«Очікуваний дохід на гроші» м. Фрідмана

М. Фрідман, що заклав основи сучасної монетаристської теорії, досліджуючи попит на гроші, відмовився від урахування зазначених мотивів, а зосередив своє дослідження виключно на грошах як одному з цілого ряду дохідних активів, до якого він відніс і звичайні товари.

Попит на гроші окремих індивідів М. Фрідман мотивує виключно відношенням очікуваного доходу на гроші до очікуваних доходів на інші активи.

Очікуваний дохід на гроші трактується не тільки як певна зручність від наявності запасу грошей, а й як певний рівень процентного доходу, що виплачується за поточними вкладами.

Очікуваний дохід за фінансовими активами забезпечується процентами та дивідендами, а очікуваний дохід за товарними активами – рівнем інфляції.

Висновок: вплив зміни процента на попит на гроші не настільки значний, як це вважав Кейнс, бо зростання процентної ставки зачіпає не лише альтернативну вартість грошей, а й очікувані доходи на грошові вклади та інші активи, і співвідношення їх рівнів може істотно не змінитися. Тому і відповідний мотив до накопичення грошей істотно не змінюється.

Представники всіх сучасних теорій грошей визнають альтернативну вартість зберігання грошей (готівки на поточних рахунках), її вплив на бажання мати такий запас грошей і на попит на гроші в цілому. У цьому мотиві істотно послаблений спекулятивний аспект і посилений аспект дохідності активів взагалі.

Тому цей мотив краще назвати мотивом капіталізації. У міру зростання процента та інших доходів на активи бажання суб'єктів мати високодохідні активи буде посилюватися, а попит на високоліквідні форми грошей (попит на гроші), навпаки - послаблюватиметься.

Чинники впливу на попит на гроші

+ + – + – –

МD = (Y, P , R, B, I, O)

де Y - реальний обсяг ВНП;

Р - середній рівень цін;

R - рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи (норма про-

цента);

В - обсяг багатства;

I - рівень інфляції;

О - очікування змін ринкової кон'юнктури.

Примітка: знаки (+), (-), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного фактора: (+) означає пряму залежність, (- ) – обернену.

Графічне зображення попиту на гроші (Схема 1)

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ПОПИТ НА ГРОШІ

Зміна номінального ВНП (+) Зміна обсягу поточної каси (ПК) (трансакційна складова попиту на гроші)	Зміна норми очікуваного доходу (–) (у т.ч. норма депозитного процента)
	Зміна цієї норми означає зміну альтернативної вартості грошей у формі, яка не приносить доходу
Якщо ВНП  , то ПК  (MD  ) ( і навпаки)	Якщо %  , то MD  (і навпаки)
5 10 15 20 25 30 млрд.грн А1 А2 МD А R, % 10 8 6 4 2 МD2 МD1 Попит на гроші
ПОЯСНЕННЯ ДО ГРАФІКІВ
Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП () виявляється у зміщеннях кривої попиту вправо і вгору (якщо ВНП) чи вліво і вниз (якщо ВНП), що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП.	Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу (R) виявляється у переміщенні його величини безпосередньо по кривій MD вгору і вліво (якщо R) чи вниз і вправо (якщо R), що свідчить про еластичність попиту на гроші від норми процента та інших очікуваних доходів на активи.
Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв’язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші (див. схему 2)