Розвиток меліорацій в гумідній зоні України

Розвиток меліорацій в гумідній зоні в перспективі повинен бути націлений в основному на реконструкцію і модернізацію меліоративних систем;

• зменшення їх енерговитратності;

• надання їм природоохоронних функцій;

• пристосування до нових соціально-економічних умов та передових технологій сільськогосподарського виробництва;

• забезпечення умов для переходу від екстенсивного ведення меліоративного землеробства до інтенсивного на основі використання найновіших наукових досягнень і передового досвіду.

Враховуючи кризовий стан економіки, відсутність достатніх інвестицій, обмеженість площ, що потребує меліорації, посилення екологічних вимог, можна прогнозувати різке скорочення або повне припинення меліоративного будівництва (нового) в гумідній зоні у найближчі 5-10 років. Розширення площ осушених земель може мати локальний характер за рахунок коштів окремих землекористувачів, фермерів, так і колективних сільськогосподарських підприємств. При цьому першочерговими об’єктами осушувальних меліорацій будуть землі з пониженим мікрорельєфом, так звані “блюдця”, де потрібні заходи для ліквідації вимочок сільськогосподарських культур. Осушувальна мережа для цього може мати вигляд траншей прокладених по контуру мікро понижень і заповнених місцевим фільтровим матеріалом, для перерозподілу частин поверхневого профілю.

У подальшому розвитку осушувальних меліорацій повинен забезпечуватись комплексний підхід, поєднання з іншими видами меліоративних заходів, таких як культуртехнічні, протиерозійні, ґрунтозахисні та інші. Доцільно розширювати кормові поля сівозмін за рахунок частини малопродуктивних угідь шляхом виведення їх із складу орних сільськогосподарських земель.

Методи і способи осушення в залежності від фактору перезволоження і типу

водного живлення надмірно зволоженої території.

Фактори перезволоження кореневого шару	Тип водного живлення	Методи осушення	Способи осушення
1. Велика кількість опадів на рівні й території з малим похилом	Атмосферний Атмосферний	10.Прискорення поверхневого стоку 12. Підвищення інфільтраційної здатності ґрунтів	1. Відкриті канали осушувачі 2. Планування поверхні 3.Агро меліоративні заходи : прорілювання зябу вузько загінна оранка бо роздування зябу будівництво гребнів 4 кротовий дренаж 5 щільовий дренаж 3 агромеліоративний заходи: - глибоке рихлення (підорного шару) глибока оранка кротування вапнування підорного шару.
2. Накопичення на водонепроникному шарі опадів, що просочились. Формування верховодки.	Атмосферний	13. Регулювання рівня верховодки. Прискорення стоку по поверхні водонепроникного горизонту	6. Гончарний дренаж по водопроникному горизонту. 3. Глибоке рихлення з одночасним кротуванням.
3. Наявність стоку води по схилу до нижньої частини схилу, в низини або блюдця з яких немає витоку води.	Схиловий	14. Регулювання стоку води на схилі. 9. Зменшення притоку поверхневих вод ззовні.	7. Нагірні канали. 8. Захисні дамби обвалування – перехоплюючи дрени. 9. Комплекс протиерозійних заходів на схилі : будівництво ставків, лиманів; лісонасадження; щілювання зябу; лункування покращення водно-фізичних властивостей ґрунту.
4. Розливи води при повенях, затоплення заплави і нижньої частини схилу, який переходить в заплаву.	Намивний	8. Регулювання руслового стоку, тобто зниження горизонту води в річці і збільшення її пропускної здатності. 6. Захист осушуваної території (заплав) від затоплення при повенях. 7. Регулювання руслового стоку за межами об’єкту.	10. Виправлення русла, його поглиблення, розширення, розчистка. 11. Будівництво розвантажувальних каналів. 12. Будівництво захисних дамб обвалування. 13. Будівництво водосховищ на річці і на її притоках. 14. Розвантажувальні канали для перекиду води від вищої точки до нижньої даного об’єкту.
5. Високий рівень ґрунтових вод.	Грунтово-безнапірний	5. Регулювання рівня ґрунтових вод	15. Систематичний гончарний дренаж. 4. Кротовий дренаж. Щільовий дренаж
6. Приток ґрунтових вод з вище розташованого водозбору.	Грунтово-безнапірний	11. Захист території від притоку ненапірних ґрунтових вод.	16. Ловчі канали. 17. Завіса із вертикальних дрен.
7. Високий рівень води в природніх водостоках і водоймах в результаті чого проходить рідпір і підйом рівня притікаючи ґрунтових вод і заболочення.	Грунтово-безнапірний	1. Зменшення притоку ненапірних ґрунтових вод	18. Береговий дренаж. 19. Вертикальний дренаж. 20. Кольматаж поверхні території.
8. Підтоплення території навколо водосховища за рахунок фільтрації води з нього.	Грунтово-безнапірний	2. Захист території від підтоплення за рахунок фільтрації з боку водосховища.	18.Береговий дренаж. 17. Завіса із вертикальних дрен.
9. Живлення верхнього шару ґрунту напірними ґрунтовими водами.	Грунтово-напірний Грунтово-напірний	3. Зниження рівня напірних ґрунтових вод. 4. Зниження рівня напірних ґрунтових вод за межами осушуваної території.	19. Вертикальний дренаж. 21. Глибокий горизонтальний дренаж. 22. Будівництво водозаборів підземних вод. 23. Заходи по зниженню живлення напірного водоносного горизонта.

Структура посівів (основні напрямки) на осушуваних грунтах.

У зоні осушення періодично пере зволожуваних земель структура посівів сільськогосподарських культур повною мірою залежить від типу ґрунтів та їх меліоративного стану, напряму спеціалізації господарств, а також відповідає завданню щодо збереження і відтворення родючості.

У структурі посівних площ на органогенних середньо мінералізованих торфовищах однорічні культури повинні займати не більше 25%, у тому числі просапні – не більше 12% загальної площі сівозміни.

На осушуваних мінеральних грунтах набір культур у структурі посівів ширший, ніж на торфовищах. Тут впроваджуються польові. Кормові та овочеві сівозміни.

Загальною вимогою до структури посівів на осушуваних землях є впровадження в сівозміни посівів багаторічних трав і зведення на торфових грунтах до мінімуму або й цілковите виключення просапних культур.

Роль водно-повітряного режиму ґрунтів у формуванні урожаю (гумідна зона).

Істотний вплив на врожайність сільськогосподарських культур спричиняє і підтоплення кореневого шару ґрунту. Рекомендовані глибини рівнів ґрунтових вод повинні врахувати фази розвитку сільськогосподарських культур, погодні умови, типи та водно-фізичні характеристики ґрунтів зони аерації.

Особливу небезпеку являє собою підтоплення кореневої системи у період, коли відбувається формування врожаю. При цьому різко погіршується повітряний режим ґрунту, що і призводить до загибелі коренів та втрати врожаю.

Урожай овочевих культур, картоплі і коренеплодів знижується більш як на 10% при підйомі РГВ до глибини 0,2-0,3 м від поверхні ґрунту протягом п’яти-семи діб у період максимального приросту врожаю. При підтопленні кореневої системи капусти у фазі формування головки протягом двох діб урожай зменшується на 19%, п’яти на 60%, семи на 74%. Підтоплення у більш рані фази розвитку викликає менше зниження врожаю.

Негативно впливає на продуктивність сільськогосподарських культур і нестача вологи, особливо у другій половині періоду вегетації рослин. Практика довела, що оптимальний інтервал зміни РГВ протягом вегетації перебуває в межах 0,5 – 1,2 м від поверхні ґрунту.

Заходи для запобігання деградації осушуваних ґрунтів у процесі їх використання

Великомасштабні осушувальні меліорації, які інтенсивно проводились у період 1965-1985рр., були спрямовані насамперед на інтенсифікацію продуктивних функцій земель. Можливі зміни ґрунтів і ґрунтового покриву, їх екологічних функцій в умовах осушення та інтенсивного використання в проектах меліорації не завжди враховувались.

Погіршення властивостей перезволожуваних земель під впливом осушення і освоєння, що спостерігається на деяких меліорованих площах, зумовлене, перш за все, характером їх використання, що призводить до трансформації органічної речовини і де гуміфікації ґрунтів. Серед гідроморфних ґрунтів найбільш екологічно вразливими і динамічними через витрату їх органічної складової є торфові грунти. Результати багаторічних спостережень за динамікою витрат органічної речовини на осушуваних низинних торфовищах Полісся і Лісостепу дають змогу зробити такі висновки:

А) максимальні витрати органічної речовини спостерігаються у перші роки сільськогосподарського використання цих ґрунтів під просапні культури;

Б) поступово у верхніх керованих горизонтах осушуваних торфових ґрунтів утворюються і накопичуються гумусові сполуки більш стійкі до деградаційних процесів, ніж їх цілинні аналоги;

В) внаслідок опрацювання органічної речовини відбувається процес осідання осушуваного торфовища, зменшення потужності його органічного шару.