2.3 Формування емоційно-естетичного ставлення до навколишньої дійсності і вираження його в кольорі молодшими школярами

Аналізуючи твори мистецтва, слід навчати учнів давати емоційно – естетичну оцінку колориту творів художників. Велику роль у формуванні в учнів поняття «колір» відіграють бесіди про мистецтво і явища навколишнього світу. В 1-2 класах бесіди проводять на початку, в середині, або в кінці уроку 8-12 хв., а в 3-4 класах бесіди як окремі уроки 20-25 хв.

Колорит в живопису такий же різноманітний, як і сам живопис. Все багатство і розмаїття колориту пов’язане з різноманіттям можливих кольорових композицій. Структура світла в картині і належна кольорова композиція, включаючи характер самого кольору і його трактування, визначають вид колориту. На характер колориту впливає техніка живописного письма. Імпресіоністи перейшли від механічного змішування до до роздільного мазка, тобто до оптичного змішування. Кольори при цьому стали виходити легкими, повітряними, менш матеріальними.

Судження про колір в картині в більшості залежить від сприймання його глядачем, від осмислення кольору. Це означає, що при оцінці дії кольору на особистість глядача в силу виступає і суб’єктивний фактор. Колорит як обов’язків компонент художньої форми в живопису бере участь у формуванні художнього образу і неминуче пов'язаний із сюжетною і колорит здійснює сильну емоційну дію. Колорит картини великою мірою залежить від кольору, від його різноманітності, від характеру кольорових поєднань. Кольорові поєднання пов'язанні з композицію кольору, тобто від розміщення кольорових плям.

Колрит залежить від того, як виглядає кожен колір, чи подано його локальною плямою, чи ускладнено багатством відтінків, грацій, які сприймаються як зміни кольору. По-іншому оцінюється колорит, коли колір роздрібнений, як в живопису пуантилістів. Тобто, колорит залежить від трактування кольору. Отже, можемо зробити висновок, що кольорові поєднання (кольорова гармонія), кольорова композиція і кольорове трактування відіграють найбільшу роль сере чинників , які формують колорит.

До однотипного живопису ми впевнено відносимо роботу Пабло Пікассо «Старий жебрак з хлопчиком», хоча в цьому творі ми бачимо охристі кольори. Отже, колористичний результат слід оцінювати,не за присутніми в композиції кольорами,а лише за тим із них, які змінюють враження про колірність твору,тобто активно беруть участь у формуванні колориту картини (див. Додаток В).

До споріднено-контрасних поєднань можна віднести колорит картини Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі», до творів контрастного колориту віднесемо картину Пабло Пікассо «Подорожуючі гімнасти», натюрморт Поля Гогена «Папуги»,натюрморт Анрі Матіса «Фрукти і бронза».

Навчаючи учнів початкових класів аналізуючи колорит живописних творів вчитель використовує різні методи і прийоми. Це і мистецтвознавча розповідь вчителя, бесіда, різні дидактичні ігри «Виклади кольори картини», «Виклади фішками улюблений колір художника», «Чарівні барви в кольорах лісу», «Назви кольори весни».

Наведемо приклад розповіді вчителя за картиною І.І. Шишкіна «Сосновий гай» (див. Додаток В).

«Які чудові картини! Недаремно Шишкіна назвали «богатерем російського лісу». Зображуючи ліси, він показував щедрість і красу природи. А якими дивовижними фарбами написані його картини! Дзвінкими, світлими,соковитими. Тут і блакитно-зелені , і золотисто-коричневі. Поблизу вони яскраві, а далі бліднуть, темнішають.

В картинах Шишкіна багато повітря,простору, краси. Чергування освітлених сонцем і затінених плям передає перспективу лісу, створює враження, що у нього можна увійти, доторкнутись лісових таємниць, як торкнулися сьогодні ви».

Фрагмент уроку на тему «Парк восени» малювання фарбами(див. Додаток В).

Отже, формуючи у дітей навички емоційно-естетичної оцінки колориту художніх творів на уроках-бесідах, вчителю слід добре володіти образотворчими термінами, вміти визначити типи і види колориту, самому зрозуміти поняття колорит і ,застосовуючи різні методи і прийоми, підводити дітей до посиленого аналізу колористичного вирішення художнього твору.