2.3. Машинобудівний комплекс

Машинобудування – важлива галузь промисловості розвинутих країн світу. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, і насамперед промислового розвитку країни.

Велике значення машинобудування в народногосподарському комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці, а також самі предмети споживання (легкові автомобілі, побутову техніку, телевізори, відеотехніку тощо). Крім того, машинобудування виробляє різноманітне устаткування для будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі, спецобладнання для невиробничих галузей, а також продукцію оборонного призначення.

В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту.

Машинобудівельний комплекс України характеризується складною галузевою структурою. Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожне, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості, електротехнічне та ін. Кожна група об’єднує декілька галузей, подібних за використання сировини і технологію виробництва.

Функціонально будь-який машинобудівельний комплекс може бути розчленований за стадіями технологічного процесу на заготівку (відливок, штамповок, поковок і т.д., з яких потім виробляють деталі і частини машин); механічну обробку заготовок; складання деталей і частин, у результаті чого створюється нова машина.

Сучасні машини складаються з сотень, а то й тисяч деталей, вузлів. Внаслідок цього недоцільна, а то і практично неможлива концентрація їх виробництва на одному підприємстві. Велика номенклатура виробів, їх складність, а також можливість технологічного роз’єднання машин на окремі вузли і деталі причиняє участь у виробництві машинобудівної продукції сотень підприємств і організацій різних галузей промисловості. Це сприяє формуванню спеціалізованих підприємств і розвитку кооперативних зв’язків між ними.

Спеціалізація – форма організації виробництва, при якій виготовлення продукції, її частини або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях і на відокремлених підприємствах.

У машинобудуванні поширені такі види спеціалізації:

• предметна, яка включає підприємства, що випускають кінцеву готову продукцію;

• технологічна, що включає підприємства, які здійснюють виробництво напівфабрикатів, заготовок, литву поковок тощо;

• подетальна та вузлова, що являє собою випуск деталей, агрегатів, вузлів секцій, необхідних для збирання і укомплектування машин і устаткування.

Підприємства предметної спеціалізації є головними підприємствами, тоді як заводи технологічної, вузлової і подетальної спеціалізації – суміжниками. Поглиблення спеціалізації позитивно впливає на ефективність виробництва, зменшує його собівартість, робить економічно вигідним збільшення масового і великосерійного виробництва.

Розвиток усіх видів спеціалізації в машинобудуванні нерозривно пов’язаний з широким розвитком кооперування як між підприємствами галузі, так і з підприємствами інших галузей, які є постачальниками металу, пластмас, шин, електротехнічного устаткування, скла, технічних тканин і т.д.

Спеціалізація і кооперування – найважливіші напрямки територіальної організації машинобудівельного комплексу. Зокрема, за умовами близького розташування головного підприємства та його суміжників створюються сприятливі передумови для формування спеціалізованих промислових районів машинобудування.

Принципи і фактори розвитку та розміщення машинобудування мають велике значення для наукового обґрунтування підприємств галузі.

Визначну роль при розміщенні конкретних підприємств відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний фактори. В загальних витратах на виробництво машин сировинних і основні матеріали становлять до 50%, а іноді і більше. Сировинний фактор визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема виробництва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні, об’ємні, часто з великою вагою машини, справляє споживчий фактор. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової промисловості, а також металургійного комплексу, нафтодобувної, газодобувної та вугільної промисловості та інші.

Більшість галузей машинобудування вирізняється високою трудомісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Складність виробництва машин вимагає не лише великих трудових витрат, а і розміщення машинобудівних заводів поблизу або безпосередньо у центрах зосередження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстатобудування і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.

Група важкого машинобудування має повний виробничий цикл, який охоплює заготовку, механічну обробку і складання готових виробів. Переважна їх більшість розміщується у металургійних баз або поблизу них, а в деяких випадках орієнтується і на район споживача. Найбільша кількість підприємств цієї галузі концентрується у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській і Запорізькій областях.

Найбільшим підприємством важкого машинобудування є Новокраматорський завод (м. Краматорськ Донецької області). Тут випускаються устаткування для металургійних заводів та для гірничорудної промисловості, ротори для турбін, крокуючі екскаватори, прокатні стани, важкі металорізальні верстаки. Другим великим підприємством у Донбасі є Горлівський машинобудівельний завод, що виготовляє устаткування для вугільних шахт та інші складні машини для різних галузей гірничої промисловості. Серед найбільших підприємств енергетичного машинобудування виділяється Харківський турбінний завод. Виробництво металургійного устаткування зосереджується у містах Придніпров’я – Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці.

Необхідно відмітити, що 25% усієї продукції важкого машинобудування України випускається у Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному районах. Причому понад 60% її виробництва припадає на Донбас.

Група загального машинобудування представлена підприємствами, що займаються складанням металевих конструкцій та виготовленням великих за розмірами заготовок. До неї відносяться такі важливі галузі: транспортне машинобудування (без автобудування), виробництво технологічного устаткування для промисловості (крім легкої і харчової) і будівництва, сільськогосподарське машинобудування (без тракторобудування).

Одна із провідних галузей цієї групи – локомотивобудування. Головне підприємство – Луганський тепловозобудівельний завод, що випускає магістральні тепловози. З ним кооперується Харківський завод транспортного машинобудування.

У тісному зв’язку з локомотивобудуванням розвивається вагонобудування. Воно представлено заводами: у Маріуполі (металеві вагони-цистерни), Кременчуці (Крюківський завод великовантажних піввагонів), Дніпродзержинському (вагони для перевезення руди і вугілля), Стаханові (промислові вагони).

Суднобудування спеціалізується на будівництві суден різного призначення – морських, океанських – м. Миколаїв, Херсон, Керч; річкових та комбінованих типів – м. Київ, Херсон. Судноремонтна промисловість розвинена в Одесі, Іллічівську, Севастополі, Маріуполі, а також в Ізмаїлі, Кілії, Вилковому (на Дунаї).

Група середнього машинобудування охоплює галузі з високим рівнем розвитку спеціалізації і кооперування виробництва. На розміщення підприємств цієї групи вирішальний вплив має фактор наявності кваліфікованих трудових ресурсів. До найважливіших галузей середнього машинобудування відносяться: автомобілебудування, тракторобудування, верстатобудування. Виділяються спеціалізовані автозаводи у м. Кременчуку (випуск великовантажних автомобілів), Запорожжі (завод малолітражних автомобілів), Львові (автобусний завод), Луцьку (легкові автомобілі з підвищеною прохідністю), Луганську, Одесі, Сімферополі (автоскладання), Чернігові, Херсоні, Краснодоні (автозапчастини). У Києві виробництво мотоциклів, у Львові – мопедів, Харкові – велосипедів.

Тракторобудування має розвиток у Харкові, де є також ряд інших великих заводів, пов’язаних з тракторобудуванням – "Серп і Молот", "Поршень", завод тракторних пускових двигунів. Крім Харкова, ряд великих підприємств по випуску деталей і запасних частин для тракторів розміщено у Чугуєві, Кременчуці, Києві, Білій Церкві, Луганську, Вінниці, Одесі.

Верстатобудування розміщується переважно у центрах розвиненого машинобудування з науково-дослідними і дослідно-конструкторськими центрами – Донецький, Придніпровський та Північний райони.

Виробництво точних машин і механізмів, приладів та інструментів зосереджене в районах високої технічної культури, кваліфікованої робочої сили і достатньої забезпеченості трудовими ресурсами. До найважливіших виробництв належать: випуск телевізорів (Львів, Київ, Харків, Сімферополь); приладів та інструментів (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів).

На території України сформувалися машинобудівельні вузли і райони. Серед найбільших вузлів виділяються такі – Харківський, Київський, Дніпро­петровський, Запорізький, Одеський, Львівський, Луганський, Краматорський та ряд інших. Машинобудівні райони охоплюють значні за площею території. Їх виділяють в межах декількох адміністративних областей, що мають територіальну спільність і характеризуються комплексністю розвитку машинобудування. Виділяються такі машинобудівні райони: Північно-Східний, Придніпровський, Столичний, Західний, Подільський, Південний.

У машинобудівельному комплексі, який визначає розвиток і технічний прогрес інших галузей економіки України, повинна бути здійснена структурна перебудова, в першу чергу, за рахунок пріоритетних напрямків промислової і науково-технічної політики у галузях, що характеризуються високим експортним потенціалом. Однак за останні роки темпи виробництва машинобудівної продукції знижувались. Більшість продукції виявилось неконкурентно­спроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках через високу собівартість.

Вирішення гострих проблем територіальної організації машинобудування України визначається передусім чіткою розробкою державної та речовинної програм розвитку цієї галузі. Так, правильна орієнтація Донецького і Придніпровського регіонів має передбачати збереження (а в перспективі – розвиток) спеціалізації важкої промисловості, транспортної сільсько­господарського та хімічного машинобудування.

Слід зосередитися на поглибленні предметної подетальної та технологічної спеціалізації. У Подільському, Поліському та Карпатському регіонах проблеми подальшого розвитку машинобудування специфічні. Тут існують передумови для превалювання галузей, які потребують підвищених витрат кваліфікованої праці, а також збільшення кількості робочих місць.

Структура і спеціалізація Причорноморського регіону в перспективі не потребує істотної зміни. Машинобудування в регіоні розвиватиметься завдяки підвищенню рівня концентрації та вдосконалення спеціалізації виробництва, реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств, підвищення комплексності сформованих машинобудівних центрів. В цілому поступове підвищення ефективності і якісності роботи підприємств машинобудівного комплексу буде відбуватися шляхом структурної перебудови і вдосконалення територіальної організації, формування замкнутих технологічних ланцюгів на території держави і економічних районів.