2.1 Методика виконання підготовчих вправ

Враховуючи завдання, що стоять перед учнями початкових класів, в оволодінні технікою живопису (акварелі, гуаші), практичну роботу з акварелі доцільно розпочинати з вправ, спрямованих на вироблення технічних умінь і навичок, а саме: проведення ліній (тонких і товстих, прямих і хвилястих); одержання легким дотиком крапок, плям різної форми; малювання простих візерунків прийомом мазка і покриття площин та ін. Ці вправи виконують на спеціальних заняттях з декоративного малювання та малювання з натури. Такими вправами з декоративного малювання, спрямованими на вироблення технічних навичок у роботі фарбами, можуть бути оздоблення рушничка, килимка, тканини узорами з ліній різної величини і форми, створення геометричних, рослинних та інших узорів.

Набувши деяких умінь і навичок у малюванні фарбами безпосередньо пензлем, не проводячи контура олівцем, завдання можна ускладнити зображенням круглої, овальної та нескладної комбінованої форм з цікавим і виразним силуетом. Силует — зовнішній контур без деталей, виражений плямою. Він передає загальну форму предметів, пропорції та характерні риси їх. Ці вправи можна виконувати чорним або іншим нейтральним кольором, рівномірно заливаючи форму предмета від середини до його країв.

Мета малювання фарбами гілки розквітлої верби, квіток, цибулини та ін. — удосконалення і розвиток прийому мазка, виконання крапок, кру-жечків та різнобарвних плям.

Виконуючи це завдання, спочатку малюють стебло, а потім мазками малюють котики, листки, ягоди. При цьому прийом мазка бажано ускладнити, додаючи (вливаючи) в ще мокрий локальний колір предмета інші відтінки його. Так, у мокрий ще локальний (сірий) колір котиків вливають колір їхніх відтінків (рожево-жовтий), а в жовті листки горобини — їхні оранжувато-червоні відтінки.

Завдання малювати відразу пензлем привчають бачити натуру більш узагальнено, силуетне, розвивають уміння і навички вільно володіти пензлем. Це — хороша підготовча робота до вивчення більш складної акварельної техніки. Щоб малювати фарбою складні за формою і кольором предмети і явища навколишньої дійсності, треба спочатку зображувати їх олівцем, оволодівати різноманітними прийомами техніки акварельного живопису, здобувати відповідні знання з кольорознавства.

Покриття площин рівним тоном є одним з важливих технічних прийомів акварельного живопису. Ним повинен досконало володіти кожен, хто малює. При роботі аквареллю треба покривати найрізноманітніші за формою і величиною площини, залишати різні пропуски, перекривати вже прокладені шари фарби — все це потребує відповідних знань, умінь і навичок.

Пензлик завжди повинен бути наповнений фарбою, щоб утворився «підтік», який вільно з'єднувався б з новопрокладеною фарбою, забезпечуючи рівномірне покриття площини.

При покритті аквареллю всієї площини в її нижній частині збираються лишки рідкої фарби, яку вибирають тим же пензликом, попередньо вижавши його ганчіркою. Якщо зафарбовану площину потрібно зробити яскравішою або надати інший відтінок, то її перекривають аналогічним способом, коли фарба висохне.

Для рівномірного покриття великої площини, особливо коли треба залишити непокриті фарбою місця, вдаються до способу скісного штрихування (косої штриховки). Рух пензля повинен бути пилкоподібним; при цьому фарба не збирається великими краплями і не стікає. Проводити штрихи слід під кутом 30-45°. Фарбувати треба рівномірно (без плям), акуратно, не виходячи за межі малюнка.

Покриті поверхні треба перекривати фарбою легко і швидко, щоб нижній шар фарби не потік за пензлем. Отже, смуги слід проводити пензлем дуже легко, збільшивши нахил площини малюнка так, щоб фарба стікала швидше і не змивала сухий нижній шар фарби.

Для ознайомлення з деякими технічними прийомами акварельного живопису і даними кольорознавства доцільно виконати такі вправи:

1. Утворення похідних кольорів з трьох основних. Вправу виконують накладанням одного основного кольору на інший, тобто способом лесування. Для цього малюють три прямокутники, які покривають основними кольорами (червоним, жовтим, синім); після висихання перекривають їх відповідно жовтим, синім, червоним, в результаті дістають похідні кольори (оранжевий, зелений і фіолетовий). Щоб мати похідні кольори в цій вправі, потрібно насиченість кольору робити однаковою, один колір не повинен забивати інший.

2. Вивчення кольорів даного набору фарб та їхніх поєднань з основними. Спочатку виконують вправу, в якій три основні кольори перекриваються кольорами набору. Малюють великий прямокутник, який ділять на чотири частини відносно висоти, нижні три частини покривають основними кольорами. За шириною прямокутник ділять на кількість фарб даного набору. Першу вертикальну смужку залишають не перекритою, а наступні смужки покривають кольорами набору фарб.

3. Утворення різної ясності кольору. Світлі і темні тони кольору дістають, розбавляючи його до потрібної ясності. Ці тони можна мати послідовним перекриттям «по сухому» найсвітлішого тону.

4. Поступовий перехід від темного тону до світлого. Додаванням у розчин більшої кількості води досягається перехід до світлого тону, а додаванням фарби — поступовий перехід до темного тону.

5. Поступовий перехід від одного кольору до іншого. Вправу виконують, додаючи в розчин більшої кількості іншої фарби.

6. Вливання кольору в колір. Вправу виконують, вливаючи в мокрий шар фарби фарбу іншого кольору, що зливаються і дають плавні переходи.

Після виконання попередніх вправ можна малювати аквареллю з натури осіннє листя, квіти, метеликів та ін. (див. Додаток Б).