2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрооб1

мін визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентра1

цій. Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних

у приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по фор1

мулі:

L = Gшр/(Свид – Спр), (2.3)

де Gшр – маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю

часу, мг/год;

Свид і Спр – концентрація шкідливих речовин, у повітрі що видаляються, і у

припливному повітрі (Свид ≤Сгдк, Спр ≤0,3Сгдк).

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов

асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:

L = Qнад/(пр · cп · (tвид – tпр)); (2.4)

де Qнад – надлишкові тепловиділення, ккал/год, (Qнад = Qсум – Qвид, де Qсум –

сумарне надходження тепла, Qвид – кількість тепла, що видаляється за раху1

нок тепловтрат);

пр – густина припливного повітря, кг/м3;

cп – теплоємність повітря, ккал/(кг · град), (теплоємність сухого повітря

0,24 Ккал/(кг · град);

tвид і tпр – температура повітря, що видаляється, і припливного повітря, оC.

4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (l, м3/год) застосовується

розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К) показує,

скількох разів за годину міняється повітря у всьому об’ємі приміщення (V, м3):

L = К · V, (2.5)

де К – коефіцієнт кратності повітрообміну (К = 1...10).

2.4.6. Природна вентиляція

Система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється

завдяки виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення,

називається природною вентиляцією. Різниця тисків обумовлена різ1

ницею щільності зовнішнього і внутрішнього повітря (гравітаційний

тиск чи тепловий напір Рт) і вітровим напором (Рв), що діє на будо1

ву. Розрахунок теплового напору можна провести по формулі:

Рт = gh(з – в), (Па), (2.6)

де g – прискорення вільного падіння, м/с2;

h – вертикальна відстань між центрами припливного і витяжного

отворів, м;

з і в – густина зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3.

При дії вітру на поверхнях будинку з навітряної сторони утворить1

ся надлишковий тиск, на підвітряній стороні – розрядження. Вітро1

вий напір може бути розрахований за формулою:

Рв = kn(vв

2 rз)/2, (Па), (2.7)

де kn – коефіцієнт аеродинамічного опору будинку (визначається емпірич1

ним шляхом);

vв – швидкість вітрового потоку, м/с.

Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне

провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через

нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці

тиску зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від

ряду випадкових факторів (сили і напрямку вітру, різниці температур

зовнішнього і внутрішнього повітря, площі, через яку відбувається

інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає 0,5–0,75,

а в промислових будинках 1–1,5 обсягу приміщень у годину.

Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція.

Організована природна вентиляція може бути витяжна без організо1

ваного припливу повітря (канальна) і припливна – витяжна з органі1

зованим припливом повітря (канальна і безканальна аерація).

Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу

повітря широко застосовується в житлових і адміністративних будин1

ках. Розрахунковий гравітаційний тиск таких систем вентиляції виз1

178

179

начають при температурі зовнішнього повітря +50С, вважаючи, що

весь тиск падає в тракті витяжного каналу, при цьому опір входу пові1

тря в будинок не враховується. При розрахунку мережі повітроводів

насамперед роблять орієнтований підбор їх площ, виходячи з допу1

стимих швидкостей руху повітря в каналах верхнього поверху 0,5–