Тема 3.2. «Організація, мотивація та контроль як функції управління в органах і підрозділах дснс України» План лекції:

1. Основні поняття організації як функції управляння.

2. Функції координації і регулювання.

3. Мотивація як функція управління.

4. Контроль як функція управління.

Мета:

Навчальна: Ознайомити слухачів з основними поняттями організації як функції управління в органах та підрозділах ДСНС України.

Виховна: Виховання чіткості виконання поставлених задач, які входять до системи управління.

Час: 2 год.

Місце проведення: Лекційний зал – згідно з розкладом.

Матеріально-технічне забезпечення: Кодоскоп, кодослайди.

1. Основні поняття організації як функції управління.

Питання організації діяльності колективів людей, побудови раціональних структур привертали увагу багатьох державних діячів, керівників, філософів, теоретиків управління.

При розгляді основних понять управління було встановлено, що спеціалізація та розподіл праці значно підвищують її продуктивність, однак за однієї умови: якщо будуть чітко визначені та скоординовані відносини між людьми та підрозділами.

Для того, щоб плани можна було здійснити, конкретні особи повинні виконати кожне із завдань, які випливають із цілей організації, тобто необхідно організувати роботу людей певним чином.

Організація - це одна з найважливіших функцій управління, що представляє собою, в загальному вигляді, послідовність робіт, спрямованих на визначення раціональних форм розподілу і кооперації праці, тобто - це процес створення такої структури організації, яка б надавала можливість людям ефективно працювати разом для досягнення поставлених перед цією організацією цілей. Організацію як функцію управління можна розглядати у двох аспектах: розподіл усього обсягу роботи між конкретними підрозділами (горизонтальний розподіл праці) та організація взаємозв'язку між ними відповідно до повноважень і відповідальності (вертикальний розподіл праці). Функція організації певною мірою дозволяє виконувати плани і тим самим досягати цілей. її можна розглядати як процес, як стан, як вигляд системи.

Основною метою організації як процесу є створення нових і вдосконалення раніше створених функціонуючих систем.

Організація як стан системи розглядається як її організаційний стан, її організованість, визначена впорядкована структура.

Організація як певний вид соціальної системи означає деяке суспільне об'єднання, державну, господарську або якусь іншу установу.

Організацію також можна розглядати як групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальних цілей.

При дослідженні поняття „організація" використовуються два підходи: структурний і поведінковий.

При структурному підході організація розглядається як певна структура зі своїми елементами та взаємозв'язками, в якій визначаються функції та обов'язки кожного елемента, порядок передачі повноважень і відповідальності в рамках даної організації.

При поведінковому підході в центрі уваги знаходиться людина. Як би ретельно не було продумано управлінську структуру, результати її діяльності будуть визначатися, насамперед, людьми, їх здібностями, кваліфікацією, досвідом роботи, взаємовідносинами в колективі та іншими чинниками.

Очевидно, що функції організації якраз і з'єднують в єдине ціле роботу і людей, які її виконують.

Ця взаємодія може бути статичною і виражатися безпосередньо у структурі організації і динамічною, виражаючись у процесах, що відбуваються в організації.

Розглядаючи організацію як систему, її структуру можна розглядати як спосіб організації системи.

Організація завжди передує управлінню, однак потрібно зазначити, що структура управління і процеси управління, що відбуваються в її середині, являють собою дві нерозривні сторони будь-якої організації.

Структура відображає досить стійку впорядкованість елементів і відносин в системі, а процеси управління характеризують динаміку цих елементів і відносин у часі.

Ці характеристики повинні розглядатися в їх зв'язку і взаємозв’язку.