4.4.4. Самозагоряння речовин

Деякі речовини за певних умов мають здатність до самозагоряння –

без нагрівання їх зовнішнім джерелом до tсзайм.

Виділяють три види самозагоряння: теплове, хімічне, мікробіоло1

гічне.

Суть теплового самозагоряння полягає у тому, що схильні до тако1

го самозагоряння речовини при їх нагріві до порівняно незначних

температур (60...80оС), за рахунок інтенсифікації процесів окислення

і недостатнього тепловідводу, саморозігріваються, що, в свою чергу,

приводить до підвищення інтенсивності окислення і, в кінцевому

рахунку, до самозагоряння.

До хімічного самозагоряння схильні речовини, до складу яких вхо1

дять неорганічні (ненасичені) вуглеводні – речовини, до складу яких

входить тільки вуглець і водень при наявності подвійних і потрійних

зв’язків між атомами вуглецю.

Для таких вуглеводнів характерним є приєднання по лінії цих

зв’язків окисників, в тому числі і галогенів, що супроводжується

підвищенням температури речовини і інтенсивності її подальшого

окислення. За певних умов цей процес може закінчуватись самозай1

манням. Хімічному самозайманню сприяє наявність у речовині спо1

лук сірки.

Вугільний пил з підвищеним вмістом сполук сірки і тканини, про1

сочені нафтопродуктами, до складу яких входять з’єднання сірки, осо1

бливо небезпечні до самозаймання.

До мікробіологічного самозагоряння схильні продукти рослинного

походження – трава, подрібнена деревина, зерно тощо. За певних

умов вологості і температури в рослинних продуктах виникає паву1

тинний глет – специфічний, ниткопавутиноподібний білий грибок.

Його життєдіяльність пов’язана із підвищенням температури. При

температурі 80…90оС павутинний глет перетворюється в тонкопори1

сті вуглі, схильні до подальшого самоокислення з підвищенням тем1

ператури до самозагоряння.

392

Необхідною умовою для розглянутих видів самозагоряння є наяв1

ність схильних до самозаймання речовин, окисника і недостатній відвід

супутнього процесам окислення тепла в навколишнє середовище.

4.5. ОЦіНка вибухопожежонебезпеки об’єКта

4.5.1. Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів

за їх вибухопожежонебезпекою

Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта (блоки 3 і 4 рис. 4.1) здій1

снюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки

будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів

і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовують1

ся, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибу1

хів і пожеж та їх наслідків.

Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводить1

ся до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалюван1

ня, умов формування горючого середовища, умов виникнення контак1

ту джерел запалювання та горючого середовища, умов та причин

поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та

масштабів імовірної пожежі, загрози життю і здоров’ю людей, навко1

лишньому середовищу, матеріальним цінностям.

Необхідність матеріальної оцінки вибухопожежонебезпеки потре1

бує чітких критеріїв її визначення. Відомі два підходи до питань нор1

мування в галузі вибухопожежонебезпеки: імовірнісний та детерміно1

ваний.

Імовірнісний підхід, що ґрунтується на концепції допустимого

ризику, передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цін1

ності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нор1

мативну (див. п. 4.2.1).

Детермінований підхід базується на розподілі об’єктів за ступенем

вибухопожежонебезпеки на категорії і класи з позначенням їх кон1

кретних кількісних меж залежно від параметру, що характеризує

можливі наслідки пожежі та вибуху.

Виходячи з цього, класифікація об’єктів за вибухопожежною та

пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого

рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її

оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), – з урахуванням

маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться

на об’єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються при нор1

393

мальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних

ситуаціях, та можливих збитків для людей та матеріальних цінностей.