
- •Норма і здоров’я
- •В основу класифікації хвороб взяті такі критерії:
- •Стадії розвитку хвороби
- •Жовтяничний колір шкіри, слизових і склер у хворого на вірусний гепатит (період розпалу хвороби)
- •Поняття про термінальні стани
- •Один із сучасних дефібриляторів
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Роль спадковості в патології людини
- •Будова хромосоми людини
- •Хромосомний набір жінки Хромосомний набір чоловіка
- •Розходження сестринських хромосом в анафазі
- •Хромосомні хвороби
- •Каріотип хворого з класичним варіантом синдрому Дауна
- •Молекулярні спадкові хвороби
- •Очне дно при альбінізмі
- •Катаракта при галактоземії Методи діагностики спадкових захворювань
- •Принципи лікування спадкових захворювань
- •Запалення.
- •Етіологія і патогенез запалення
- •Порушення мікроциркуляції і кровообігу у вогнищі запалення
- •Артеріальна гіперемія.
- •Венозна гіперемія
- •Запалення. Ексудативні явища. Види ексудатів
- •Місцеві і загальні ознаки запалення
- •Види запалення
- •Проліферація.
- •Роль реактивності у розвитку запалення.
- •Гарячка
- •Етіологія гарячки
- •Патогенез гарячки
- •Регуляція температури тіла (за м.И.Лоурин, 1985).
- •Стадії гарячки
- •Критичне (а) і літичне (б) зниження температури тіла в третій стадії гарячки Типи температурних кривих.
- •Динаміка температурної кривої при поворотному тифі. Суцільна лінія – температура, пунктирна ‑ пульс
- •Температурна крива постійного типу
- •Гіпертермія і її відмінність від гарячки.
- •Гарячка як комплексна температурна і нетемпературна реакція на інтерлейкін-1.
- •Зміни в органах і системах при гарячці.
- •Біологічна роль гарячки
- •Застосування гарячки в медицині.
- •Пухлини
- •Рак центрального бронха Властивості пухлин
- •Етіологія пухлин
- •Патогенез пухлин
- •Активація клітинних протоонкогенів шляхом трансдукції ретровірусами
- •2. Активація клітинних онкогенів в результаті хромосомних транслокацій
- •Стадії канцерогенезу
- •Взаємовідносини між пухлиною і організмом
- •Фіброзуюча карцинома шлунка. Деформація органа
- •Ракова кахексія у хворого з множинними метастазами раку шлунка
- •Будова пухлин
- •Верхня - дисплазія з епітелізацією. Нижня - дисплазія з внутрішньопротоковою проліферацією.
- •Доброякісні і злоякісні пухлини
- •Ліпома (доброякісна пухлина жирової тканини)
- •Фібросаркома. Виражений атипізм
- •Характеристика доброякісних і злоякісних пухлин
- •Ріст і поширення пухлин в організмі
- •Рак "на місці" з ранньою інвазією строми
- •Тубулярний аденоматозний поліп прямої кишки
- •Рак "на місці" з метаплазією поверхневого епітелію
- •Метастаз раку в лімфатичний вузол
Гарячка
Гарячка - це типовий патологічний процес, який характеризується зміною терморегуляції і підвищеням температури тіла, незалежно від температури навколишнього середовища. В еволюції гарячка виникла як реакція організму на інфекцію і тому, крім підвищення температури тіла, при цьому процесі спостерігаються й інші явища, характерні для інфекційної патології. Інтоксикація і самоперегрівання створюють складну картину, у якій явища ушкодження сполучаються з захисними реакціями.
Слід відрізняти гарячку від гіпертермії. Остання розвивається внаслідок зовнішнього або внутрішнього розігрівання організму. При гарячці центр терморегуляції перебудовується таким чином, що це дозволяє активно піднести температуру тіла на вищий рівень. При гіпертермії температура тіла підвищується всупереч спробам центру терморегуляції утримати її на нормальному рівні.
У нормі терморегуляція здійснюється рефлекторно. На периферії (шкіра, внутрішні органи) є холодові і теплові рецептори, що сприймають температурні коливання зовнішнього і внутрішнього середовища і з яких надходить інформація в центр теплорегуляції, розташований у гіпоталамусі. Нейрони, що тут знаходяться, володіють і безпосередньою чутливістю як до тепла, так і до холоду. Інтеграція температурних сигналів і температури самого гіпоталамуса формує ефекторні імпульси, що проходять переважно по симпатичних нервах і визначають стан обміну речовин, інтенсивність периферичного кровообігу, тремтіння, задишку. Лихоманка починається зі зміни цього рефлекторного механізму і встановлення температури на іншому, більш високому, рівні.
Етіологія гарячки
За походженням розрізняють інфекційні і неінфекційні гарячки. У процесі еволюції гарячка виробилася насамперед як відповідь на проникнення в організм мікроорганізмів і їхніх токсинів. У той же час відомо, що вона може виникнути і потраплянні в організм речовин, що не мають відношення до інфекції, наприклад, при переливанні крові, при введенні білків і ліпідів з метою парентерального харчування.
Пірогенними речовинами називаються такі речовини, що, потрапляючи в організм ззовні або утворившись усередині нього, викликають гарячку. По походженню пірогенні речовини розділяються на екзогенні (бактеріальні, небактеріальні) і ендогенні (лейкоцитарні), а по механізму дії ‑ на первинні і вторинні.
Первинні пірогени, проникаючи в організм, ще не викликають гарячки, а тільки ініціюють цей процес, спонукуючи власні клітини до вироблення спеціальних білкових речовин (вторинні пірогени), що у свою чергу впливають на механізми терморегуляції і приводять до гарячки.
Еволюційно гарячка з’явилася як реакція на проникнення в організм мікробів і їх токсинів, тому вона характерна для інфекційної патології. Мікроорганізми містять у собі пірогенні речовини (зовнішні, екзогенні пірогени). Вони є складовою частиною мікробних токсинів. Найбільше вивчені в цьому плані ендотоксини грамнегативних бактерій. Вони складаються з трьох фракцій - ліпідної, полісахаридної і білкової. Пірогенні властивості має ліпідна фракція (ліпоїд А). Із грамнегативних бактерій вдалося виділити високоочищені пірогени і створити препарати для клінічного застосування - пірогенал, пірексаль, піромен. Діючою речовиною у них є ліпоїд А.
Інтерес до ендотоксину різко зріс, коли було відзначено, що під його впливом у тварин і в людини полегшується перебіг ряду захворювань, у тому числі пухлин, сифілісу мозку й ін. У зв'язку з цим бактеріальні пірогени стали застосовувати в клініці. Труднощі, однак, полягали в тім, що такі пірогени разом з лихоманкою викликали і явища інтоксикації у виді геморагічного шоку, тромбозу, уражень шкіри по типу феномена Швартцмана і т.д. У зв'язку з цим відпрацьовувалася така технологія одержання пірогену, щоб його позитивна дія (пірогенна, лікувальна) зберігалася, а токсична в той же час усувалася.
Вихідним матеріалом для одержання пірогенів як лікарських засобів послужили грамнегативні бактерії. Вітчизняний препарат пірогенал отриманий з Pseudomonas aerugenosa, швейцарський пірексаль був виділений з Salmonella abortus equi. Для того щоб викликати лихоманку в людини, треба ввести близько 1 мкг пірогенала на 1 кг маси тіла. Температура підвищується через 40 ‑ 90 хв після парентерального введення пірогенала й утримується 6 ‑ 9 годин.
Останнім часом пірогени отримані синтетичним шляхом. При цьому знову було встановлено, що біологічна активність речовини визначається частиною макромолекули, що одержала назву ліпоїд А.
Первинні пірогени можуть утворюватися в самому організмі, незалежно від мікроорганізмів (гарячка при переломі кісток, при переливанні крові, при інфаркті міокарда). Ці "жаронесучі" речовини утворюються при ушкодженні або руйнуванні власних тканин і здійснюють на організм дію, аналогічна дії "справжніх", тобто мікробних пірогенів.