1.7. ЕконоМіЧНі аспекти охорони праЦі♦

1.7.1. Економічне значення та економічні проблеми охорони праці

Покращення умов праці, зниження виробничого травматизму та

професійної захворюваності може мати не лише соціальний а й еконо1

мічний ефект, адже результати охорони праці ведуть до збільшення

фонду робочого часу, підвищення ефективності використання облад1

нання, зменшення плинності кадрів, зменшення витрат на пільги та

компенсації за несприятливі умови праці, скорочення видатків, пов’я1

заних з виробничим травматизмом та захворюваністю працівників

тощо.

Так, наприклад, раціональний комплекс заходів, спрямованих на

покращення умов праці, може забезпечити приріст продуктивності

праці на 15...20% і більше. Раціональне природне освітлення може збіль1

шити продуктивність праці на 10%. Такого ж результату можна досягну1

ти і раціональною організацією штучного освітлення. Продуктивність

праці збільшується за рахунок правильної організації робочого місця,

запровадження функціональної музики, раціонального фарбування

приміщень, устаткування, обладнання тощо. В той же час збільшення

температури повітря робочої зони виробничих приміщень до 30оС може

майже вдвічі зменшити продуктивність праці.

Але реалізація заходів, спрямованих на покращення умов праці,

зниження виробничого травматизму та професійної захворюваності

вимагає затрат і часто досить суттєвих, які ведуть до збільшення собі1

вартості продукції, зменшення доходів, що негативно сприймається

багатьма роботодавцями, які вважають такі витрати марними.

♦Главу підготовлено за участю к. т. н. Водяника А. О. (ННДІОП).

Виходячи з вищесказаного для охорони праці важливими є три

основні проблеми економічного характеру. Перша з них – це оцінка

затрат на охорону праці взагалі та затрат на окремі її складові. Друга

проблема стосується визначення ефективності затрат на попереджен1

ня нещасних випадків та професійних захворювань, оптимізації

витрат та інші економічні обґрунтування. Третя проблема – стимулю1

вання та фінансування охорони праці.

Вирішення першої із зазначених проблем, зокрема, щодо визначення

«вартості» нещасних випадків та професійних захворювань, суттє1

во для усвідомлення серйозності та значущості затрат, породжених трав1

матизмом, для держави, галузі чи окремої фірми, що є спонукальним

мотивом посилення профілактики у сфері охорони праці. Навіть орієн1

товні значення показують, що суто економічні збитки від травматизму і

професійної захворюваності настільки масштабні (від 2 до 6% валового

національного продукту країни), що варті постійної уваги і є найдійові1

шим чинником посилення профілактичної діяльності на всіх рівнях

управління охороною праці.

Актуальність вирішення проблеми ефективності затрат на

попередження нещасних випадків та професійних захворювань,

оптимізації витрат та інших економічних обґрунтувань в охоро_

ні праці полягає в тому, що цілісне уявлення про користь від охорони

праці, є одним із способів мотивації, адже прибуток має вирішальне

значення в підприємницькій діяльності. Тому визначення економіч1

ної ефективності є одним із способів переконання (мотивації) робото1

давця у корисності, вигідності для нього вкладення коштів в охорону

праці.

Одностайності відносно економічної ефективності профілактич1

них заходів з охорони праці у нас і за кордоном не спостерігається.

Виділяється щонайменше три підходи стосовно можливості та

необхідності оцінок ефективності в охороні праці. Перший з них

полягає в тому, що профілактичні заходи мають бути прибутковими

(принаймні, не збитковими). Другий підхід, навпаки, заперечує

можливість економічної оцінки заходів з охорони праці взагалі. Третій

підхід, найбільш реальний, полягає у тому, що певні заходи можуть

приносити економічну віддачу та її можна визначити, але є й заходи

однозначно невигідні.

Але, незважаючи на певний різнобій думок щодо ефективності про1

філактичної діяльності в охороні праці, важливість визначення еконо1

мічної ефективності охорони праці, як одного з мотивів поліпшення

стану безпеки виробництва, знаходить усе більше прихильників.

116

117

Третя економічна проблема охорони праці, на яку останнім

часом звертається посилена увага вітчизняних та закордонних

фахівців, – це проблема стимулювання та фінансування. На відмі1

ну від традиційного вітчизняного уявлення про стимулювання як метод

впливу на найманих працівників за кордоном це поняття трактується

ширше і стосується не лише внутрішньофірмових аспектів, а й стиму1

лювання роботодавця (зовнішні щодо фірми економічні стимули).

Одним з основних способів зовнішнього стимулювання охорони

праці є застосування диференційованих страхових внесків при страх1

уванні нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві

та гнучка система знижок1надбавок до страхових тарифів, що мають

реагувати на зміни стану охорони праці на підприємстві, в галузі та в

державі загалом. Інвестиційні та податкові механізми впливу на робо1

тодавця в даний час не так поширені, але їх пропонується посилити в

майбутньому.

Особливістю внутрішнього стимулювання є те, що це безперечно

корисний механізм мотивації до поліпшення безпеки праці та вироб1

ничого середовища. Але слід враховувати, що роботодавці можуть

застосовувати його як штучну панацею, щоби приховати відсутність

на підприємстві повноцінної системи управління охороною праці,

тобто не як елемент цієї системи, а як її підміну. Крім того серед пра1

цівників і керівників різного рівня під впливом стимулювання може

виникати спокуса приховати нещасний випадок чи аварію через

побоювання втрати премії чи інших матеріальних вигод.