Основні типи систем
Технічні
(механічні)
Біологічні
Соціальні
Для управління державним службовцем особливий інтерес викликає соціальне управління, яке здійснюється в соціальних системах. Виникнення та цілісність, особливості функціонування та розвитку соціальних визначаються взаємодією людей.
З урахуванням цих обставин можна так визначити загальні ознаки будь-якої соціальної системи в тому числі трудової, господарської організації:
конкретна загальна мета всієї сукупності елементів;
усвідомлення кожним елементом своїх завдань та розуміння загальної мети;
виконання кожним елементом своїх функцій, що випливають із поставленого завдання;
конкретні відносини між елементами системи;
наявність органів управління;
обов’язковий зворотній зв’язок.
Підсумовуючи наведені міркування щодо системи можна дати таке її визначення:
Система – це сукупність елементів, утворюючих єдине ціле і взаємодіючих один з одним, а також з навколишнім середовищем.
Кожна система має певні свої ознаки.
Ознаки системи – це основні риси даної множини елементів на основі яких ми називаємо її системою.
Ознаки системи
Наявність взаємозв’язку та взаємозалежності між елементами
Наявність множин елементів (не менше двох)
Цілісна єдність даного утворення (тобто такого, що має нову систему якості)
Будь-яка система проживає періоди свого зародження та становлення, розвитку та розквіту, занепаду та загибелі.
Таким чином обов’язковою характеристикою системи виступає час, що вивчає ще один аспект системності – історичний.
Відрізнити систему від системи можна за допомогою системних ознак.
Системні ознаки – це якісні своєрідності системи, які дозволяють відрізнити одну систему від іншої. Ці якісні своєрідності можуть бути виражені в різних цілях, завданнях, формах і методах діяльності. Наприклад, системи аварійно-рятувальних робіт та системи пожежогасіння за системними ознаками (завданнями, формами і методами роботи) є різними системами соціального управління.
Виходячи із принципової схеми системи управління:
Н
Суб’єкт управління
авколишнє середовище
Канал прямого Канал зворотнього
зв’язку зв’язку
Об’єкт управління
До суб’єктів управління соціальної системи можна віднести:
Суб’єкти управління
Держава
та її органи
Приватні
особи
Громадяни які наділені відповідними повноваженнями
Громадські
організації
та їх органи
Органи місцевого
самоврядування
Підприємницькі організації та їх органи
Посадові особи
До об’єктів управління соціальної системи можна віднести:
Об’єкти управління
Державні
органи
Державні підприємства установи та організації
Акціонерні підприємства
Службові особи
Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства
Громадські
організації
Приватні
підприємства
В кожній соціальній системі управління діють як прямі так і зворотні види зв’язків.
Види прямих зв’язків
Нормативні акти законодавчої та виконавчої влади і місцевого самоврядування
Директиви, накази
Інструкції, постанови
Рішення та інші
Вказівки
Види зворотних зв’язків
Інформація про ступінь виконання управлінських дій
Інформація про соціально економічні фактори
Громадська думка про роботу працівників ДСНС
Інша інформація
Інформація про надання допомоги
Підводячи підсумки щодо викладеного матеріалу можна сказати, що система управління це дійсно сукупність елементів, які утворюють єдине ціле і взаємодіють один з одним, а також з навколишнім середовищем.
Розглянемо сутність управління як процесу по відношенню до соціальних організацій.
Сутність - сенс (зміст) даної речі, те, чим вона є сама по собі.
Управлінське рішення, як процес діяльності в ДСНС України.
Якщо в самому загальному вигляді охарактеризувати сутність (зміст) управлінської діяльності, то вона полягає у впливі на об'єкт (процес) через прийняття управлінських рішень та їх реалізацію. Управління являє собою усвідомлену цілеспрямовану діяльність людини, за допомогою якої вона упорядковує і підкоряє своїм інтересам елементи зовнішнього - середовища суспільства, техніки і живої природи. Управління є складним динамічним процесом. Його можна розглядати як циклічно повторюваний процес впливу органу управління на керований об'єкт, у якому послідовно на основі обробки вихідної (первинної) інформації про стан об'єкта та оцінки обстановки створюється план досягнення мети з конкретними заходами та виконавцями, здійснюється управлінський вплив на об'єкт і контроль виконання плану, за умови зміни обстановки та стану об'єкта проводиться корекція плану, вироблення і передача нових впливів, обраних з множини можливих варіантів досягнення мети при раціональних (оптимальних) витратах ресурсів. Складовими частинами управління є визначення мети, збір, обробка й оцінка інформації про об'єкт управління та обстановку, динамічне планування (планування з періодичним (якщо є потреба) введенням корективів до раніше розробленого плану) впливів на об'єкт управління, контроль виконання (оцінка результату виливу). Ці елементи циклічно повторюються.
Управління - це особливий вид діяльності, спрямований на упорядкування, погодження колективних дій людей щодо досягнення мети, яка стоїть перед ними. Об'єктивна необхідність виникнення та розвитку управління в соціальній сфері обумовлена суспільним характером праці. Управління є об'єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує погодженість та упорядкованість сумісної праці людей для досягнення суспільно значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Управління базується на притаманних тільки людині здатностях ставити перед собою цілі і знаходити адекватні способи їх досягнення, передбачати результати впливу.
Управлінська праця - вид трудової діяльності з виконання функцій управління в організації. Призначенням управлінської праці є забезпечення цілеспрямованої і скоординованої діяльності колективу з метою вирішення завдань, що стоять перед ним. Основне завдання управління - організувати роботу інших людей; при цьому вищою формою управління є така його дія, коли в об'єкта управління створюється відчуття, що ніхто ним не керує.
Управління складає сутність діяльності керівного складу та органів управління. Воно спрямоване на підтримку готовності сил і засобів до виконання завдань за призначенням, управління ними при виконанні поставлених завдань. У порядку зростання невизначеності і складності завдань виділяють такі галузі управління: управління технічними засобами, управління ресурсами (постачанням); управління професійною підготовкою; управління станом готовності: управління діями при ліквідації надзвичайних ситуацій. Управління діями при ліквідації надзвичайних ситуацій - основне і найбільш складне завдання управління. Сюди входять в повному обсязі всі попередні завдання і, крім того, додається завдання розподілу сил і засобів.
У процесі управління виникають відносини управління - відносини між людьми, що відображають організаційні зв'язки між суб’єктом і об'єктом управління. За своїм змістом відносини управління можуть бути організаційними, економічними, соціальними тощо. Розрізняють також формальні і неформальні відносини управління.
Персонал управління (службовці) - персонал організації, що здійснює безпосереднє керування об'єктом управління, вироблення необхідних рішень і підготовку інформації. Персонал управління створює організаційно-технічні та соціально-економічні передумови й умови для ефективної праці членів колективу, безпосередньо зайнятих виконанням виробничих операцій.
Розглянемо зміст управління.
Як відомо, поняття «зміст» розкриває єдність усіх основних елементів цілого, його властивостей та зв'язків. Для управління, незалежно від сфери діяльності, по відношенню до якої воно розглядається, притаманні загальні елементи та властивості, які відображаються категоріями, представленими на рис. 1.1.
