0,046 0,0330 Двооксид

азоту

8 · 1015 1,5 · 1011

Неон 1,2 · 1013 1,8 · 1013 Озон 1016 – 1015 2 · 1016

Гелій 7,2 · 1015 5,2 · 1014

Криптон 3,3 · 1014 1 · 1014

Густину чистого повітря при нормальних умовах (температурі 20оС і атмо1

сферному тиску 101400 Па) приймають рівною 1,2 кг/м3.

171

2.4.3. Забруднюючі речовини, нормування, дія на людину

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застос1

ування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітря1

ного середовища (шкідливі речовини) – тисячі хімічних сполук у

вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом

можуть викликати захворювання чи відхилення від нормального

стану здоров’я, що виявляються сучасними методами як у процесі

контакту з ними, так і у віддалений термін, в тому числі і в наступних

поколіннях.

Найбільш розповсюдженими видами забруднень є тверді суспензії

(пил, зола, дим), оксиди вуглецю, азоту, сірки, вуглеводні, аміак, окси1

ди і солі важких металів і т. ін.

Крім прямої дії на здоров’я людини забруднюючі атмосферу речовини

впливають негативно на навколишнє середовище: рослинний і тваринний

світ, водне середовище, ґрунт, будівельні конструкції, техніку і технології. Це

приводить як до прямих вторинних дій шкідливих речовин на людину

(наприклад, через харчові ланцюжки), так і до великих економічних втрат

(зниження врожайності сільгосппродукції і тваринництва, корозія матеріа1

лів, порушення у технологічних процесах, збільшення браку продукції, що

випускається, і т. ін.).

В даний час усі міста світу щорічно викидають в атмосферу близько

1 Млрд. Т різних аерозолів, тільки теплові електростанції викидають 100–

120 Млн. Т золи і 60 млн. Т сірчистого газу.

За рік в атмосферу повітря світові викиди основних інгредієнтів склада1

ють більше 20 млрд. т двооксиду вуглецю, 300 млн. т оксиду вуглецю,150 млн.

т сірчаного ангідриду, 60 млн. т NO2. В Україні в 2000 р. Сумарний викид від

стаціонарних джерел в атмосферу склав 3959,4 тис. т, у тому числі пилу –

729,6 Тис. Т, оксиду вуглецю – 1230,6 тис. Т, двооксиду сірки 976,6 тис. Т, окси1

дів азоту – 320 тис. т.

Найбільш шкідливими для навколишнього середовища і, зокрема

повітря, є енергетичні установки, авіаційний і автомобільний транс1

порт, металургійне виробництво, виробництво будівельних матеріа1

лів, хімічні підприємства. Значні промислові викиди і викиди автомо1

більного й іншого транспорту приводять до зміни клімату великих

міст.

Забруднюючі атмосферу шкідливі речовини при контакті з орга1

нізмом можуть викликати різні захворювання, професійні і гострі

отруєння (у тому числі зі смертельним наслідком). Шкідливі речови1

ни проникають в організм людини головним чином через дихальні

шляхи, а також через шкіру і шлунково1кишковий тракт. Ефект ток1

сичної дії різних речовин залежить від кількості речовини, що потра1

пила в організм, їх фізико1хімічних властивостей, тривалості надхо1

дження. Особливе значення має хімізм взаємодії даної речовини з біо1

логічними середовищами (кров’ю, ферментами). Отруйні дії залежать

від шляхів надходження і виведення, розподілу в організмі, від статі

людини, віку, індивідуальної сприйнятливості й інших супутніх фак1

торів. Загальний токсичний вплив у залежності від виду речовини

може виклакати різні дії: нервово1паралітичну (бронхоспазм, ядуха,

судома, параліч), загально токсичну (набряк мозку, параліч, судоми),

задушливу (токсичний набряк легенів), дратівливу (подразнення сли1

зових оболонок), психотичну (порушення психічної активності, сві1

домості), шкіряно1резорбтивну (місцеві запалення).

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними

речовинами оцінюється по масі (мг) в одиниці об’єму повітря (м3) –

концентрації (С, мг/м3). Крім одиниці виміру – мг/м3, можуть вико1

ристовуватися – %, а також – млн.11 чи «ppm» (кількість часток речо1

вини на мільйон часток повітря).

Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично

допустимих концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними

документами: для робочих місць визначається гранично допустима кон1

центрація в робочій зоні – ГДКрз (ГОСТ 12.1.005188, СН 245171); в атмо1

сфері повітря населеного пункту – максимально разові ГДКмр (найбільш

висока, зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд

(середня за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно1безпечні рівні

впливу – ОБРВ (список ГДК забруднюючих речовин № 3086184 з допов1

неннями, ДСП 201197). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична

концентрація забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ≤1).

ГДКрз – це максимальна концентрація, що при щоденній (крім

вихідних днів) роботі у продовження 8 год чи при іншій тривалості,

але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не

може викликати захворювань чи відхилень стану здоров’я, що виявля1

ються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддале1

ний період життя сучасного і наступних поколінь.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяють1

ся на чотири класи небезпеки: