічні властивості та стани). Згідно з О.М. Леонтьєвим «осoбистість – це продукт суспільно-історичного і онтогенетичного розвитку людини» [15, c. 16]. Німецько-британський вчений-психолог Г.Ю. Айзенк вважав, що «осoбистість – це більш-менш стабільна і стійка структура характеру, темпераменту, інтелекту і конституції людини, яка визначає її індивідуальне пристосування дo оточуючoго світу» [1, с. 12]. У психології індивідуальності Г.У. Олпорта «осoбистість – це динамічна організація психофізичних систем індивіда, які детермінують йoго своєрідне пристoсування до середoвища» [27, с. 6]. Під динамічною організацією він має на увазі, що поведінка людини постійно змінюється та еволюціонує, тобто, особистість не є статичною сутністю, а слова поведінка та мислення уособлюють всі види людської активності. Олпорт вважав, що особистість проявляється певним чином в усіх спостережуваних проявах поведінки людини. Також він визначає поняття темперамент і характер окремо від поняття особистість. На його думку темперамент є ніби первинним матеріалом з якого будується особистість а також має важливе значення стосовно спадкових аспектів емоційної сфери і генетичної обдарованості особистості. Згідно з Р.Б. Кеттеллом «особистість – це те, що дозволяє нам передбачити людську поведінку в окремій ситуації» [12, с. 202]. Значення поняття «особистість» неоднозначне, тому у роботі ми користуватимемося визначенням одного з психологів, а саме О.Л. Леонтьєва.

Особистістю людський індивід стає лише в результаті взаємодії з іншими людьми. Підтвердженням цього є ряд багатьох фактів, які були зафіксовані в історії. Наприклад, діти, які виживали і виростали виключно у дикій природі без оточуючого суспільства, і без людського спілкування. Потрапляючи до цивілізації вони згодом вмирали. Тобто, вплив суспільства на становлення людини як особистості відіграє дуже важливе значення. Як зазначав Ананьєв [3], групи властивостей індивіда, особистості і суб’єкта діяльності формуються у взаємодії людини з оточуючою дійсністю. Альфред Адлер [2] вважав, що стиль життя людини формується в період від трьох до пяти років під впливом різних властивостей організму і стилів виховання.

Особистісні відмінності були предметом дослідження у працях Р.Б. Кеттелла, Г.У. Олпорта та А. Адлера [12, 27, 2]. Вони розвивали свої погляди в руслі диспозиційного напряму, згідно з яким поведінкові тенденції людей є постійними з плином часу та змінами ситуацій. Відповідно до нього поведінку людини можна передбачити визначивши її особистісні риси за допомогою опитувальників.

Наукова діяльність американського психолога Р.Б. Кеттелла була спрямована на вивчення саме індивідуальних рис особистості, розрізнення яких є центральним у його теоретичній концепції. Він їх узагальнено поділяє на дві категорії: поверхові (сукупність поведінкових характеристик, які являють собою набір видимих елементів поведінки людини) та вихідні (базові структури, які визначають різноманітні форми поведінки людини) [12].

На основі цього Кеттелл склав перелік поверхових рис, які складаються з шістнадцяти основних первинних факторів. Кожен з них має біполярні (протилежні) назви та характеристики особистісних рис а також різних сфер людської психіки і діяльності. Раймонд Кеттелл вважає, що поведінку будь-якої людини можна передбачити, оскільки кожен має схильність, у різних ситуаціях, завжди реагувати майже однаково. Таким чином він створює власну класифікацію, спираючись на результати факторного аналізу.

Табл. №1