2.6.2 Дія шуму на людину

Шум один з основних факторів, що негативно впливає на людей у

сучасних містах і на виробництві. Збільшення потужності устаткуван1

ня, насиченість виробництва високо1швидкісними механізмами, різке

збільшення транспортного потоку приводить до збільшення рівня

шуму як у побуті так і на виробництві.

Шкідливий вплив шуму на організм людини досить різноманітний.

Реакція і сприйняття шуму людиною залежить від багатьох факторів:

рівня інтенсивності, частоти (спектрального складу), тривалості дії, тим1

часових параметрів звукових сигналів, стану організму.

Тривалий вплив інтенсивного шуму (вище 80 дБА) на слух приво1

дить до його часткової або повної втрати. Скрізь волокна слухових нер1

вів роздратування шумом передається в центральну і вегетативну нерво1

ві системи, а через них впливає на внутрішні органи, приводячи до знач1

них змін у функціональному стані організму, впливає на психічний стан

людини. Причому вплив шуму на нервову систему виявляється навіть

при невеликих рівнях звуку (30..70 дБА).

Працюючі в умовах тривалого шумового впливу випробують зни1

ження пам'яті, запаморочення, пыдвищену стомлюваність, дратівли1

вість і ін. До об'єктивних симптомів шумової хвороби відносяться: зни1

ження слухової чутливості, зміна функцій травлення, що виражається в

порушенні кислотно1лужного балансу у шлунку, серцево1судинна недо1

статність, нейроэндокрінового розлад. Відмічаються порушення зоро1

вого та у вестибулярному апараті. Встановлено, що загальна захворюва1

ність робочих гучних виробництв вище на 10–15%. Такі зрушення в

роботі ряду органів і систем організму людини можуть викликати нега1

тивні зміни в емоційному стані людини, якість і безпека його праці.

Шум заважає відпочинку людини, зніжує його працездатність особли1

во при розумової діяльності, перешкоджає сприйняттю звукових

інформаційних сигналів, що може сприяти появі травма небезпечним

ситуаціям. В окремих випадках зниження продуктивності праці може

перевищувати 20%.

Таким чином, зменшення рівня шуму до допустимих величин і

поліпшення шумового клімату в цілому – один із найважливіших

заходів оздоровлення умов праці та охорони навколишнього середо1

вища, і який має важливе соціальне й економічне значення.

2.6.3. Нормування та вимірювання шумів

Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середо1

вища життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати

його рівні. Санітарно1гігієнічне нормування шумів здійснюється, в

основному, двома способами – методом граничних спектрів (ГС) і

методом рівня звуку (LA).

Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування

постійного шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в

октавних смугах із середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125;

250; 500; 1000; 2000; 4000 І 8000 Гц. Сукупність цих граничних октав1

них рівнів називають граничним спектром. Позначають той чи інший

202

203

граничний спектр рівнем його звукового тиску на частоті 1000 Гц.

Наприклад, «ГС175» означає, що даний граничний спектр має на

частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.

Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки

постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовніш1

нього шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі

вимірюють коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха

загальний рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відпові1

дає перерахованим вище октавним смугам. Виміряний таким чином

рівень звуку дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма

цифрами рівнів звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а одні1

єю. Вимірюють рівень звуку в децибелах А (дБА) шумоміром із стан1

дартною коректованою частотною характеристикою, в якому за допо1

могою відповідних фільтрів знижена чутливість на низьких та високих

частотах (табл. 2.10).

Непостійний шум характеризують також еквівалентним (за енер1

гією) рівнем звуку, тобто рівнем звуку постійного широкосмугового

не імпульсного шуму, що має такий самий вплив на людину, як і

даний непостійний шум. Еквівалентний рівень – це рівень постійного

шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями

за той же час, виміряного по шкалі «А». Для непостійного та імпульс1

ного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень шуму у

дБАекв. Для імпульсного шуму нормується також максимальний

рівень шуму – у дБА.

LАекв = lgti · 100,1Li, (2.27, а)

де LАекв – еквівалентний рівень звуку, дБА;

ti – час дії і1го рівня;

Li – рівень звуку, дБА і1го рівня;

n – кількість рівнів непостійного шуму.

Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок

еквівалентного рівня регламентовано ДСН 3.3.6.037199. Звичайний

шумомір складається з мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегую1

чих, октавних) та приладу, що показує. Існують прилади – акустичні

дозиметри, за допомогою яких безпосередньо вимірюють еквівалент1

ний рівень звуку. Вимірювання шуму можна також здійснювати за

допомогою сучасних компьютерів.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у

приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та

машинах (в кабінах, на пультах управління і т. п.). Результати вимірю1

вань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни

(робочого дня).

При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висо1

ті 1,5 м над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота

виконується стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на

яку діє шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон

повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму

та віддалений не менш ніж на 0,5 м від оператора, який проводить

вимірювання.

Тривалість вимірювання непостійного шуму:

для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урах1

уванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;

для шуму, що коливається у часі, допускається загальна трива1

лість вимірювання – 30 хвилин безперервно або вимірювання склада1

ється з трьох десятихвилиних циклів;

для імпульсного шуму тривалість вимірювання – 30 хвилин.

В таблиці 2.11 для прикладу наведені норми гранично допустимо1

го шуму в деяких приміщеннях. Для тонального шуму, оскільки він

більш неприємний для людини, ніж широкосмуговий, допустимі рівні

зменшують на 5 дБ.

204

Таблиця 2.11

Нормовані рівні звукового тиску (дБ) та рівні шуму (дБА)

робочих місцях відповідно до ДСН 3.3.6.037_99

Вид трудової діяльності

Рівні звукового тиску

в октавних смугах

з середнє геометричними частотами

Рівень

звуку в

дБА

31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000

1. Творча діяльність, керівна

робота з підвищеними вимо1

гами, наукова діяльність,

конструювання, викладання,

проектно1конструкторські бю1

ро, програмування на ОЕМ.

86 71 61 54 49 45 42 40 38 50

2. Висококваліфікована робо1

та, вимірювання та аналітич1

на робота в лабораторіях.

93 79 70 63 58 55 52 50 49 60

3. Робота, що виконується з

вказівками та акустичними

сигналами. Приміщення дис1

петчерських служб, машино1

писних бюро.

96 83 74 68 63 60 57 55 54 65

205

2.6.4. Захист від шумів

Захист від шуму повинне здійснюватися розробкою шуму безпеч1

ної техніки, використанням методів та засобів колективного захисту

та засобами індивідуального захисту.

Питання боротьби з шумом слід починати вирішувати ще при про1

ектуванні підприємства, робочого місця, устаткування. Для цього вико1

ристовуються організаційні, технічні та медично1профілактичні заходи.

До організаційних заходів відносяться раціональне розташування

виробничих ділянок, устаткування та робочих місць, постійний кон1

троль режиму праці і відпочинку працівників, обмеження застосуван1

ня обладнання та використання робочих місць, що не відповідають

санітарно1гігієнічним вимогам.

Технічні заходи дають змогу значно зменшити вплив шуму на праців1

ників і поділяються на заході, що використовуються: в джерелі виникнен$

ня (конструктивні та технологічні), на шляху розповсюдження (звукоізо1

ляція, звукопоглинання, глушники шуму, звукоізоляційні укриття), в

зоні сприйняття (засоби колективного та індивідуального захисту).

Для зниження шуму необхідно насамперед використовувати кон1

структивні та технологічні методі, які в свою чергу залежать від похо1

дження звуку, конструктивних особливостей обладнання. Надзвичай1

но ефективним методом зниження шуму в джерелі його виникнення в

деяких випадках може стати зміна технології, наприклад, за допомо1

гою заміни ударних взаємодій без ударними (заміна клепання зварю1

ванням, кування штампуванням літерний метод друку – лазерним

тощо). При конструюванні механічного обладнання в першу чергу

слід намагатися зменшити рівень коливань конструкції або її елемен1

тів, що створюють шум.

Для зниження шуму механічного походження в вузлах, в яких

здійснюються ударні процесі необхідно зменшить сили збурення,

збільшить час контакту елементів, що взаємодіють між собою, збіль1