Підприємства, організації і установи центрального підпорядкування :
Миронівське будівельно - монтажне управління ;
Державне підприємство “Управління капітального будівництва” (м.Київ) ;
Державне підприємство Білоцерківський завод “Еталон” (м.Біла Церква);
Державне підприємство “Сокирницький цеолітовий завод” (м.Хуст, Закарпатської обл.) ;
Державне науково-виробниче підприємство “Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій”(м.Київ) ;
Санаторій “Одеський” (м.Одеса) ;
Державне підприємство Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування “Пожспецмашина” (смт.Ладан) ;
Український радіологічний учбовий центр (м.Київ) ;
Державне підприємство “Чорнобильінтерінформ” (м.Київ) ;
Державне підприємство “Українські спеціальні системи звязку” (м.Київ) ;
Державне авіаційне підприємство “Карпати-Авіа” (м.Ужгород) ;
Державне підприємство “Мобільний рятувальний центр МНС України” (м.Київ);
Державне підприємство “Кримспецервіс” (м.Сімферополь);
Соціально-психологічний центр м.Славутич**;
Бородянський центр соціально-психологічної реабілітації ** ;
Іванківський центр соціально-психологічної реабілітації** ;
Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації ** ;
Центр соціально-психологічної реабілітації м.Коростень** ;
Європейський центр техногенної безпеки (TESEC) (м.Київ)**;
Інститут геохімії навколишнього середовища (м.Київ)** ;
Державне підприємство “Міжвідомчий центр електрокартографування” (м.Харків)** ; ** - структури подвійного підпорядкування.
Організаційно-штатна структура територіальних головних управлінь (управлінь) ДСНС України є типовою з урахуванням специфіки регіону та об'єктів, які в ньому знаходяться. Приклад схеми ГУ ДСНС України в області наведено в додатку 2.
Організаційно - штатна побудова структурних підрозділів міського та районного рівнів залежить від характеру міста чи району, природного і техногенного навантаження та інших факторів, які визначають існуючі загрози.
Структурні підрозділи, які знаходяться на більш високому рівні ієрархічної організації, є керівними органами по відношенню до відповідних підрозділів нижчого рівня. Іншими словами, структурні підрозділи нижчого рівня ієрархії є об'єктами управління, а структурні підрозділи вищого рівня - суб'єктами управління. В той же час на кожному ієрархічному рівні в кожному структурному підрозділі є свій керівник з апаратом управління, який керує підпорядкованим підрозділом.
Ієрархічна будова організації забезпечує реалізацію ряду важливих принципів, зокрема принципу єдиноначальності.
За характером покладених функцій всі структурні підрозділи можна розділити на органи управління та підрозділи.
Органи управління - організації та їхні підрозділи, наділені правом приймати управлінські рішення в межах їхньої компетенції і стежити за виконанням прийнятих рішень. Орган управління конкретного структурного підрозділу - передбачений штатом колектив посадових осіб, призначених (обраних) для керування у відповідній ланці управління.
Органи управління МНС - це структурні підрозділи центрального апарату Міністерства та територіальні органи управління МНС України.
Підрозділи МНС - це усі інші установи та підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні заклади, спеціалізовані формування МНС України, за винятком органів управління.
Підрозділи - формування, які мають, як правило, постійну організаційно - штатну структуру та однорідний склад. Підрозділи оперативно - рятувальної служби цивільного захисту можуть підпорядковуватися органам управління міського та районного рівнів, безпосередньо ГУ(У) ДСНС України в областях або безпосередньо центральному апарату ДСНС. За своєю організаційно-штатною структурою, озброєнням і оснащенням аварійно-рятувальною та іншою спеціальною технікою підрозділи здатні самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами виконувати поставлені завдання. До підрозділів оперативно - рятувальної служби відносяться: підрозділи державної та професійної пожежної охорони; аварійно-рятувальні загони спеціального призначення, підрозділи забезпечення, інші підрозділи центрального та регіонального підпорядкування.
Виходячи з загальнотеоретичних міркувань, очевидно, що доцільність об'єднання людей в організацію мас принаймні дві причини: перша - неможливість досягнення певної мети окремо, без спільних зусиль; друга - прагнення забезпечити високу продуктивність спільної роботи. Спільна робота потребує управлінських впливів. В системі внутрішньо-організаційного розподілу праці обов'язково є наявною управлінська складова.
Спільна робота може мати різну результативність. Якщо розглядати найпростіший випадок спільної роботи, яка потребує (виходячи з трудових норм) двох виконавців, і кожний виконавець робить рівний внесок в кінцевий результат, то загальний результат можна представити як (1+1=2), тобто він дорівнює сумі внесків усіх фахівців. Для даного випадку можна стверджувати, що спільні зусилля є виправданими. Внесок кожного добре вписується в загальну картину, між виконавцями немає протиріч та конфліктів.
Якщо процес спільної роботи ускладнюється факторами особистісного характеру (непорозуміння між виконавцями або функціональними керівниками, власні амбіції, марне витрачання часу тощо) чи факторами іншого характеру (зовнішні перешкоди, некомпетентне втручання ззовні тощо), то кінцевий результат буде менше суми складових частин, наприклад (1 + 1=1,3). Спільні зусилля для такого випадку є не виправданими. На практиці такий варіант роботи зустрічається досить часто. Його можна охарактеризувати як варіант „лебедя,
рака і щуки". Фахівці намагаються виконувати роботу разом, але процес ускладнюється конфліктами, відхиленнями від основної роботи, повторами, перевантаженням. Робота затягується, доводиться повертатися до одного і того самого, і, як результат спостерігається низька продуктивність праці. В такому випадку може втрачатися сенс організації.
В той же час загальновідомо, що результати роботи злагодженого колективу перевищують арифметичну суму внесків кожного з членів організації, взятого окремо. Даний ефект має назву „синергія".
Синергія (грец. sуnегgоs - разом діючий) — це комбінований вплив двох або більше факторів, який характеризується тим, що їх об'єднана дія істотно перевищує ефект кожного окремо взятого компонента та їх суми. Ефект синергії організації може бути досягнутий лише за умови ефективного управління спільною взаємодією. Для такого випадку кінцевий результат можна охарактеризувати як (1+1>2). Саме на досягнення такого ефекту повинно спрямовуватись управління.
Висновок. Організація - це соціальна категорія. Ми розглядаємо організацію як групу людей, об'єднаних на професійній основі. Діяльність організації здійснюється шляхом виконання покладених на неї завдань на основі принципів розподілу праці та обов'язків й ієрархічної будови. Діяльність такої організації свідомо спрямовується та координується на досягнення спільної мети.
Л Е К Ц І Я 3