2.10.4. Нормування ³он³зуючих випром³нювань

Допустимі рівні ІВ регламентуються «Нормами радіаційної безпеки

України НРБУ197», які є основним документом, що встановлює радіа1

ційно1гігієнічні регламенти для забезпечення прийнятих рівнів опромі1

нення як для окремої людини, так і суспільства взагалі. НРБУ197

поширюються на ситуації опромінення людини джерелами ІВ в умовах:

нормальної експлуатації індустріальних джерел ІВ;

медичної практики;

радіаційних аварій;

опромінення техногенно1підсиленими джерелами природного

походження.

Згідно з цими нормативними документами опромінюванні особи

поділяються на наступні категорії:

А – персонал – особи, котрі постійно або тимчасово безпосередньо

працюють з джерелами ІВ;

Б – персонал – особи, що безпосередньо не зайняті роботою з дже1

релами ІВ, але у зв’язку з розміщенням робочих місць у приміщеннях

і на промислових площадках об’єктів з радіаційно1ядерними техноло1

гіями можуть одержувати додаткове опромінення;

В – все населення.

НРБУ197 включають такі регламентовані величини: ліміт дози,

допустимі рівні, контрольні рівні, рекомендовані рівні та ін. Для конт1

ролю за практичною діяльністю, а також підтримання радіаційного

стану навколишнього середовища найбільш вагомою регламентованою

величиною є ліміт ефективної дози опромінення за рік (мЗв/рік).

Також встановлюють ліміт річної еквівалентної дози зовнішнього опро1

мінювання окремих органів і тканин (таблиця 2.30).

266

Таблиця 2.30

Л³м³ти дози опром³нювання (мЗв/р³к)

Показник

Категор³я ос³б,

як³ зазнають

опром³нювання

À Á Â

ËÄÅ (л³м³т ефективно¿ дози) 20* 2 1

Л³м³ти екв³валентно¿ дози зовн³шнього опром³нювання:

– ËÄlens (для кришталика ока)

– ËÄskin (äëÿ øê³ðè)

– ËÄextrim (для кистей та стоп)

150

500

500

15

50

50

15

50

–

*– в середньому за будь1які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окре1

мий рік.

З метою зниження рівнів опромінювання населення Міністерство

охорони здоров’я України запроваджує рекомендовані рівні медично1

го опромінювання. Під час проведення профілактичного обстеження

населення річна ефективна доза не повинна перевищувати

1 МЗв. Нрбу197 також регламентують ефективну питому активність

природних радіонуклідів у будівельних матеріалах (за зваженою

сумою активності радію1226, торію1232 і калію140). Наприклад, коли

активність в будівельних матеріалах та мінеральній сировині нижче

або дорівнює 370 Бк·кг11, то вони можуть використовуватися для усіх

видів будівництва без обмежень. В середині приміщень з постійним

перебуванням людей потужність поглиненої в повітрі дози 1випро1

мінювання не повинна перевищувати 30 мкР/рік.

267

2.10.5. Захист від іонізуючих випромінювань

Захист від ІВ може здійснюватись шляхом:

використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом

зниження активності джерела випромінювання;

скорочення часу роботи з джерелом ІВ;

віддалення робочого місця від джерела ІВ;

екранування джерела ІВ;

екранування зони знаходження людини;

застосування засобів індивідуального захисту людини;

впровадження санітарно1гігієнічних та лікарсько1профілактич1

них заходів;

впровадження організаційних заходів захисту робітників з від1

критими та закритими джерелами ІВ.

Обґрунтування і вибір доцільного комплексу заходів щодо захисту

від ІВ в кожному конкретному випадку здійснюється на основі аналі1

зу реальних особливостей джерел випромінювання та радіаційно

небезпечних чинників.

Найбільш поширеним засобом захисту від ІВ є екрани. Екрани

можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинан1

ня або послаблення ІВ. Екранами можуть бути стінки контейнерів

для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх збе1

рігання

Альфа1частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька

сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, прац1

юючи з альфа1активними ізотопами, необхідно також захищатись і від

бета1 або гамма1випромінювання.

З метою захисту від бета1випромінювання використовуються

матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбі1

новані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з

малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета1

частинок, а за ним – з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма1випромінювання

застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою

щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують

матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій,

кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжують1

ся гамма1випромінюванням, слід використовувати комбінований

захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів

(свинець1поліетилен).

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керуван1

ня, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби

індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини,

захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів

дихання (респіраторів), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи .

Особливі вимоги пред’являються до приміщень, в яких впрова1

джуються роботи з джерелами ІВ. Такі приміщення розташовуються в

окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними

шлюзами. Біля входу обов’язково повинні бути встановлені знаки

радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у примі1

щенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб.

Для захисту людини від дії ІВ використовують різноманітні

речовини штучного та природного походження, які здатні зв’язува1

ти та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротекто1

ри). До таких радіопротекторів відносяться: поліаміди, лимонна та

щавлева кислота, сірчанокислий барій, сорбенти на основі фероціа1

нідів та ін. Для зниження дії радіонуклідів велике значення має хар1

чування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості.

До таких відносяться, наприклад, продукти, які вмістять значну

кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавли1

ни, яблука та ін.).

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметрич1

ний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації

в навколишньому середовищі.

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів,

принцип дії котрих базується на наступних методах:

♦іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища за

допомогою детекторів, які вимірюють струм іонізації);

♦сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спала1

хів, котрі виникають в речовинах, при проходженні через них іонізую1

чих випромінювань);

♦фотографічний (вимірювання оптичної густини почорніння

фотопластинки під дією випромінювання);

♦калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виді1

ляється в поглинальній речовині).

Прилади радіаційного контролю розподіляються за призначенням на:

дозиметричні приладі, які призначаються для вимірів потужності

дози, наприклад, дозиметри «Рось», «РКС1104»,«ДК102» та ін.;

радіометричні прилади, які дозволяють вимірювати поверхневі заб1

руднення та питому активність, наприклад, радіометри «Прип’ять»,

«Десна», «Бриз», «Белла», «Бета» та ін.;

268

269

спектрометричні прилади, які дозволяють визначити спектр

(склад) радіонуклідів на забрудненому об’єкті.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

До гл. 2.1

1. Охарактеризуйте поняття «фізіологія праці».

2. Охарактеризуйте поняття «стомлення» і «перевтома» працівника.

3. Охарактеризуйте поняття «гігієна праці».

4. Охарактеризуйте поняття «умови праці» та їх класи.

5. Охарактеризуйте поняття «виробнича санітарія».

До гл. 2.2

1. Охарактеризуйте вимоги до розміщення і планування території

підприємств.

2. Охарактеризуйте вимоги до виробничих і допоміжних примі1

щень.

3. Охарактеризуйте вимоги до організації праці на робочому місці.

До гл. 2.3

1. Охарактеризуйте загальні положення щодо мікроклімату ви1

робничих приміщень.

2. Охарактеризуйте дію мікроклімату на працівника.

3. Охарактеризуйте принципи санітарно1гігієнічного нормування

параметрів мікроклімату на робочих місцях.

4. Охарактеризуйте заходи та засоби нормалізації мікроклімату.

До гл. 2.4

1. Охарактеризуйте забруднюючі речовини, їх дію на людину та

нормування.

2. Охарактеризуйте методи регулювання якості повітряного сере1

довища у виробничих приміщеннях.

3. Охарактеризуйте порядок проектування вентиляції.

4. Охарактеризуйте природну та штучну вентиляцію і кондиціо1

нування повітря.

До гл. 2.5

1. Охарактеризуйте загальні уявлення про світло та основні світло1

технічні поняття.

2. Охарактеризуйте природне освітлення виробничих приміщень.

3. Охарактеризуйте штучне освітлення виробничих приміщень.

До гл. 2.6

1. Охарактеризуйте основні характеристики та класи шумів.

2. Охарактеризуйте дію шуму на людину.

3. Охарактеризуйте нормування та вимірювання параметрів шуму.

4. Охарактеризуйте методи захисту від шуму.

5. Охарактеризуйте захист від ультра1 та інфразвуку.

До гл. 2.7

1. Охарактеризуйте основні визначення, параметри та категорії

вібрації.

2. Охарактеризуйте вплив вібрації на людину.

3. Охарактеризуйте методи гігієнічної оцінки та принципи норму1

вання параметрів виробничої вібрації.

4. Охарактеризуйте методи захисту від вібрації.

До гл. 2.8

1. Охарактеризуйте основні параметри електромагнітних полів.

2. Охарактеризуйте дію на людину електромагнітних випроміню1

вать радіочастотного діапазону.

3. Охарактеризуйте принципи нормування параметрів електромаг1

нітних випромінювань.

4. Охарактеризуйте методи захисту від електромагнітних випромі1

нювань.

До гл. 2.9

1. Охарактеризуйте випромінювання, що відносяться до оптично1

го діапазону.

2. Охарактеризуйте інфрачервоні випромінювання: параметри,

вплив на людину, нормування та методи захисту.

3. Охарактеризуйте ультрафіолетові випромінювання: параметри,

вплив на людину, нормування та методи захисту.

4. Охарактеризуйте лазерні випромінювання: параметри, біологіч1

на дія, нормування та вимоги безпеки під час роботі з ОКГ.

270

271

До гл. 2.10

1. Охарактеризуйте загальні положення та параметри іонізуючих

випромінювань.

2. Охарактеризуйте біологічну дію іонізуючих випромінювань.

3. Охарактеризуйте нормування параметрів іонізуючих випромі1

нювань.

4. Охарактеризуйте методи захисту від іонізуючих випромінювань.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ,

ЗНАННЯ І УМІННЯ

Лабораторні роботи:

1. Дослідження мікроклімату в робочій зоні.

2. Дослідження ефективності захисту від інфрачервоних випромі1

нювань.

3. Дослідження забруднення повітря робочої зони шкідливими

газами, парами та пилом.

4. Дослідження ефективності роботи вентиляційних пристроїв.

5. Дослідження ефективності природного освітлення виробничих

приміщень.

6. Дослідження ефективності штучного освітлення виробничих

приміщень.

7. Дослідження параметрів шуму та методів шумозахисту.

8. Дослідження параметрів вібрації та методів віброзахисту.

9. Дослідження параметрів електромагнітних полів та ефективно1

сті захисних екранів.

Знання:

поняття «виробнича санітарія» та «гігієна праці», фактори, що

обумовлюють санітарно1гігієгічні умови праці;

мікроклімат та його вплив на організм людини;

гігієнічна класифікація шкідливих речовин за характером дії на

організм людини та класи небезпечності шкідливих речовин;

основні методи профілактики отруєнь та професійних захворю1

вань;

гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речови1

нами;

основні правила першої допомоги при отруєннях;

поняття «вентиляція», «кондиціонування повітря»;

класифікація вентиляційних систем та їх призначення, організа1

ція повітрообміну в приміщенні, схеми вентиляції;

види виробничого освітлення, його значення;

вимоги санітарних норм до виробничого освітлення;

системи штучного освітлення, обмеження щодо їх використання;

параметри звукового поля — звуковий тиск, сила звуку, частота,

логарифмічні рівні сили звуку і рівні звуку;

межі сприймання шумів органами слуху людини;

дія шуму на організм людини;

класифікація методів захисту від шуму;

види вібрацій, їх параметри та вплив на організм людини;

нормування вібрацій та загальні методи захисту;

вплив електромагнітних полів на людину, методи захисту від

електромагнітних полів;

види і джерела іонізуючих випромінювань;

соматичні та генетичні наслідки радіаційного опромінення;

гігієнічне нормування радіаційного опромінення;

поглинута та еквівалента дози, одиниці виміру, зв’язок;

загальні заходи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань.

Уміння:

♦оцінити відповідність санітарно1гігієнічних умов праці нормам;

♦обгрунтувати раціональні методи нормалізації умов праці в кон1

кретній виробничій ситуації;

♦проаналізувати умови праці за шкідливими факторами;

♦вибрати заходи обмеження надходження шкідливих речовин у

повітря робочої зони;

♦контролювати дотримання вимог виробничої санітарії;

♦провести інструктажі на робочому місці з питань захисту від

шкідливих факторів.

272

273

Розділ 3. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА