1.Мета:
Познайомити з особливостями виникнення стародавніх цивілізацій:Індії,Китаю; система світогляду, культурних цінностей, пріоритети культур.
2.План:
1. Індійська культура. Культура Хараппи та культура «Рігведи». Повсякденне життя: касти, сім’я та мораль. Філософська концепція індійської культури на базі наукових знань.
Мистецтво Індії: його джерела і специфіка.
2. Культура Стародавнього Китаю. Періодизація культури. Своєрідність мистецтва – триєдність: каліграфія, поезії, живопис. Наука стародавнього Китаю. Великий шовковий шлях – шлях взаємозв’язків культур Сходу і Заходу.
3.Відповіді на контрольні запитання
3.1.Що ви знаєте про культуру Хараппи?
Корені цивілізації долини Інду (відомої також під назвами Індська цивілізація та Хараппська цивілізація) виходять з культури Мергарху, що існувала 8 тис. років тому. Найбільші міста Мохенджо-Даро та Хараппа, з'явилися приблизно 4,6 тис. років тому. Цивілізація мала власну систему письма, міста, розвинену соціальну та економічну системи. Вона була відкрита в 1920 при розкопках Мохенджо-даро (гори мертвих) в провінції Сінд біля Суккура та Хараппи. Відомі також інші розкопки із залишками цієї цивілізації. Їхній регіон простягається із півночі на південь — від підніжжя Гімалаїв у індійському Східному Пенджабі до Гуджарату, та з заходу на схід — від Гуджарату до Балочістану. В 1857 древнє місто Хараппа було частково розібране на цеглини, що використовувалися при будівництві залізної дороги Лахор-Мултан, однак розкопки виявили значну кількість артефактів.
Індська цивілізація була міською, з економікою, основу якої становили надлишок сільськогосподарської продукції та торгівля — як внутрішня, так і з Шумером у Межиріччі. Як Мохенджо-Даро, так і Хараппа, мають роздільні помешкання, цегляні будівлі з плоскими дахами та укріплені адміністративні й релігійні центри. Хоча схожість наводить на думку про існування стандартизованої системи міського планування, але вона пов'язана з напівпрямокутним типом будівель. Порівняння планів Мохенджо-Даро та Хараппи свідчать про різну організацію. З іншого боку, знайдені гирі та інструменти вимірювання свідчать про високий рівень стандартизації за усталеною шкалою. Для ідентифікації майна й перевезення товарів використовувалися печатки. Хоча вироби з міді та бронзи зустрічаються часто, залізо все ще не використовувалося. Древні жителі міст вміли ткати й фарбувати бавовняні тканини. Вирощували пшеницю, рис та різноманітні овочі й фрукти, були одомашнені тварини. На місці розкопок знайдено багато гончарних виробів, виготовлених із використання гончарного круга. Багато з них оздоблено зображенням тварин та геометричними узорами. Культурна однорідність дозволяє зробити висновок, що в межах міста (хоча не в межах регіону) існувало централізоване управління.
Найвишуканішими серед знайдених артефактів є маленькі квадратні печатки із вирізьбленими зображеннями тварин та людей. Велику кількість таких печаток знайдено в Мохенджо-Даро. Багато з них мають піктографічні написи, які вважаються певного роду письмом. Незважаючи на зусилля археологів із усього світу та використання сучасної криптології, письмо досі не розшифроване. Невідомо чи воно прото-дравидське, прото-шраміністське (джайністське), неведичне письмо, чи все ж споріднене із брахмі.