2.2. Покрашення умов праці.

Праця рятівників відрізняється великою складністю, неповторністю ситуацій. Вона пов'язана з великими фізичними та нервово-психологічними навантаженнями, протікає, часто, у шкідливих і небезпечних для життя та здоров'я умовах. Залежно від функціонального напрямку діяльності підрозділів ДСНС праця має свої особливості, які обумовлюють специфічні вимоги до кожної категорії працівників ДСНС.

Головні вимоги до працівників оперативно-рятувальної служби:

- добре здоров'я (робота в несприятливих умовах);

- добра фізична та бойова підготовка (сила, швидкість, вміння);

- знання озброєння та іншої техніки, уміння працювати з ними;

- психологічна сумісність в колективі;

- дисциплінованість;

- виконавча дисципліна;

- уміння швидко і правильно орієнтуватися у складних та небезпечних ситуаціях;

- спроможність орієнтуватись в особливо важких, пов'язаних з ризиком для життя, умовах.

Головні вимоги до працівників наглядово-профілактичної діяльності:

- глибокі знання у галузі промислового виробництва, будівництва, сільського господарства;

- знання законодавчої бази, інших нормативних актів та керівних документів;

- уміння працювати з науково-технічною, економічною, соціальною інформацією;

- уміння працювати, бути контактним з керівниками, окремими працівниками та громадянами.

Названі вимоги повинні братись до уваги при вирішенні завдань щодо покращення умов праці.

Передові умови праці досягаються шляхом:

- технічного переоснащення підрозділів новими зразками озброєння та іншої техніки, бойовим одягом, засобами індивідуального захисту тощо;

- покращення режиму праці та відпочинку (в межах існуючого трудового законодавства);

- повного використання можливостей існуючих зразків техніки, обладнання та інструментів та опанування можливостей нових зразків, якими забезпечуються підрозділи ДСНС;

- відпрацювання нових тактичних прийомів і способів гасіння пожеж, ліквідації інших складних НС;

- удосконалення розстановки працівників ДСНС залежно від рівня кваліфікації.

Серед основних напрямків роботи щодо удосконалення умов праці особового складу ДСНС слід відмітити:

- вдосконалення психофізичних, санітарно-гігієнічних умов праці;

- пошук раціональних режимів праці і відпочинку;

- забезпечення можливостей зниження нервово-психологічного напруження;

- розробка нових видів бойового одягу та засобів захисту.

У процесі роботи виникають проблеми раціонального використання робочого часу. Для того, щоб навчитись планувати свій час, перш за все необхідно навчитися вимірювати, урахувати, аналізувати витрати на виконання тих чи інших видів робіт.

Існують наступні методи вивчення витрат часу:

- фотографія робочого дня;

- самохронометраж;

- самофотографія робочого часу;

- метод моментних спостережень;

- фотохронометраж.

2.3 Покрашення організації та обслуговування робочих місць.

Класифікація і планування робочих місць. Важливість правильної організації робочого місця співробітника пояснюється тим, що на ньому людина проводить третину свого свідомого життя. Тому слід подумати про планування, дизайн, меблі й обладнання робочого місця, оскільки все це впливає на продуктивність праці, наш настрій і здоров'я. Дамо опорні визначення. Процес праці завжди є сукупністю певних дій працівника на робочому місці. Продуктивність праці прямо пропорційно залежить від організації робочих місць [2].

Робоче місце - просторова зона, оснащена необхідними технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників, що спільно виконують роботу або операції.

Організація робочого місця - сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці та їх розміщення в певному порядку.

Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками досяжності рук і ніг того, хто працює, із зсувом на один-два кроки від умовного центру робочого місця.

Планування робочих місць - схеми розміщення співробітників, меблів і технічних засобів у приміщенні.

Мета раціонального розміщення персоналу полягає в тому, щоб зменшити час, необхідний для виконання конкретної роботи, виключити непотрібні переміщення та рухи, забезпечити належні умови праці та зменшити напругу і стомлюваність співробітників, раціонально використовувати площі і максимально підвищити продуктивність праці персоналу. Виділяють наступні основні системи планування приміщень.

1. Кабінетна, при якій структурні підрозділи розміщуються на окремих поверхах будівлі, а відділи і служби - в окремих кімнатах (від 4 до ЗО чол.). Позитивним моментом системи є створення творчої обстановки і комфортних умов для малих груп співробітників, а недоліком - збільшення витрат на опалювання й освітлення і подовження маршрутів документопотоків.

2. Зальна, при якій структурні підрозділи розміщуються у великих залах (на поверхах) будівлі з кількістю співробітників більше 100. Ці приміщення обов'язково обладнуються штучним освітленням, кондиціонуванням повітря і звукоізоляцією. їх позитивом є зниження витрат на будівництво й експлуатацію приміщень, зменшення площ на 1 службовця, забезпечення раціональної технології управління. Головний недолік - неможливість створення затишної творчої обстановки, особливо для учених і керівників, і надмірний шум в залі.

3. Осередкова, при якій у великому залі розміщуються співробітники підрозділу, а приміщення для керівників відділів і служб формуються за допомогою спеціальних пересувних перегородок з рифленого скла висотою 1,5-2,0 м. Застосування перегородок створює сприятливу обстановку для співробітників відділу, у яких є свій "осередок". В той же час керівник підрозділу може вільно спостерігати за роботою відділів і служб, а також і за дисципліною праці. Ця система широко застосовується у великих західних компаніях.

При розподілі приміщень рекомендується дотримуватися наступних правил.

В першу чергу слід розміщати великі структурні підрозділи (адміністрацію, канцелярію, бухгалтерію, відділ кадрів). Якщо в перспективі можливе їх розширення, то його доцільно передбачити при розподілі площ.

Суміжні відділи і служби слід розміщати поруч один за одним, щоб мінімізувати час на обмін інформацією.

Відділи, пов'язані з прийомом відвідувачів (кадри, бухгалтерія), повинні розміщатися поряд з входом, ліфтом і сходовим майданчиком.

Туалети і курильні повинні бути на кожному поверсі і легко доступними відвідувачам і співробітникам.

Планування робочих місць здійснюється, виходячи з площі приміщень, числа співробітників, нормативу площ на 1 співробітника і проектованих меблів і обладнання:

- загальна і корисна площі будівлі, а також планування кімнат визначається за робочими кресленнями будівлі;

- число співробітників визначається штатним розкладом організації;

- норми площ на одного співробітника є різними в різних країнах.

У табл. 11.1 наведено норми площ за категоріями керівників у

різних країнах. При плануванні доцільно відразу визначити, хто з керівників організації і його заступників матиме окремі кабінети. Начальникам відділів краще мати робоче місце безпосередньо у відділах: це покращить керованість і дисципліну.

Таблиця 11.1 - Норми площ для розміщення службовців у різних

Категорія службовців	Росія	США	Англія	Німеччина	Італія
Керівник організації	24-55	37	37-42	40-50	40-50
Заступник керівника	12-35	15-25	23-32	25-30	35-38
Начальник відділу	8-24	7-9	18-23	15-25	15-20
Головний фахівець	8-12	6-8	8-11	8-15	8-12
Фахівець	4-8	4-6	9	2-4	5
Секретар	3-4	4-5	4-6	3-5	4-5

країнах (кв. м).

\

Типові схеми розміщення робочих місць

Раціональні умові праці. Продуктивна праця у сфері управління може забезпечуватися за рахунок дотримання простих правил організації робочого місця, планування офісних приміщень, створення комфортних умов праці і доброго психологічного клімату. Існують наступні правила.

1. «Сучасні меблі - важливий фактор культури та іміджу організації». Сучасні естетично красиві й екологічно чисті меблі створюють комфортні умови праці й уявлення про благополуччя організації. Не шкодуйте грошей і обладнайте всі приміщення офісними меблями, в крайньому випадку ті підрозділи, де співробітники працюють з відвідувачами організації. Гнітюче враження залишає відвідування кабінету керівника з подряпаними старими столами, протертими до дірок кріслами, дешевими завісками.

2. «Стіл і стілець створюють комфорт». Максимального комфорту і мінімального стомлення можна досягти у тому випадку, коли правильно підібрані за розміром стіл і стілець для співробітника. Нормальна висота робочої поверхні столу при роботі службовця залежно від його зросту становить 70-75 см, відповідно висота стільця знаходиться в діапазоні від 40 до 45 см. Враховуючи різний зріст співробітників, краще використовувати офісні крісла з сидіннями, що підіймаються.

3. «Чистий стіл». На робочому столі повинні знаходитися тільки ті предмети і засоби, які часто і постійно використовуються для вирішення задач управління. В кінці робочого дня стіл повинен бути абсолютно чистим на користь дотримання службової таємниці. Стіл керівника або фахівця, завалений документами, книгами і газетами, говорить про неохайну і неділову людину.

4. «Кожній речі - своє місце». Всі документи (папки, папери) треба розташовувати так, щоб вони мали постійне місце і їх можна було легко знайти. Папки з постійними документами повинні вноситись в номенклатуру діловодства організації (підрозділу), зберігатися в певній шафі з вільним доступом співробітників. Папки, якими часто користуються протягом робочого дня, розташовуються в межах робочої зони співробітника (один-два кроки). В кінці робочого дня документи потрібно покласти у відповідні папки. «Що в порядку лежить - саме в руки біжить», - свідчить українське прислів'я.

5. «Використовуйте органайзер». Всі технічні засоби для ручних і механізованих робіт (ручки, скріпки, олівці, гумки, швидкозшивачі, лінійки, ножиці та інш.) краще всього зберігати у спеціально пристосованому місці на столі - органайзері. Це економить багато часу в порівнянні з традиційним зберіганням засобів праці в ящику.

6. «Чисто там, де не смітять». Площа підрозділу повинна підтримуватись в ідеальній чистоті і вбиратися 2 рази на день, якщо у відділі багато відвідувачів, або один раз в кінці робочого дня. Для підтримання порядку адміністрація повинна заборонити у Правилах внутрішнього трудового розпорядку куріння в підрозділі, споживання їжі, розпивання спиртних напоїв на робочому місці і зберігання продуктів харчування. Інакше матимете мишей, тарганів, мух, бруд і зниження продуктивності праці співробітників на 15-20%.

7. «Та буде світло!» Правильна освітленість приміщень - чинник створення комфортних умов, сприятливого клімату і здоров'я співробітників. Пряме світло без абажурів викликає роздратування очей, слабка освітленість веде до їх швидкого стомлення, відбите світло від полірованих поверхонь столу і шаф діє дратівливо. Краще всього розташовувати столи так. щоб нормальне денне світло падало зліва від робочого столу або прямо на нього. У темний час доби допомагають правильно підібрані світильники або настільні лампи.

8. «Чисте повітря - здоровий дух». Вентиляція має важливе значення для збереження у співробітників доброго фізичного стану і зменшує небезпеку розповсюдження інфекційних захворювань. Оптимальним варіантом є обладнання кожного приміщення кондиціонером або примусовою вентиляцією. За їх відсутності необхідно провітрювати приміщення кожні 2 години.

9. «Пар кістки ломить!» Дуже погано працювати в жаркому приміщенні і літом, і зимою, оскільки підвищується стомлюваність, знижується продуктивність праці, збільшується ймовірність простудних захворювань. Крім того, відбувається перегрів організму, що веде до збільшення захворюваності співробітників. Оптимальна температура приміщення має бути від 18 до 22°С. Залежно від звичок співробітників і пори року вона може підбиратися у вказаному вище діапазоні. Опалювальна система повинна розповсюджувати тепло рівномірно по приміщенню підрозділу, а в холодну пору року додаткове тепло може надходити від кондиціонера або електрокаміна.

10. «Гучність музики с обернено пропорційною інтелекту». Частина співробітників, особливо тих, праця яких є монотонною, вважає за краще працювати під музику, інша частина її не любить. Як бути? Ці питання повинні узгоджуватись усередині колективу і регламентуватись. У будь-якому випадку радіоприймач або магнітофон, що гучно грає протягом всього робочого часу, негативно діє на психіку всіх працівників.

11. «Службовий телефон - засіб зв'язку професійного характеру». Одним з «хворих» питань в колективі є використання службового телефону для особистих бесід. Особливо грішать цим деякі жінки, які, прийшовши на роботу, починають інструктувати домашніх, як готувати їжу, уроки, потім переходять до відвертих бесід з подругами і т.п. У будь-якому випадку адміністрація повинна рекомендувати співробітникам нетривалі і нечасті особисті телефонні переговори, інакше телефон буде закритий для відвідувачів і зовнішнього середовища.

Для кожного службового місця має розроблятися паспорт або типовий проект робочого місця. Паспорт (типовий проект) робочого місця працівників і службовців включає наступні розділи:

- призначення і загальні характеристики;

- планування робочого місця;

- меблі, обладнання і технічні засоби;

- функціональні обов'язки (основні елементи роботи);

- методи і прийоми праці;

- умови праці;

- оплата праці;

- організація обслуговування;

- регламентуюча документація;

- завантаження робочого місця (нормування);

- охорона праці і техніка безпеки.

Початковими даними для розробки паспортів робочих місць є:

- типові паспорти робочих місць;

- моделі робочих місць співробітників;

- штатний розклад організації;

- положення про оплату праці;

- схема монтажу технічних засобів:

- інструкції з експлуатації;

- нормативи управлінської праці;

- інструкції з техніки безпеки;

- робочий проект будівлі (підрозділу);

- специфікація на меблі й обладнання;

- положення про підрозділи;

- посадові інструкції;

- трудові договори співробітників;

- нормативи площ на 1 співробітника (табл. 11.1).

Методика розробки паспорта робочого місця включає такі етапи:

1. аналіз літератури, типових проектів робочих місць, відвідування передових підрозділів;

2. розрахунок потреби у площах, обладнанні, технічних засобах, розробка технічного завдання на типові робочі місця для підрозділів;

3. розробка технічного проекту, замовлення меблів і обладнання, проведення ремонту приміщень, монтаж меблів, розробка регламентуючих документів;

4. впровадження паспорта робочого місця.