0,8; Хв12.0; хв13.2; хв14.4; хв16.2; хв18.5; хв110.6; поглинаючі покриття на

основі поролону «Болото», ВРПМ; поглинаючі пластини СВЧ10.68), коефіці1

єнт відбиття яких за потужністю не перевищує 2%.

У якості екрануючого матеріалу для вікон приміщень, кабін та камер, при1

ладних панелей, оглядових вікон застосовується оптично прозоре скло з від1

бивними екранованими властивостями (ТУ 166163 або ВТУ РЗ1ГИС11165).

Це скло покривається напівпровідниковим двооксидом олова.

Екранування робочого місця застосовується, коли неможливо здій1

снити екранування апаратури та досягається за допомогою спору1

дження кабін або ширм з покриттям із поглинаючих матеріалів. У

якості екрануючого матеріалу для вікон і приладних панелей застосо1

вується скло, покрите напівпровідниковим двооксидом олова.

ЗІЗ слід користуватися у тих випадках, коли застосування інших

способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. В якості ЗІЗ застосо1

вують халат, комбінезон, захисні окуляри. У якості матеріалу для

халата чи комбінезона, застосовується спеціальна радіотехнічна тка1

нина, у якій тоненькі металічні нитки утворюють сітку. Для захисту

органів зору застосовують: сітчасті окуляри, які мають конструкцію

на півмасок з мідної або латунної сітки, окуляри ОРЗ15 із спеціаль1

ним склом зі струмопровідним шаром двооксиду олова.

2.9. Захист ВіД випроМіНювань оптичного ДіАпазону

До випромінювань оптичного діапазону відносять електромагнітні

поля інфрачервоного (ІЧ) та ультрафіолетового (УФ) діапазону, ство1

рювані різними джерелами, у тому числі і випромінювання оптичних

квантових генераторів (ОКГ) – лазерні випромінювання (ЛВ).

2.9.1. Захист від іч випромінювань

Характеристика ІЧ випромінювань. Інфрачервоне випромінюван1

ня (теплове) виникає скрізь, де температура вище абсолютного нуля, і

є функцією теплового стану джерела випромінювання. Більшість

виробничих процесів супроводжується виділенням тепла, тепло виді1

ляється виробничим устаткуванням і матеріалами. Нагріті тіла відда1

ють своє тепло менш нагрітим трьома способами: теплопровідністю,

тепловипромінюванням, конвекцією. Дослідження показують, що

близько 60% тепла, що втрачається, приходиться на частку теплови1

промінювання. Промениста енергія, проходячи простір від нагрітого

тіла до менш нагрітого, переходить у теплову енергію в поверхневих

шарах тіла, що опромінюється. У результаті поглинання випромінюва1

ної енергії підвищується температура тіла людини, конструкцій примі1

щень, устаткування, що в значній мірі впливає на метеорологічні пара1

метри (приводить до підвищення температури повітря в приміщенні).

Джерела ІЧ випромінювання поділяються на природні (природна

радіація сонця, неба) і штучні – будь1які поверхні, температура яких

вища порівняно з поверхнями, що опромінюються. Для людини це всі

поверхні з tо > 36–37оC.

За фізичною природою ІЧ випромінювання це потік матеріальних часток,

яким притаманні квантові і хвильові властивості. ІЧ випромінювання охо1

плює область спектра з довжиною хвилі 0.78...540 мкм. Енергія кванта лежить

у межах 0.0125...1.25 еВ.

За законом Стефана1Больцмана інтегральна щільність випромінювання,

Вт/м2, абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому степеню його абсо1

лютної температури

qi = C0(T/100)4, (2.64)

де С0 = 5.67 Вт/м2;

Т – абсолютна температура тіла, К.

Густина випромінювання різних матеріалів описується рівнянням:

qv = EC0(T/100)4, (2.65)

де E – ступінь чорності матеріалу (табл. 2.23).

240

Таблиця 2.23

Ступінь чорності матеріалів

Матеріал t0С E

Алюміній 225–575 0.039–0.057

Сталь луджена 25 0.043–0.064

Азбестовий картон 24 0.96

Цегла червона 20 0.93

Випромінювальною здатністю чи спектральною густина енергетичної сві1

тимості тіла називають величину Ew, чисельно рівну поверхневій щільності

потужності теплового випромінювання тіла в інтервалі частот одиничної

ширини (спектральна характеристика теплового випромінювання):

Ew = dw/dv, Дж/м2. (2.66)

Випромінювальною здатністю тіла в напрямку нормалі є

C (2.67) oq (T/100)4. v =

E



241

Густина променистого потоку qr на відстані r від теплового джерела обер1

нено пропорційна квадрату відстані

qr = q1/r2 = (0.91S(T1/100)4 – (T2/100)4)/r2, (2.68)

де q1 – густина променистого потоку на відстані одиниці довжини від випро1

мінювача;

S – площа випромінюваної поверхні;

T1 – температура випромінюючої поверхні, К;

T2 – температура сприймаючої поверхні, К.

На практиці випромінювання є інтегральним, тому що тіла випромінюють

одночасно різні довжини хвиль. Однак, максимум випромінювання завжди

відповідає хвилям визначеної довжини. В міру збільшення температури тіла

довжина хвилі зменшується. Між T і виконується співвідношення Вина:

макс · Т = b, (2.69)

де b = 0.002898 мград.

Спектр теплового випромінювання твердих і рідких тіл суцільний і харак1

теризується діапазоном довжин хвиль випромінювання і довжиною хвиль

max, що відповідає максимуму інтенсивності випромінювання. Гази, що

мають не менше трьох атомів у молекулі (вуглекислий газ, водяна пара та ін.),

мають випромінюючу і поглинаючу здатність, а спектр випромінювання їх

носить смугастий характер.

Вплив ІЧ випромінювань на людину. ІЧ випромінювання чинять

на організм в основному тепловий вплив. Ефект дії ІЧ випромінюван1

ня залежить від довжини хвилі, що обумовлює глибину його прони1

кнення. У зв’язку з цим діапазон ІЧ випромінювань розбитий на три

області А (= 0.76–1.4 мкм), В (= 1.4–3.0 мкм) і С (> 3 мкм).

Перша область (А) має велику проникність через шкіру і позначаєть1

ся як короткохвильова. В і С відносять до довгохвильових ІЧ. Довго1

хвильові ІЧ випромінювання поглинаються в епідермісі, а коротко1

хвильові – в шарах дерми і підшкірній жировій клітковині. Дія ІЧ

випромінювань при поглинанні їх у різних шарах шкіри зводиться до

нагрівання її. При цьому збільшується обмін речовин, збільшується

вміст натрію і фосфору в крові, зменшується число лейкоцитів, відбу1

вається поляризація шкіри людини. ІЧ випромінювання впливає на

функціональний стан центральної нервової системи, призводить до

змін у серцево1судинній системі, учащається пульс і дихання, підви1

щується температура тіла, підсилюється потовиділення. ІЧ випромі1

нювання діють на слизову оболонку очей, кришталик і можуть приве1

сти до патологічних змін в очах: помутніння рогівки і кришталика,

кон’юнктивіту, опіку сітківки. Найбільш тяжкі ураження зумовлю1

ються короткими ІЧ випромінюваннями. У разі інтенсивного впливу

цих випромінювань на непокриту голову може статися так званий

сонячний удар – головний біль, запаморочення, частішання пульсу і

дихання, непритомність, порушення координації рухів, ураження моз1

кових тканин аж до менінгіту й енцефаліту.

У разі тривалого перебуванні в зоні ІЧ випромінювань відбуваєть1

ся порушення теплового балансу в організмі. Порушується робота тер1

морегулюючого апарату, підсилюється діяльність серцево1судинної і

дихальної систем, підсилюється потовиділення, відбувається втрата

потрібних організму солей. Втрата організмом солей позбавляє кров

здатності утримувати воду, що призводить до швидкого виділення з

організму знову випитої рідини. Порушення теплового балансу викли1

кає захворювання, що називається гіпотермією. Температура в цьому

випадку може досягати 400 (температура живої людини 26– 430С) із

запамороченнями, частішанням пульсу і дихання, втратою свідомості,

зміною зорового відчуття. При систематичних перегріваннях підвищу1

ється сприйнятливість до застуд. Спостерігається зниження уваги,

підвищується стомлюваність, знижується продуктивність праці.

Нормування ІЧ випромінювань. Інтенсивність ІЧ радіації

необхідно вимірювати на робочих місцях чи у робочій зоні поблизу

джерела випромінювання. Нормування ІЧ випромінювань здійсню1

ється згідно санітарних норм ДСН 3.3.6.042199, ГОСТ 12.4.123183.

Припустима тривалість дії ІЧ на людину наведена у таблиці 2.24.

Теплова радіація з густиною випромінювання 560–1050 Вт/м2 є межею, яка

переноситися людиною. Згідно діючим санітарним нормам допустима щіль1

ність потоку ІЧ випромінювань не повинна перевищувати 350 Вт/м2. Інтенсив1

ність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічно1

го устаткування, освітлювальних приладів та інсоляція від засклених огоро1

джень не повинна перевищувати 35 Вт/м2 – при опроміненні 50% та більше

поверхні тіла, 70 Вт/м2 – при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%,

та 100 Вт/м2 – при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

За наявності джерел з інтенсивністю 35 Вт/м2 і більше температура повіт1

ря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж опти1

мальних значень для теплого періоду року, на непостійних – верхніх меж

допустимих значень для постійних робочих місць.

За наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло,

відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140 Вт/м2.

Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла

працюючого з обов'язковим використанням індивідуальних засобів захисту

(спецодяг, окуляри, щитки).

Для виміру густини потоку випромінювання на робочому місці

застосовують актинометр (алюмінієва пластина, що має в шаховому

порядку почорніння; термопари, приєднані до гальванометра). Для

визначення спектральної інтенсивності випромінювань застосовують

інфрачервоні спектрометри (ІЧС110).

242

243

Захист від ІЧ випромінювань. Способи захисту від ІЧ випроміню1

вань наступні: 1 – захист часом; 2 – захист відстанню; 3 – усунення

джерела тепловиділень; 4 – теплоізоляція; 5 – екранування й охоло1

дження гарячих поверхонь; 6 – індивідуальні засоби захисту.

1,2,3 – способи очевидні і випливають з раніше наведених залежно1

стей та табличної залежності qдоп = f(t) (табл. 2.24).

Таблиця. 2.24

Припустима тривалість дії на людину теплової радіації

Теплова радіація, Вт/м2 Тривалість дії радіації, с

280–560 (слабка) Довготривала

560–1050 (помірна) 180–300