Тема 2.7. Комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання

До галузей, що випускають непродовольчі товари народного споживання належать не лише легка промисловість, яка налічує понад 20 підгалузей, а й важка, де зосереджено виробництво радіоприймачів і радіоелектронної апаратури, телевізорів, годинників, легкових автомобілів, меблів, побутової техніки, великих та малих електротоварів тощо.

Потім слід розглянути виробництво непродовольчих товарів народного споживання в окремих галузях господарства: машинобудування, хіміко-лісному комплексі і в легкій промисловості.

Особливу увагу слід приділити легкій промисловості - як одній з провідних галузей, що виробляє непродовольчі товари народного споживання.

Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання. Ця галузь пов'язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією - наприклад, металургією, - що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

На розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічна революція. Наприклад, натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами.

Далі слід розглянути сировинну базу легкої промисловості в Україні.

Легка промисловість України представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. 1а випуском продукції перше місце займає текстильна промисловість. її головні галузі бавовняна, вовняна, лляні» шовкова, трикотажна.

Необхідно розглянути всі ці галузі в територіальному аспекті.

Друге місце замає швейна промисловість: монад 0,33% обсягу валової продукції легкої промисловості. Розміщення підприємств прямо залежить від наявності трудових ресурсів та споживача. Сировину постачає текстильна та шкіряна промисловості. Далі треба розглянути територіальну організацію швейної промисловості.

На третьому місці - шкіряно-взуттєва промисловість, в якій зайнята п'ята частина працівників легкої промисловості. Теж слід розглянути її територіальну організацію. Інші галузі легкої промисловості - хутряну, галантерейну розглянути з боку центрів розміщення.

Виробництво товарів народного споживання представлене різними галузями легкої промисловості, а також цілою групою підгалузей машинобудування (радіоелектронна, виробництво телевізорів, легкових автомобілів, пральних і швейних машин, холодильників, фотоапаратів, відеомагнітофонів, мотоциклів, мопедів і ін.), товарів побутової хімії. Сюди відносяться виробництво меблів, музичних інструментів з дерева, засобів захисту рослин і плодових дерев тощо.

Велику групу товарів народного споживання становлять вироби, що належать до продовольчого комплексу – складової частини АПК. Умови і фактори розміщення продовольчого комплексу розглянуті у розділі “Агропромисловий комплекс”. Тому зупинимось на виробництві непродовольчих товарів.

В структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць належить легкій промисловості. В умовах соціальної переорієнтації економіки галузям легкої промисловості належить провідна роль у підвищенні життєвого рівня населення.

Легка промисловість охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами.

На текстильну промисловість припадає майже третина чисельності промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає більш 60% всіх тканин, що виробляється в Україні. Найбільш потужні підприємства знаходяться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовняно прядильний комбінат), Нікополі (прядильний комбінат), а також у Ново волинську, Полтаві, Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростищеві, Радомишлі та Харкові. Основна сировина – бавовна з домішкою синтетичних волокон.

Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та вироби з неї. Фабрики цієї галузі розміщенні у Харкові, Сумах, Одесі, Донецьку, Луганську, Дунаївцях (Хмельницької обл..), Богуслові, Кременчуці, Лубнах. Камвольно – суконий комбінат працює у Чернігові, а вовнопрядильна фабрика у Кривому Розі.

Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових волокон. Підприємства розміщенні у Києві, Черкасах, Богославі, та ряді міських поселень Прикарпаття (Коломия, Косів) і Закарпаття. У структуру виробництва тканин усіх видів на вовняні тканини припадає до 8%.

Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях. Лляні ткані становлять близько 12% загального виробництва тканин в Україні.

Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє натуральний шовк і шовкові тканини і зосереджена, перш за все, у Києві. Тканини з синтетичного і штучного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини – у Луганську. Шовкова промисловість виробляє близько 9% тканини України.

Трикотажна промисловість України розвинута у всіх економічних районах. Переважає виробництво білизняного трикотажу і панчіщно-шкарпетових виробів. Підприємства трикотажної промисловості розміщенні у Києві, Донецьку, Харкові, Львові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Дніпропетровську, Івано – Франківську, Чернівцях, Хмельницьку та інших містах.

Друге місце в структурі легкої промисловості займає швейна промисловість. Розміщується ця галузь у районах споживання, здебільшого у великих містах. До найбільших підприємств належать фабрики у Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві та в інших містах.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Донецьку, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.

Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Києві і Василькові (Київська обл..), Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві.

Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучно хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства розміщуються у Харкові, Одесі, Львові, Жмеринці, Балті (Одеська обл..).

Легка промисловість відноситься до найбільш мобільних галузей господарства, яка в найкоротший термін спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Тому розвиток цієї галузі у перспективі має базуватись на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестовані виробництва, розвиток діючих та створення середніх і малих підприємств усіх форм власності.

В цілому перспективний напрям щодо розвитку виробництва товарів народного споживання полягає у задоволенні потреб внутрішнього ринку на основі зміцнення фінансового стану підприємств, нарощування обсягів виробництва, розширення асортименту товарів, підвищення конкурентоспроможності продукції.