Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 5

1. Розкрийте суть виробничої діяльності в сфері обігу.

2. Охарактеризуйте основні функції, що виконуються складами.

3. Класифікація складів. Опишіть за декількома ознаками.

4. Як підприємства торгівлі визначають форми зберігання товарних запасів?

5. Яка роль упакування в процесі товароруху?

6. Назвіть функції, які використовують тара та упакування в торгово-виробничому процесі.

7. Які вимоги ставляться до тари, яка використовується для упакування товарів?

8. За якими ознаками здійснюється класифікація тари?

9. Проведіть класифікацію тари в залежності від матеріалу її виготовлення, приведіть приклади.

10. Що ви знаєте про транспортно-експедиційну діяльність?

11. Як здійснюється організація власної транспортної служби?

12. Перевезення яких вантажів здійснюється тільки у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача)?

Розділ 6. Інформаційна та організаційно-комерційна діяльність

6.1. Сутність і призначення інформації

Під інформацією розуміють задокументовані або публічно оголошені відомості про події і явища, які відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі.

В Україні інформаційні відносини регулюються Законом “Про інформацію”, згідно якого всі громадяни, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що означає можливість вільного отримання, використання, розповсюдження і збереження відомостей необхідних для реалізації їх прав, свобод, законних інтересів і здійснення їх функцій і завдань.

В залежності від виду відомостей, що надаються інформація буває:

• кон'юнктурна – характеризує стан ринку (рівень зміни цін на товари і послуги, курси цінних паперів, банківські ставки, біржові котування і т.д.);

• комерційна – є сукупністю відомостей про попит і пропозицію на певні види товарів і послуг, співвідношення попиту і пропозиції (маркетингова інформація, пропоновані товари і послуги, їх якість, конкуренти, конкурентноздатність на внутрішньому ринку і т.д.).

• фінансова – сюди відносять відомості про фінансову стійкість, платоспроможність і кредитоспроможність партнерів і конкурентів;

• зовнішньоекономічна – про обсяги імпорту-експорту, ціни, якість, конкурентноздатність на зовнішньому ринку, вплив на внутрішній ринок і ін.;

• науково-технічна – про досягнення науки і техніки, винаходи, наукові дослідження і їх результати, ноу-хау, патенти, ліцензії і т.д.;

• статистична – про динаміку кількісних і якісних змін в економіці (в основному на рівні народного господарства країни, галузі, регіону);

• соціальна – про зайнятість населення, розміри допомоги безробітним, їх чисельності, рівень професійної підготовки і структуру, ріст цін на споживчі товари і т.д.

• правова – про систему і джерела права, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними;

• довідково-енциклопедична – словники, довідники, енциклопедії і т.д.

В останній час вплив інформації на сучасне суспільство настільки великий, що говорять про інформаційний вибух, навіть інформаційну революцію, порівнюючи її з промисловою революцією, яка привела до корінних перетворень людського суспільства..

Інформація є своєрідним товаром, який продається і купується на відповідному ринку.

Ринок інформації – це сегмент ринку, який задовольняє потреби ділових кіл і населення в економічній, фінансовій, комерційній та інших видах інформації. Сукупність дій, направлених на задоволення таких потреб, складають інформаційну діяльність.

В якості товару на інформаційному ринку виступає інформаційна послуга.

Інформаційна послуга – це здійснення у вказаній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є отримання, використання, розповсюдження, передача і зберігання інформації. Підготуванням і наданням інформаційних продуктів і послуг займаються спеціалізовані інформаційні фірми.

Проблема інформації в загальному випадку розділяється на дві – збирання необхідної інформації і доведення її до споживача. У відповідності до цього і постачальники інформації можуть бути двох видів.

Перші – це фірми, що спеціалізуються на збиранні інформації, тобто які створюють бази і банки даних. Відомості, що збираються можуть бути трьох типів:

• “короткоживучі”, тобто про поточні ціни, котування, курси валют;

• повідомлення про події і їх аналіз;

• довідкові відомості (інформація про фірми, ретроспективна інформація про ринок і т.д.).

Другі – це фірми, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, тобто, які надають доступ до даних на комерційній основі .

Чіткої границі між двома видами постачальників інформаційних послуг немає, оскільки багато фірм другої групи постачають ними ж зібраною інформацією. Обсяги відомостей, що збираються величезні. При цьому збираються вони не для простого нагромадження, а для наступного цілеспрямованого розповсюдження і видання при запиті. Тому відомості необхідно зберігати так, щоб легко можна було знайти необхідну інформацію.

Раніше для цих цілей використовували бібліографічні описи і інші “паперові” технології. Зараз використовують комп’ютери . Слід відзначити , що споживач інформації і комп’ютер можуть бути розділені в просторі, тобто, фізичні бази даних можуть знаходитись в певному місці, а для доступу до них використовуються комунікаційні мережі (наземні і супутникові).

В Україні, як і в інших країнах, інформаційні фірми можуть запропоновувати наступні послуги:

• відомості про запити тисяч інших партнерів;

• ціни на міжнародних і внутрішніх біржах;

• ринкові, державні і комерційні ціни на продукти, промислову продукцію і товари народного споживання в різних містах України, а також можливість доступу до інших інформаційних ресурсів;

• оперативне розміщення і публікація рекламних оголошень в періодичній пресі;

• передача комерційних і виробничих пропозицій в усі області України і більше ста регіонів Росії, Білорусії і інших країн СНД і Балтії;

• прямий зв’язок “виробник-покупець “ без посередників, точні адреси і відомості про товар;

• доступ до баз даних мереж міжрегіонального, міжгалузевого обміну комерційною інформацією;

• доступ до баз даних законодавчої і нормативної інформації України;

• режим електронної пошти;

• реклама розробок, продукції і послуг через абонентів комп’ютерної мережі .

З метою задоволення інформаційних потреб органи державної влади і органи місцевого самоврядування також можуть створювати інформаційні служби, мережі, бази і банки даних. Порядок видання інформації такими службами визначається Кабінетом міністрів України.