Управління як наука.
Наукові знання - це знання, в основі яких лежать об'єктивні закони і закономірності, прийоми і методи дослідження. Вони існують у вигляді теорій, гіпотез, методик тощо. їх вірогідність має підтверджуватись практикою. Враховуючи сказане, визначимо науку управління як систему упорядкованих знань, підтверджених практикою, у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління.
В основі управління лежать закони та закономірності. Вони носять об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей, а навпаки, визначають їхню волю, свідомість і наміри. Усвідомлене використання законів у практиці управління дозволяє привести діяльність людей у відповідність до об'єктивних умов розвитку.
Розглядаючи закони науки управління, треба внести певну ясність в дане питання. По-перше існують закони, які відображають суттєві, стійкі та повторювані відношення між явищами у сфері управління, тобто об'єктивні закони. До основних з них відносяться: закон єдності системи управління; закон пропорційного розвитку суб'єкта і об'єкта управління; закон взаємозалежності керуючої та керованої систем.
Закон єдності системи управління говорить про те, що кожна система управління на будь-якій сходинці ієрархії складається з одних і тих самих елементів (структура, функції, методи, інформація, кадри тощо).
Закон пропорційного розвитку суб'єкта і об'єкта управління відображає відповідність змін суб'єкта управління за кількісних та (або) якісних змін об'єкта управління.
Закон взаємозалежності керуючої (суб'єкта управління) і керованої (об'єкта управління) систем характеризує вплив стану об'єкта управління на вимоги до суб'єкта управління. Наприклад, нова техніка потребує відповідної підготовки людей для її експлуатації.
По-друге, при прийнятті управлінських рішень та їх реалізації необхідно враховувати об'єктивно існуючі закони у відповідних сферах діяльності (спеціально-прикладній, економічній, соціальній, психологічній тощо).
По-третє, діяльність повинна здійснюватися у чіткій відповідності до норм закону, тобто не суперечити законодавчим та іншим нормативним актам, прийнятим вищими органами державної влади у встановленому Конституцією порядку. Дотримання юридичних законів є одним з найважливіших завдань управління. В даному випадку мова йде не про закони, які відображають стійкі зв'язки між явищами, а про встановлені в державі норми відносин.
Наука управління є міждисциплінарною галуззю. Однозначно визначити ЇЇ предмет не просто. В той же час, якщо розглядати її по відношенню до соціальних об'єктів, то предметом науки управління є відносини між людьми, що реалізуються у процесі управління.
Для назви науки про управління не існує єдиного терміна. Найбільш часто зустрічаються терміни „теорія управління" та „управлінська думка". Управління є галуззю знань, яка акумулює в собі дані з різних наукових дисциплін, корисних для розуміння й оптимального здійснення на практиці управлінської діяльності. Управління є об'єктом дослідження для цілого ряду наукових галузей. В рамках кожної з таких галузей створені та розвиваються свої теорії управління. Значне місце проблемам управління відводиться у психології, соціології та інформатиці. Але особливе місце слід відвести таким наукам як кібернетика та менеджмент.
Кібернетика (від грец. куbегnеtikе - мистецтво управління).
Кібернетика - наука про загальні закономірності процесів управління та передачі інформації в машинах, живих організмах та суспільстві. її розуміють як організацію цілеспрямованих дій шляхом переробки інформації. Управління в рамках кібернетики - це функції організованих систем, що забезпечують цілісність їх структури, підтримання режиму функціонування згідно із закладеною програмою.
Узагальнене універсальне уявлення про управління в кібернетиці можна представити наступним чином (рис. 1.4).
Об'єкт управління як складна система (механізм) представляється у вигляді «чорної скриньки», внутрішній зміст якої не має принципового значення. Така «чорна скринька» має вхід (входи) та вихід. Через «входи» здійснюється вплив зовнішніх факторів (вектор X) та команд (сигналів) від системи управління. На „виході" маємо реакцію системи на вхідні впливи, яка характеризує кінцевий стан об'єкта управління. Реакція системи Y залежить від зовнішніх факторів, передаточної функції об'єкту управління, що відображає логіку його функціонування та керуючих впливів системи управління.
Система управління отримує інформацію про вихідний стан об'єкта через канали зворотного зв'язку і в разі відхилення від необхідного - виробляє команди управління, які подаються через канали прямого зв'язку на вхід.
Для того, щоб управління могло функціонувати, необхідна наявність чотирьох обов'язкових елементів:
1. Каналів збору інформації про стан об'єкта та зовнішнього середовища.
2. Каналу впливу на об'єкт.
3. Мети управління.
4. Способу (алгоритму, правила) управління, який вказує, яким чином можна досягти поставленої мети, володіючи інформацією про стан середовища та самого об'єкта.
Якщо основною метою управління є підтримання на виході „чорної скриньки" максимального (або мінімального) значення деякої формалізованої функції, то говорять про систему оптимального управління.
`Основна задача кібернетики - розробка наукового апарату і методів дослідження систем управління незалежно від їхньої природи.
Теоретична кібернетика є абстрактною наукою. В її прикладному аспекті одержали подальшого розвитку такі розділи математики, як дослідження операцій, теорія ігор, теорія інформації, теорія алгоритмів та інш. Цілий ряд теорій розроблено безпосередньо в рамках самої кібернетики: теорія автоматів, теорія логічних мереж, теорія перетворювачів інформації та інш. Теоретична кібернетика включає також загальнометодологічні та філософські проблеми науки про управління.
Об'єктами управління можуть бути системи різного походження - технічні, соціальні, біологічні, - яким властиво зберігати свою цілісність і функціонувати в умовах змінюваного середовища. Вказана властивість забезпечується шляхом управління.
Біологічна система - цілісна система компонентів, що виконують певну функцію в живих системах. Біологічні системи охоплюють тваринний та рослинний світ. Внаслідок еволюції в біологічних системах сформувався своєрідний механізм самоуправління. В його основі лежать інстинкти та рефлекси. Система сприймає впливи зовнішнього середовища та реагує на них. По суті мова йде про саморегулювання - особливу властивість систем, яка забезпечує їх життєздатність.
До технічних систем відносяться створені людиною машини, автомати, технологічні процеси, програми, логіка функціонування яких (алгоритми) закладена людиною в їх конструкцію. По відношенню до технічних систем найбільш повно реалізується оптимальне управління.
Соціальні системи - це вид організаційних систем. Процеси їх збереження, функціонування та розвитку є результатом свідомої діяльності людей.
У сфері цивільного захисту маємо всі типи перелічених систем: соціальними системами є органи та підрозділи МИС України; технічними - аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, інші технічні засоби; прикладом біологічних об'єктів є тварини, натреновані для пошуку людей, виявлення вибухонебезпечних речовин тощо. Але не лише це. До біологічних систем відносяться складні системи різного рівня організації: біологічні макромолекули, клітини, органи, організми, популяції. Можливе застосування певних видів біологічних систем в інтересах медицини катастроф, утилізації боєприпасів, ліквідації наслідків дії хімічних речовин тощо.
Крім розглянутих типів систем в «чистому вигляді», в наш час широко застосовуються системи змішаного типу: техніко-біологічні: техніко-соціальні та інш.
Менеджмент. Якщо звернутися до англо-українського словника, то менеджмент (mаnаgеmеnt) перекладається як «управління». Але менеджмент і управління не є повними синонімами. В англійській мові для управління в різних сферах та по відношенню до різних об'єктів є свої терміни. Наприклад, управляти автомобілем – to driven, управляти літаком – to pilot, управління державою – government. Managment - це адміністративне управління. Застосовується, як правило, по відношенню до організацій, які здійснюють економічну діяльність.
В українській мові слово „управління" має більш загальний характер.
За визначенням менеджмент - вид діяльності з управління, який включає процеси планування, організації, мотивації та контролю, необхідні для того, щоб сформулювати та досягти мети організації, у принципі будь-якої, але, як правило, комерційної (бізнес, підприємництво).
Менеджмент як галузь науки - це сукупність принципів, методів, засобів та форм управління, розроблених з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутків. Ця галузь знань допомагає здійснювати діяльність з управління. Ключовою категорією менеджменту є менеджер. Менеджери - це певна категорія людей, соціальні верстви тих, які здійснюють роботу з керування. Говорячи про менеджмент, майже завжди мають на увазі фігуру менеджера - людину, суб'єкта управління, який діє в організації. Менеджер, як правило, професійний керівник, який усвідомлює, що він представник особливої професії, а не просто інженер або економіст, який здійснює управління. До того ж менеджер - це людина, яка одержала спеціальну підготовку.
По відношенню до організаційних систем розроблено теорію управління організаційними системами. Ця теорія вивчає механізми функціонування організаційних систем. Основний метод досліджень - математичне моделювання процедур прийняття управлінських рішень на основі системного аналізу, теорії ігор, теорії прийняття рішень, дослідження операцій. Отримані за допомогою моделювання результати використовуються на практиці при управлінні організаціями самого різного масштабу та призначення.